Пам’яті старшого розвідника Артема Артеменка (позивний «Діскавері») Хвилина мовчання 23.04.2025 09:00 Укрінформ У зоні проведення ООС проходив десантник, а згодом став учасником бригади «Азов».
Артем не уявляв собі військового шляху, але в 2019 році пішов в армію і згодом підписав контракт. У 2021 році він уже усвідомлював, що повномасштабна війна неминуча.
Артем, який народився 19 вересня 1997 року в Сумах, у дитинстві мав різноманітні інтереси, завжди прагнув досліджувати та розуміти, як все функціонує. Він глибоко цінував природу.
Навчався в Сумській спеціалізованій школі № 29, де закінчив повну програму театрального відділення. Активно займався спортивною діяльністю школи, брав участь у міських змаганнях. Артем займався різними видами боротьби, а також футболом і волейболом.
Його мати Юлія Панченко зазначила, що її син навіть навчався по суботах, які мали бути вихідними. Його завжди цікавили причинно-наслідкові зв’язки, завдяки чому вчителі хвалили його за здатність логічно формулювати свої думки.
Пані Юлія ділиться з Укрінформом: «Коли Артем висловлював невпевненість у висловлюваннях на кшталт «Я не можу», я його заспокоювала: «Сину, повір мені: скоро ти озирнешся назад і сміятимешся з того, що сумніваєшся у своїх силах». Поступово він старанно здобував нові знання та навички.
Подорослішавши, Артем часто висловлював вдячність матері за її турботу та непохитну підтримку. Він зауважив: «Ви завжди намагалися все вислухати, зрозуміти і розгадати». Пані Юлія згадує: «Я просила вчительку не звертатися до мене з приводу будь-яких питань у школі, не через страх відповідальності, а щоб «мама не переживала».
З дитинства Артем був завзятим читачем і записався в три бібліотеки одночасно.
Сам навчився грати на гітарі. З 2015 року був гітаристом та вокалістом гурту «Живий потік», виступав на численних фестивалях, зокрема «Рок у селі», «Літо-рок», «Молоді голоси», «День вуличної музики». Гурт брав участь у благодійних акціях зі збору коштів на лікування дітей.
Після закінчення школи з 2013 по 2017 роки навчався за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних систем та мереж» у Сумському коледжі харчової промисловості Національного університету харчових технологій (НУХТ). Він незмінно виявляв лідерські якості, залишався активним і допитливим, брав участь у культурних і спортивних заходах, виступав за справедливість.
Після закінчення коледжу Артем двічі їздив на кілька місяців до Польщі, щоб заробити грошей на навчання в університеті. Він зрозумів, що хоче продовжувати навчання, працювати і жити виключно в Україні. Коли його мама після повномасштабного вторгнення РФ в Україну згадала, що він міг залишитися за кордоном, він відповів: «Мамо, ти знаєш, я б повернувся».
Під час роботи над дипломною роботою у квітні 2019 року отримав повістку на військову службу, перебуваючи на вулиці. Він мав законне право ухилитися від мобілізації на захист через серйозні проблеми з опорно-руховим апаратом. Тим не менш, він оперативно відзвітував у кадровий центр.
Перед цим вони з товаришем домовилися: якщо комусь із них прийде повістка, вони разом записатимуться до лав Збройних сил України. У той час йшов набір до десантно-штурмових військ, і вони прагнули не упустити можливість вступити.
Артем міг відслужити військову службу і демобілізуватися, але він вирішив підписати трирічний контракт із військовою частиною А0339. У 2020 році брав участь у бойових діях у Донецькій області.
До квітня 2021 року його визнали учасником бойових дій. Ще тоді Артем повідомив рідним, що війна охопить всю Україну і триватиме довго.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну застало Артема на військовому полігоні в Житомирській області, а саме в навчальному центрі ДШВ. Пізніше він розповідав своїй матері про перші години та дні повномасштабної війни: “Я озирнувся навколо і зрозумів, що наші шанси вижити були нульовими. Але ми це зробили”.
Навесні 2023 року Артем пройшов спецвідбір і потрапив до складу «Азову», отримавши призначення у військову частину 3057 Національної гвардії України.
Источник: www.ukrinform.ua
