«Служба невідкладної допомоги мусить бути готовою врятувати життя людини будь-якої миті, незалежно від кількості пацієнтів, що звернулися сьогодні»
Ідея «кошти слідують за пацієнтом», впроваджена в рамках реформування медицини, не може бути універсально застосована до всіх медичних галузей. Зокрема, такий підхід неприйнятний для екстрених та невідкладних служб. Це зауважила професорка, керівниця кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, заслужена лікарка України Ольга Голубовська в інтерв’ю виданню «Главком».
За словами Голубовської, медична реформа розпочалася з первинної ланки, а згодом охопила вторинний та третинний рівні. На її переконання, саме екстрені та невідкладні служби зазнали найбільшого впливу від змін.
«Застосовувати до них принцип «гроші йдуть за пацієнтом» просто неможливо. Це аналогічно до твердження, що пожежникам слід платити лише за успішне гасіння, або СБУ – лише за спійманих злочинців. Служба невідкладної допомоги мусить бути готовою врятувати життя людини будь-якої миті, незалежно від кількості пацієнтів, що звернулися сьогодні», – пояснила свою позицію Голубовська.
Професорка додала, що до невідкладних служб належить і інфекційна допомога. Вона підкреслила необхідність постійної готовності таких служб до надання допомоги пацієнтам.
Окремо Голубовська акцентувала увагу на визначенні вартості лікування в рамках пакетів Національної служби здоров’я України. Вона зазначила, що їй невідомо про системну залученість інфекціоністів до процесу розрахунку відповідних тарифів. На думку професорки, вартість лікування має визначатися спільною роботою лікарів та фінансистів. При цьому, вона підкреслила, що передбачити всі витрати на конкретного пацієнта заздалегідь не завжди реально.
Як приклад, Голубовська навела випадок кишкової інфекції. Один пацієнт може одужати без значних ускладнень, тоді як інший може зіткнутися з дегідратаційним шоком, що призведе до ниркової недостатності. Отже, пацієнти з ідентифікованим початковим діагнозом можуть потребувати різного обсягу медичної допомоги та, відповідно, різних фінансових витрат на лікування.
Ще однією проблемою професорка назвала ситуації, коли медичні заклади не мають необхідних ресурсів для лікування пацієнта, попри офіційні гарантії надання допомоги.
«І тоді лікар опиняється в складній ситуації між системою та хворим. Він бачить, що пацієнту конче необхідно певне втручання, але побоюється про це говорити через можливі наслідки для закладу. Я не стверджую, що так відбувається повсюди, але така тенденція спостерігається», – повідомила Голубовська.
Водночас професорка визнала, що існують випадки, коли медичні установи зловживають пакетами НСЗУ. За її думкою, це спроба деяких закладів вижити в поточних фінансових умовах.
Голубовська висловила переконання, що до обговорення питань фінансування медицини слід залучати профільні асоціації, лікарів та фінансистів. Це, на її думку, сприятиме визначенню реальної вартості медичної допомоги та виявленню слабких місць системи.
Варто зазначити, що у серпні Міністерство охорони здоров’я України затвердило єдиний стандарт, що містить критерії для госпіталізації пацієнтів. Раніше подібні вимоги були розкидані по різних клінічних протоколах, галузевих стандартах та внутрішніх документах медичних закладів, що могло призводити до неоднакового підходу до госпіталізації.
Новий стандарт чітко визначає підстави для стаціонарного лікування, включаючи потребу в цілодобовому нагляді медичного персоналу, постійному моніторингу життєво важливих показників, проведенні процедур з високим ризиком або лікуванні, яке не може бути безпечно надано амбулаторно. Водночас, кінцеве рішення щодо госпіталізації залишається за лікарем, який враховує індивідуальний стан пацієнта.