У січні 2025 року американські високопосадовці заявляли, що Пакистан начебто працює над створенням міжконтинентальних балістичних ракет, які можуть загрожувати безпосередньо США, що в свою чергу стало причиною запровадження санкцій проти пакистанської ракетної програми.
Що цікаво, навіть уже при новій адміністрації в Білому Домі США по суті не відмовились від такої оцінки по Пакистану, санкції продовжують діяти. Цій специфічній історії присвячено нову публікацію від IISS, яка окрім всього іншого дає наочну відповідь на питання, а які технології треба для своєї балістичної ракети на 3000 кілометрів.
Читайте також: Індія має не тільки ядерну зброю, але й цілий арсенал балістичних ракет, і це як мінімум цікаво
Пакистанська балістична ракета середньої дальності Shaheen-III, фото ілюстративне
Прочитавши цю публікацію від IISS, можемо окреслити таку картину. Для розвитку своєї ракетної програми Пакистан співпрацює напряму із Китаєм, і це насправді логічно, з огляду на поточну геополітичну ситуацію.
Пакистанська ракетна програма направлена на стримування Індії, котра в свою чергу опирається на оборонне партнерство із США; тому насправді закономірно, що влада Пакистану в цьому питанні опирається на допомогу Китаю, із яким працює явно за принципом “ворог мого ворога – мій друг”.
Тим більш, що китайська сторона дає пакистанським інженерам вкрай критичні технології, якими сам Ісламабад не володіє. Мова наприклад про виробництво композитних матеріалів, як вуглецева тканина та D-скловолокно, необхідні для виготовлення корпусів ракет, або ж вуглець та графіт для виробництва корпусів до ракет.
Індійська балістична ракета Agni-V з дальністю польоту до 7000 кілометрів, ілюстративне зображення від CSIS
Крім того, китайські підрядники постачали Пакистану й важливе обладнання, як наприклад машини для намотування волокна, необхідні для виробництва корпусів, або ж лінійні прискорювачі, необхідні для перевірки характеристик ракетних двигунів.
Важливість таких поставок від Китаю для Пакистану можна проілюструвати на наступних прикладах: найпотужніша пакистанська БСРД типу Shaheen-III з дальністю пуску до 2750 кілометрів має двигуни із сталевими корпусами, що відповідно обмежує можливості цієї ракети; ну і в свою чергу, коли Індія перейшла на використання композитів замість сталі для ракетних двигунів, то змогла збільшити дальність польоту своєї балістичної ракети Agni -V від 5400 кілометрів до 7000 кілометрів, а її стартову масу – зменшити на 20%.
Крім того, на тлі співпраці з Китаєм по темі ракетної програми Пакистан зміг збудувати новий об’єкт для випробування твердопаливних ракетних двигунів у місті Атток. І ось ці всі наведені вище фактори в теорії й могли дати підстави США вважати, що пакистанці працюють над створенням міжконтинентальних балістичних ракет, які начебто можуть безпосередньо загрожувати американській території, і для цього повинні мати дальність пуску порядку 10 тисяч кілометрів.
Новий комплекс Пакистану для випробування твердопаливних ракетних двигунів, зображення наводить IISS
Однак судячи з усього, в IISS таку оцінку високопосадовців США по пакистанській ракетній програмі вважають явно завищеною. Бо якщо брати параметри дальності, то тут Пакистан наближається до бажаних показників по балістичним ракетам, щоб охоплювати усю «материкову» територію Індії та віддалені острови також.
Але от інша справа, що Пакистан може направляти свої зусилля по ракетній програмі в сторону створення власних бойових частин, які розділяються з тим, щоб мати можливість обходити системи протиракетної оборони на озброєнні Індії. І це для самих пакистанців виглядає явно більш пріоритетним, аніж нарощення дальності своїх ракет аж до міжконтинентального показника.
Зона покриття наявного в Пакистану арсеналу ракет, інфографіку наводить IISS
Читайте також: Індія має ракети K-15 під ядерну зброю на 750 км, під які добудовує вже другий атомний човен
