Нещодавно ми писали про досить цікаву німецьку зенітну ракету для підводних човнів IDAS, розроблену німецькою компанією Diehl Defense. Й сама ідея забезпечити безпеку субмарин від протичовнової авіації не нова, але технологічно дуже складна.
І з поступовим розвитком протичовнових гелікоптерів, в різних країнах світу, зокрема й в СРСР, а згодом – РФ, активно займались розробкою засобів протидії їм. Але саме у РФ це не просто про провальні проєкти, а про хроніку справжньої деградації
Читайте також: Український Gepard із вдосконаленою РЛС буде стартом для спільних проектів з KNDS Deutchland, чому саме з цього почнуть
Ракета 9М330
А роботи над створенням ЗРК для підводних човнів у СРСР почались ще у 70-х роках минулого сторіччя. У 1982 році КБ “Факел” показало ескізний проєкт керованої ракети підводного базування, створеної на базі ракети 9М330 від ЗРК “Тор”. Запуск мав би відбуватись з 533-мм торпедного апарата у підводному положенні.
Але ракета 9М330 має радіокомандне наведення, тому треба було розробити доволі складну систему з її виведенням на поверхню та забезпечення цілевказання, або встановлювати на ракету головку самонаведення. Й вочевидь складність цього й стала фатальною для проєкта. Більше того не вдались й простіші речі, наприклад, стабілізувати ракету під час виходу з води, за умови навіть невеликого хвилювання моря.
Після розвалу СРСР вже у сучасній РФ розпочався проєкт “Лазер”, а через два роки “Лазер-2”. На цей раз проєкт базувався на ракеті 9М96 від ЗРК С-400 з дальністю 40-50 км для 9M96 (120 км заявлена нової версії 9M96М про яку наразі мало що чути). З минулого проєкту, комплекс був перенесений із торпедного апарата на контейнерний, який кріпився до буксированого гідроакустичного комплексу, його підводний човен тягне за собою.
Ракета 9М96, синя лінія по центру ракети – газодинамічний пояс
Після виявлення цілі контейнер мав сплисти на поверхню та виконати пуск. Ракета після вертикального старта вирівнювалась до горизонту й починала крутитись на 360 градусів оглядаючи радіолокаційною головкою самонаведення простір у пошуках цілі. Після виявлення ракета мала стабілізуватись, і здійснити політ у бік цілі. У разі не виявлення – просто падала в море.
Попри те що звучить це як казка, це цілком можливо завдяки газодинамічному поясу, за рахунок нього вона лягає у горизонтальне положення і цілком може розкрутитись, і підчас обертання захопити власною РГСН ціль. Через складності такої схеми, конструкторам не вдалось реалізувати цей проєкт.
Протичовновий вертоліт SH-60B Seahawk
Але росіяни не навчились на своїх помилках, і у 2014 вирішили відновити проєкт. На цей раз проект ще більше деградував, ракети 9М96 запхали у пускові установки крилатих ракет, через що пуск відбувався виключно на поверхні, що повністю нівелює весь сенс розробки. Але навіть за таких умов проєкт знову довго не прожив, невдовзі його згорнули через відсутність потрібної РЛС.
Загалом всі спроби росіян розробити ЗРК для підводних човнів закінчились невдачею, а проекти таких комплексів все більше деградували, що з часом вбило весь сенс цієї розробки.
Читайте також: Розробка унікальної підводної зенітної ракети IDAS проти вертольотів РФ займе 30 років, але це того варто
