Пам’яті навідника-оператора бойової машини Василя Кошелева Хвилина мовчання 19.01.2025 09:00 Укрінформ Загинув під час штурму у Козачій Лопані на Харківщині
Василь Кошелев був учасником АТО/ОСС, три роки боронив Луганську та Донецьку області. У 2020 році повернувся до цивільного життя, а після повномасштабного вторгнення РФ знову став на захист України.
Василь народився та виріс у селі Катеринівка Черкаської області. У 2013 році закінчив навчання за спеціальністю маляр-штукатур. З майбутньою дружиною Ольгою познайомився на роботі – у мегамаркеті в Гатному на Київщині.
"Васі тоді було лише 18, а мені – 21. Я, моя подруга та він дуже зблизилися. Він завжди говорив: "З дівчатами легше дружити, ніж із хлопцями". Ми проводили разом час, у вихідні їздили гуляти до Києва. Вася до мене залицявся, і подарунки дарував, і квіти, і шоколад. І от якось я повертаюся зі зміни, а він сидить із дорожньою сумкою в кімнаті, яку ми орендували з подругою, каже: "Все, Оля, я замучився за тобою ходити, будемо разом жити!” Він був рішучим і таким добродушним", – розповідає дружина.
У 2017 році чоловік вирішив піти в ЗСУ. Після тренувального центру долучився до 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10 ОГШБр "Едельвейс".
"Побралися ми після народження нашої Іринки. Вона – як дві краплі Вася. Всі манери його, любить пожартувати, завжди на позитиві, підтримує мене! Згодом ми оселилися у Білій Церкві. Вася, який був старшиною роти, після трьох років служби, у лютому 2020 року, звільнився у запас. Народилася в нас друга донечка. Ім’я обрав чоловік – вона і зараз виключно Лерунчик, як він її називав. Я коли їй кажу, буває, "Валеріє!", то вона відповідає: "Ма, тут таких немає. Я – Лерунчик". Оскільки з Ірочкою через службу він пропустив "пелюшковий" період, то коли підростала Лера, він занурився в це: годував, міняв підгузки, купав. Був дуже щасливий від цього. Навіть після того, як влаштувався на роботу штукатуром, приходив увечері заморений, усе одно займався дітьми", – говорить Ольга.
Родинне тепло допомогло чоловікові оговтатися від війни.
"У Васі була контузія, були певні наслідки, та ми з цим справилися. Лікувалися, дуже багато ми з ним розмовляли", – згадує дружина.
Відволіктися та відпочити від роботи чоловікові допомагала риболовля.
"Це було його захоплення. Мав купу вудок, спінінгів, надувний човен – усе це лежить…", – зазначає жінка.
З початком повномасштабного вторгнення РФ Василь потрапив до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Був заступником командира бойової машини – навідником-оператором.
"Брав участь в обороні села Гоголів Броварського району. Потім боронив державний кордон у Сумській області. Далі підрозділ перекинули у Харківську область", – розповідає дружина.
Військовослужбовець загинув 22 квітня 2022 року в районі прикордонного селища Козача Лопань, яке росіяни захопили в перший день повномасштабного вторгнення (звільнене у вересні 2022 року).
"О 5:30 ранку Вася мені написав: "Не хвилюйся, в мене все добре. Я передзвоню пізніше". І так мені на серці стало важко – від передчуття, що щось станеться. Минув день, вечір… Він усе "поза зоною". Наступного дня я вже поїхала у військкомат – нічого невідомо. За два дні – вже до частини. Сказали чекати. Потім подзвонив представник бригади… За кілька днів командир розповів телефоном, що хлопці вирушили на штурм Козачої Лопані, але, очевидно, про їх пересування окупантам повідомив хтось із місцевих колаборантів. Їх чекали, знали, куди, з чим і скільки людей ітимуть. Накрили – багато було загиблих, частина з них і досі вважаються безвісти зниклими, бо тіла забрати не вдалося. БМП, у якому перебував Вася, підбили. Механік, який вижив, розповів, що чоловіку пробило голову уламком, що він не бачив ознак життя… Він зміг вирватися до "сірої" зони, в бік Золочева, але БМП горіла, боєкомплект от-от мав вибухнути, і він вискочив з машини. Вася згорів там… Поховали ми кісточки…”, – говорить Ольга.
Поховала чоловіка вона на своїй малій Батьківщині – у Білоцерківському районі.
"Щомісяця навідую… Дівчат вожу. Дуже важко… Гірко, що він так мало пожив і так мало побув з дітками, яких так любив", – каже дружина.
Василь Кошелев нагороджений орденом "За мужність" (посмертно). Дружина зареєструвала на сайті Президента України петицію з проханням присвоїти йому звання "Героя України", яка зараз перебуває на розгляді.
Вічна пам’ять Захисникові!
Фото надані Ольгою Кошелевою
Черкащина Пам'ять Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
