Чи “побідa” то українською? / Magnific. Ілюстративне фото
Не кожне незвичне слово є хибним. Деякі з них просто давно відійшли з активного вжитку, але збереглися в словниках, народній мові та класичній літературі.
Чи є слово “побідa” помилкою, розповідаємо з посиланням на пояснення мовознавиці та репетиторки Оксани Миколаївни.
Чи існує слово “побідa”?
Є слова, які викликають здивування з першого погляду. Побачивши в книзі “побідa”, хтось вважатиме це друкарською помилкою, а хтось – русизмом чи калькою. Насправді історія цього слова значно цікавіша.
Так, слово “побідa” існує в українській мові. Воно зафіксоване в академічних словниках з позначками: застаріле, архаїзм, діалектне або поетичне і означає перемогу.
Отже, це не помилка і не випадково вигадане слово, а давня українська лексема, яка нині майже не вживається.
Слово “побідa” походить від праслов’янського *poběda, тобто буквально “по біді”, період після лиха. Колись і в українській мові це слово було звичним, однак згодом його поступово витіснила “перемога”.
У багатьох слов’янських мовах і сьогодні основною назвою перемоги залишається саме слово – pobeda або його варіанти. Українська ж мова пішла іншим шляхом і закріпила в літературній нормі слово “перемога”, яке нині є одним із найчастіше вживаних.
Воно походить від дієслова перемогти – з коренем “могти”, тобто “здолати”, “подолати супротивника”.
Саме тому сьогодні правильно казати – здобути перемогу чи святкувати перемогу.
Чому “побідa” зустрічається в літературі?
Українські письменники XIX – початку XX століття нерідко використовували слово “побідa”, коли передавали живу народну мову, діалекти або відтворювали мовлення персонажів чи прагнули зобразити мову давньої епохи.
- Згадайте князя Костянтина, Що пам’ять по собі святу залишив, Що бив татар і москвитина, Міцну границю від Москви поставив І тридцять три бої побідaми прославив. (Пантелеймон Куліш).
- Батьки і браття! Нинішня наша побідa — велика справа для нас. Чим ми побідили? Чи нашим зброєю тільки? Ні. Чи нашою хитрістю тільки? Ні. Ми побідили нашим громадським устроєм, нашою згодою і дружністю. Зважайте добре на це! Доки будете жити в громадському порядку, дружно триматися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила вас не побідaє”. (Іван Франко “Захар Беркут”) Ця фраза звучить і наприкінці екранізації історичної повісті.
Чи “побідa” є в українській мові: дивіться відео
Його можна знайти в етнографічних записах, фольклорі, старих словниках і художніх творах. Для свого часу це було природне слово, хоча згодом воно стало архаїзмом.
Цікаво! Сучасні мовознавці та популяризатори мови прагнуть повернути до вжитку слова, які вже вважають архаїзмами. Та навіть на НМТ серед є завдання з поясненням значення рідковживаних слів, до прикладу, чи знаєте ви, що таке “рахманний” чи “крислатий”?
“Побіда” – не русизм і не мовна помилка, а давнє українське слово. Тож, читаючи твори українських класиків, не дивуйтеся слову “побідa” – воно нагадує про багату історію нашої мови.