Пам'яті кулеметника Сергія Білоуса Хвилина мовчання 11.05.2024 09:00 Укрінформ У перший день повномасштабного вторгнення пішов до військкомату
41-річний Сергій Білоус загинув 13 квітня 2022 року на Донеччині. Чоловік служив у батальйоні “Донбас”, був кулеметником другої штурмової роти.
Сергій родом із села Корсунки Звенигородського району Черкащини. Ріс у спортивній сім'ї: його батько був багаторічним тренером місцевої футбольної команди, що була неодноразовим чемпіоном Тальнівського району. У рідне село він привозив навіть ветеранів “Динамо”, брав сина на всі спортивні змагання, які відбувалися щонеділі. Сергій теж був затятим спортсменом: грав у футбол, волейбол, шахи. Був пристрасним уболівальником київського “Динамо”.
Кореспондент Укрінформу працював учителем світової літератури в Корсунській школі і добре пам'ятає Сергія – красивого, фізично сильного, кучерявого хлопця, який чи не щодня приходив до навчального закладу з м’ячем. Він не тільки грав у футбол, а й гарно вчився, цікавився політикою. Із хлопцем можна було поговорити на різні теми. Це учень, якого пам’ятаєш усе життя. Завжди був щирим, відкритим до спілкування. Зараз його портрет – на Алеї Слави у Тальному.
Після закінчення школи Сергій навчався у технікумі на зоотехніка. Працював у рідному селі, згодом – у Києві. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. Не міг без футболу й там – організовував турніри між військовими формуваннями й тішився, як дитина, коли його команда перемагала.
– У перший день повномасштабного вторгнення Сергій пішов до військкомату, – розповідає мама Ірина Андріївна. – Вже 5 березня його забрали на передову. За найменшої нагоди син телефонував додому. Був випадок, що 10 днів не виходив на зв’язок, то я молилася без упину – щогодини, щохвилини.
Із фронту Сергій кілька разів телефонував своїм друзям. Розповідав, що раніше таких контактних боїв не було. Друзі згадують, що він щиро описував деталі боїв – ніби йшлося не про війну, а футбольний матч.
Хлопець загинув від артилерійського обстрілу у Мар'їнці.
Фото: Вичерпно
– Синок обіцяв повернутися, але не судилось, – плаче Ірина Андріївна. – Його привезли 21 квітня. Поховали біля батька. Я сама родом із Житомирщини, але тут, на Черкащині, доглядаю вже сім могил. Серед них найдорожча – Сергійкова. Два роки його немає, а я все хочу побачити й почути сина.
Фото: talnivska-gromada.gov.ua
Прощалися з Сергієм Білоусом на центральній площі Тального. Поховали Героя в рідній Корсунці. Близько пів року прапор на його могилі був єдиним на сільському кладовищі.
У Сергія залишилися мама, брат, дружина й 19-річна донька.
Вічна слава і пам'ять Герою!
Черкащина Пам'ять Війна Війна з Росією #stoprussia
Источник: www.ukrinform.ua
