Пам’яті атомника, старшого сапера Геннадія Чумака Хвилина мовчання 25.04.2025 09:00 Укрінформ Він був винятковим знавцем вітчизняної атомної галузі – володів всебічними знаннями про видобуток і переробку урану в Україні.
Геннадій народився 22 травня 1982 року в місті Жовті Води Дніпропетровської області. Основну середню освіту здобув у місцевій ЗОШ No10.
У 2001 році закінчив Жовтоводський індустріальний технікум, де отримав кваліфікацію радіоінженера. До 2006 року закінчив Севастопольський національний університет атомної енергетики та промисловості за спеціальністю «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг».
«Працював у рідних Жовтих Водах на державному підприємстві «УкрНДПРІпромтехнології». Згодом переїхав із родиною до Києва, де став науковим співробітником Державного підприємства «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» у складі лабораторії безпеки уранових об’єктів відділу аварійної готовності та радіаційного контролю», – йдеться на сайті Жовтоводської міської територіальної громади.
“Геннадій Чумак став частиною команди ДНТЦ ЯРБ у 2020 році, вже сформувався як досвідчений фахівець з охорони навколишнього середовища та радіаційної безпеки, присвятивши свою кар'єру дослідженню властивостей урану. У ДНТЦ ЯРБ Геннадій проводив оцінки, в тому числі урановидобувних підприємств, завдяки своєму глибокому розумінню видобутку та переробки урану в Україні”, – йдеться в меморіальному повідомленні ДП “Держ. Науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» також згадує.
Колеги пам’ятають його як людину, яка завжди прагнула вчитися, що змусило його освоїти програмні коди, які використовуються в Програмі аналізу та технічного обслуговування радіаційного захисту (RAMP) для більш ретельної оцінки впливу радіації на навколишнє середовище.
«Геннадій Чумак брав участь у заходах радіаційного моніторингу та вимірювань, наполегливо працював над отриманням вимірювальною лабораторією акредитації за стандартами ISO. Він підвищував кваліфікацію відділу аварійної готовності та радіаційного моніторингу та сприяв його розвитку», – зазначили в ДНТЦ ЯРБ.
За словами місцевих чиновників, коли почалося повномасштабне вторгнення, Геннадій негайно повернувся до Жовтих Вод, став на облік у місцевому військкоматі та пішов захищати Україну в березні 2022 року. Він служив старшим сапером розвідвідділу 48-ї бригади ЗСУ, керував бойовими групами та діяв на Херсонській, Донецькій та Сумській областях.
За проявлену в бойових діях хоробрість, неабияку стійкість та незламність духу нагороджений численними подяками, грамотами та медалями військового керівництва, зокрема відзнакою Президента України В. Зеленського «За оборону України», подякою «Хрест Підтримки» Сил підтримки Збройних Сил України та «Хрестом Незламності».
Геннадій загинув 21 березня цього року під час виконання бойового завдання в Сумській області. Пізніше з’ясувалося, що під час руху групи до бліндажу вони були націлені ворожим безпілотником, причому Геннадій прийняв на себе весь удар, оскільки завжди стояв останнім, щоб прикрити своїх товаришів.
За словами його родини та колег, Геннадій був неймовірно турботливим, доступним і завжди готовим простягнути руку допомоги. Він мав хист гумору, який піднімав настрій. Старанно ставився до військової служби, зважено та відповідально ставився до поставлених завдань. Він ніколи не шукав виправдань і не скаржився, незмінно випромінював оптимізм і надихав оточуючих своєю енергією та світоглядом.
У Геннадія залишилися батьки, дружина, 14-річна донька, а також брат і сестра.
Вічна пам'ять і слава Герою!
Підготовлено на основі інформації з відкритих джерел
Пам'ять Смерть Війна Війна з Росією Сапери Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
