Пам’яті молодшого сержанта Олександра Кулика (позивний «Мамай») Хвилина мовчання 22.04.2025 09:00 Укрінформ Його місія – служити Україні
Олександр Кулик загинув 25 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання під Лиманом Донецької області, у світлий день Великодня.
Народився 7 грудня 1996 року Олександр був наймолодшим із трьох братів у родині Куликів. Його мати, Людмила Володимирівна, зазначала, що він змалку виявляв виняткову цілеспрямованість. Він постійно виконував свої зобов’язання. Крім того, Саша живо цікавився зброєю та військовою справою. З часом захопився і спортом, зокрема бойовим гопаком.
Закінчивши з відзнакою середню школу, він вступив на економічний факультет Львівського університету імені Івана Франка.
Влітку 2014 року друг Олександра повернувся додому з важкими пораненнями. Це дуже вразило його, і він ледь не був готовий піти в АТО, керований своїм патріотичним духом і почуттям сорому залишатися вдома. Батьки намагалися переконати його в іншому. Пані Людмила пригадує, як докоряла сину, що він хоче йти на війну, нагадуючи, що він повинен бути економістом. Олександр відповів: «Треба захищати свою країну, щоб було місце для економіки».
У 2015 році хлопець вступив до «Правого сектору» та пішов добровольцем на східний фронт. В якості кулеметника-розвідника з позивним «Мамай» брав участь у бойових діях в АТО/ООС.
У 2017 році отримав ступінь бакалавра економічної теорії зі знанням іноземних мов, потім вступив до магістратури. Проте через рік він успішно пройшов відбір до 3-го окремого полку ССО та підписав контракт на військову службу.
Олександр постійно прагнув вдосконалювати свою майстерність. Здобув різні спеціальності: кулеметник, сапер, вогнеметник, фельдшер. Він пройшов курс лідерства, виживання та Q-курс. Досвідчений воїн, він надихав товаришів своєю впевненістю, знаннями та вмінням вирішувати проблеми, забезпечуючи успішне виконання поставлених завдань. Кожна операція була ретельно спланована, і він усіх мотивував до Перемоги, поважаючи та піклуючись про кожного бійця. “З ним був спокій, і успіх завжди супроводжував його. Він – воїн Божий”, – згадують його товариші та командири.
За всю службу воїн отримав медалі «За звитягу», почесні знаки «За зразкову службу», почесний знак «Іду до вас» 4-го ступеня.
Наказом Президента України молодшого сержанта Олександра Кулика посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За військову службу Україні».
Похорон Героя пройшов у Дубно, на батьківщині його матері.
У Рівному на їх честь перейменували вулицю в мікрорайоні Боярка, де проживали брати Олександр Кулик і Владислав Гудачек. 13 лютого 2024 року на цій вулиці відкрито меморіальну дошку на честь загиблих Героїв.
У Олександра залишилися батьки та брати.
Честь Захиснику!
Фото: 7dniv.rv.ua, 4vlada.com, Суспільне
Пам'ять Рівне Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
