Пам'яті бойового медика, командира взводу Івана Яремчука (позивний "Брюссель")

Вшанування пам'яті бойового медика та командира взводу Івана Яремчука (позивний “Брюссель”) Хвилина мовчання 30.05.2025 09:00 Укрінформ Після півтора року служби в Міністерстві оборони його було направлено до бойової частини, де він обійняв посаду медика, а згодом став командиром взводу.

Наприкінці лютого 2025 року молодший лейтенант Збройних Сил України Іван Яремчук мав намір взяти тижневу відпустку, щоб відвідати рідне місто Чернівці, де на нього чекала кохана наречена, плануючи одруження. Вранці 17 лютого батьки Івана зустріли його майбутню дружину, яка прибула з Києва, на станції Чернівці. Однак того ж вечора вони отримали сумну звістку про смерть сина. В околицях Юнаківки автомобіль, в якому перебував Іван, був збитий ворожим безпілотником. Юнакові назавжди 27…

Іван народився та виріс у Чернівцях. Після закінчення середньої школи він вступив на юридичний факультет Чернівецького національного університету, де здобув ступінь бакалавра.

– Протягом усієї своєї академічної кар’єри він продемонстрував себе як надзвичайно талановитий, допитливий та креативний студент. Маючи гострий розум, він активно брав участь у різних наукових починаннях, демонструючи видатні здібності, що підходять для майбутньої кар’єри в галузі юриспруденції. Крім того, він зберігав тверду громадянську позицію, втілюючи якості справжнього патріота та природженого лідера. Іван також був надзвичайно скромною та толерантною людиною, завжди готовою простягнути руку допомоги, – зазначив університет після його передчасної смерті.

Пан Сергій, батько загиблого солдата, поділився тим, що його син мав глибоку пристрасть до права і прагнув побудувати кар'єру в цій галузі.

– Починаючи з третього курсу, Іван працював за сумісництвом у юридичній фірмі в Чернівцях. Він усвідомив, що це його обраний шлях, а ринок праці в Києві був більш перспективним. На четвертому курсі він взяв участь у конкурсі та пройшов стажування в одній з провідних фірм України. Того ж року він також вступив до магістратури юридичного факультету Київського національного університету імені Шевченка, яку успішно закінчив через два роки, – розповідав його батько.

Іван спеціалізувався на антимонопольному праві та рік навчався у Брюсселі. Саме тому у війську він отримав позивний «Брюссель».

У перший день повномасштабного вторгнення Російської Федерації провідний юрисконсульт однієї з найбільших юридичних фірм України переїхав зі столиці назад до рідного міста Чернівці. У квітні 2022 року Іван зареєструвався у військкоматі та вступив до 107-ї бригади Збройних Сил України. Оскільки він не проходив військової підготовки та не відвідував військову кафедру, спочатку йому призначили роль пильщика.

Зрештою, цього юриста, експерта з антимонопольного права, який вільно володів англійською та французькою мовами, перевели до новоствореного Департаменту військово-технічної політики та озброєння Міністерства оборони. Там він застосував свій цивільний досвід та заглибився в нові сфери, відточуючи свої навички ведення переговорів, зокрема їздив до Туреччини для переговорів щодо закупівлі зброї.

Служба безпеки визнала значну роль Івана в оснащенні Збройних сил України озброєнням, описуючи його як представника інтелектуальної еліти.

Іван часто здійснював відрядження на передову. У вересні 2023 року він вирішив перевестися до 41-ї механізованої бригади, яка брала активну участь у бойових діях у районі Куп'янська. Спочатку йому запропонували посаду стрільця, пізніше він пройшов навчання та став бойовим медиком. Він воював разом зі своїм підрозділом у боях під Нью-Йорком, Торецьком та на Сумському напрямку.

За роки військової служби Іван пройшов шлях від рядового солдата до молодшого лейтенанта. На початку цього року його було призначено командиром взводу. 17 лютого 2025 року «Брюссель» та його побратими прямували на бойові позиції, щоб підмінити своїх колег. Під час проїзду поблизу села Юнаківка в Сумській області їхній автомобіль був збитий ворожим безпілотником. Іван та один з його товаришів загинули, а ще троє солдатів отримали поранення.

Через інтенсивні обстріли тіла загиблих тривалий час не могли бути вивезені з поля бою. Однак однієї ночі командир Іван сам вирушив, щоб забрати останки своїх товаришів та доставити їх назад на українські позиції.