Високоточна ракета APKWS, яка довела свою реальну бойову ефективність в Україні на ЗРК типу Vampire, як засіб для знищення не лише дронів, а й крилатих ракет, отримає нові версії, які мають ще збільшити її ефективність. Про роботу над такими версіями стало відомо завдяки плану розвитку авіації Корпусу морської піхоти США на 2025 рік.
У ньому доволі стисло зазначено, що з метою підвищення ефективності APKWS проти БПЛА був розроблений новий неконтактний підривач, що зараз проходить випробування. Окрім того, йдуть роботи зі створення APKWS, яка зараз має напівактивне лазерне наведення, у версіях із новим системами наведенням, зокрема з інфрачервоною головкою.
Читайте також: САУ M109 у строю армії США відсвяткує 87-річчя в версії M109A7, яких закуплять ще 689 одиниць
Увагу на цей документ звернуло видання TWZ, яке відмітило лавиноподібний розвиток APKWS від BAE Systems, яка активно зайняла своє місце у строю на ЗРК ближньої дії та під крилом винищувачів за рахунок своїх малих габаритів та доволі низької вартості у межах 20-30 тисяч доларів за одиницю, що не просто у рази, а на порядки менше за вартість традиційних зенітних ракет.
А з боку Defense Express зазначимо, що APKWS спочатку створювався як засіб для знищення наземних цілей, а вся суть у додаванні нового блоку з системою наведення та управління, який стикується з наявним двигуном та бойовою частиною 70-мм некерованого реактивного снаряда Hydra. Тобто при обстрілі повітряної цілі детонація можлива лише при безпосередньому контакті з його корпусом.
І хоча напівактивне лазерне наведення дозволяє забезпечити відповідну точність, але навіть незначний промах критичний – APKWS просто пролетить повз і самоліквідується (зазвичай через 15 секунд польоту). А от додавання можливості підриву поряд із ціллю повністю нівелює цей недолік.
Як саме буде реалізовано механізм дистанційного підриву в APKWS наразі невідомо. Серед традиційних варіантів можливо згадати лазерні детектори, командний підрив та алгоритм, за яким ракета підривається одразу після втрати головкою цілі, яка до цього була максимально близько. При цьому у випадку з APKWS рішення має бути дешевим та не вимагати модернізації носіїв.
Ще одна “задача із зірочкою” – встановлення на APKWS інфрачервоної головки самонаведення. Справа в тому, що під час розробки у BAE Systems зробили дуже елегантне рішення для збереження бойової частини та двигун Hydra. Традиційно напівактивна лазерна головка знаходиться у носовій частині ракети, але це вимагало переробки бойових частин. Тому розробники розмістили приймачі відбитого лазерного сигналу на рульових поверхнях.
І якщо концепція APKWS зберігається, то й інфрачервоні сенсори мають бути розміщені саме у середньому блоці, який накладає дуже значні конструктивні обмеження. Саме тому ця задача доволі складна, або передбачає переконструювання ракети з додавання головки у носовій частині. А окрім цієї проблеми необхідно ще й зберегти головну перевагу APKWS – дешевизну.
Водночас нагородою за це стане поява версії APKWS яку можливо запускати за принципом “вистрілив-забув”. Бо напівактивне лазерне наведення вимагає постійної підсвітки цілі до моменту її знищення. І це робить її фактично одноканальною, тобто ЗРК з APKWS може одночасно обстрілювати лише одну ціль. Такого недоліку в інфрачервоного наведення немає і можливо одночасно обстрілювати більше цілей, кількість яких більше пов’язана із недопущенням самовільного перенаведення на ціль, що вже обстрілюється чи власні зенітні ракети.
Також поява APKWS з інфрачервоним наведенням доволі цікава й тим, що відкриває шлях до створення ПЗРК на її базі. Зрештою сама ракета важить 15,8 кг. Це на майже 6 кг більше за ракету Stinger, але на 4 кг менше ніж у Mistral 3. І нагадаємо, що у наземній версії дальність пуску оголошена на рівні 6 км (з літака – 14 км).
Читайте також: Франція перенаправить гроші з європейського Eurodrone на власний БПЛА Aarok, версію якого мають виробляти в Україні
