Як російські спецслужби причетні до вбивства військових ТЦК 04.02.2025 11:21 Укрінформ Експерти наголошують: «Це ретельно сплановане ІПСО ворога». Втім, звичайно, і без внутрішніх «корисних ідіотів» не обійшлося
Протягом останніх днів в Україні зафіксовано три напади на співробітників територіальних центрів комплектування (ТЦК), що мають всі ознаки терористичних актів. А саме:
🔹 1 лютого у Пирятині (Полтавська область) на автозаправній станції було жорстоко вбито співробітника ТЦК;
🔹 1 лютого в Рівному біля будівлі ТЦК стався вибух, унаслідок якого одна людина загинула, а шестеро отримали поранення;
🔹 2 лютого вибух прогримів неподалік Павлоградського ТЦК (Дніпропетровська область), внаслідок чого поранено військовослужбовця.
Як на це зреагувало українське суспільство можна ознайомитися у нашому попередньому матеріалі. Спробуємо з’ясувати, чи могли вищезгадані інциденти випадково зійтися у часі? Маленький спойлер: це не випадковість і, на жаль, далеко не факт, що таке не повториться.
Центр протидії дезінформації при РНБО України заявляє про ймовірний російський слід у цих подіях. За словами керівника ЦПД Андрія Коваленка, атаки на військових та підриви ТЦК координуються структурами ГРУ та ФСБ РФ. Крім того, Росія активізувала медійну кампанію з метою зриву мобілізації в Україні, залучаючи до цього блогерів, ботів і соцмережі.
На це звертають увагу й інші експерти.
«Росія прагне створити картинку, що в Україні зривається мобілізація, що громадяни, начебто, виступають проти ТЦК, що в нас назріває внутрішній спротив. Що начебто в українського народу назріває «нет войне», але, мовляв, «тут у нас сидить хунта, яка відправляє українців на війну» і так далі. Для мене абсолютно очевидно кому це вигідно і хто може шукати в цьому якийсь свій інтерес», – акцентує екскерівник Центру військово-правових досліджень, а наразі військовослужбовець Сил ТрО Олександр Мусієнко.
Давайте проаналізуємо детальніше.
Було питанням часу, коли це станеться
Оксана Мороз, експертка з інфогігієни та засновниця ініціативи «Як не стати овочем», простими словами пояснює, як український тил (не без «допомоги» ворога) поступово прийшов до нинішньої кризи.
Оксана Мороз
2022 рік – максимальна згуртованість, черги в ТЦК, визволення Харківщини та Херсона.
Україна: «Нам не потрібна кампанія мобілізації – люди самі йдуть, а ось зброї бракує».
Росія: Формує мережі Telegram-чатів, запускає ІПСО для зриву мобілізації, активує антимобілізаційний рух, кампанії залякування.
2023 рік – кава в Ялті улітку, складний контрнаступ.
Україна: «Мобілізацію треба активізувати. Але як? Хто за це відповідатиме?».
Росія: Запускає повноцінне ІПСО по зриву мобілізації, яке українці мають підхопити й поширювати. Але українці в контрнаступі, потім у розчаруванні. А ворог тим часом нарощує інтенсивність ІПСО.
2024 рік – Авдіївка, дефіцит зброї і людей.
Україна: «Терміново потрібен закон про мобілізацію! Прийняли. Ура!». Люди пішли в ТЦК! Ура! Упс, людей знову немає! Хто винен? ТЦК! Бусифікація…
Росія: «Результат є!». Тепер акцент на реальних фактах – українці не хочуть мобілізуватися, ТЦК переходять межу. Дискредитація всіх – мобілізації, армії, командування. Паралельно – романтизація ухилянтів через відео, меми, TikTok-тренди.
2025 рік – Україна та світ чекають на «перемир’я».
Росія: Продовжує масштабне ІПСО. Мобілізація, ЗСУ, керівництво – усе під ударом.
Чому це стало можливим?
«Бо Росія грамотно спланувала (так, вони це вміють), системно провела, не зупинилася на перших результатах і продовжувала тиснути. Україна при цьому не робила, фактично, нічого, що завадило б зриву мобілізації – ні в процесах, ні в комунікації. Все що було, це точкові дії окремих бригад (ефективні). Те, що ми зараз бачимо у Полтаві та Рівному – це наслідок. Було питанням часу, коли це станеться. Підхід до мобілізації потрібно змінювати глибинно», – наголошує Оксана Мороз.
Мета ворога – хаос в Україні
Юрій Гончаренко, керівник аналітичної групи InfoLight.UA, розповів, як російські окупанти намагаються знищити українську армію зсередини, перехопивши управління мобілізацією в української влади. Він також пояснив, чого саме таким втручанням хоче досягти ворог.
Юрій Гончаренко
«Спочатку ворог створював «реальність», якої не існувало. В момент, коли під ТЦК були черги, він запускав канали про роздачу повісток. Травень 2022 року був насправді першим піком цієї активності. І хоча примусова мобілізація була, жодної силової не існувало ніде, окрім в «постановках» Росії. Але вигадана реальність була зернами, які проростали», – пише Гончаренко.
Приблизно у серпні 2022 року влада зробила першу помилку – повістки почали роздавати порушникам правил дорожнього руху, комендантської години, мажорам як покарання. Тоді російські мережі протидії мобілізації розгорнулися на повну.
«Адвокати стали гостями навіть на єдиному марафоні, а також щоденно цитувалися в ЗМІ. «Блогери та правозахисники» почали свою розкрутку через TikTok, і поки всі в Україні дивилися в бік Телеграм, справжня загроза розгорталася в іншому місці, бо з TikTok всіх прихильників збирали в закриті групи Viber», – згадує він.
На початку 2023 року сталося одночасно дві взаємопов’язані помилки, пише Гончаренко. «Українська влада заявила про закінчення війни до кінця 2023 року, а діячі громадських організацій, які були зав’язані на США, розпочали кампанію атаки на українські державні інституції під загальним гаслом «Ми вже перемогли, час боротися за вплив і посади». Саме тоді прозвучав інерційний сценарій перемоги та було написано маніфест сталого миру, який став квінтесенцією перебування в ілюзорному світі», – нагадує автор.
Станом на осінь 2023-го Росія організувала розгалужену мережу протидії мобілізації: кілька автономних мереж, що мали координаторів в кожному великому місті, десяток юристів на кожну область і по 2-10 тисяч учасників на кожну область. Було створено кілька додатків, головна мета яких була надавати юридичні поради та подавати сигнал про допомогу. Переважно це була автоматизована розсилка смс всім, хто знаходився в радіусі 5 км від події, а отже на спеціальному сервері розгорнули окрему систему. Один із варіантів додатка копіював державну Дію, тільки для «в статусі людина».
Влітку 2023 року мало не щодня в Мережу вкидали відео про силову затримку чоловіків, значна частина яких була постановкою. Та тема військового обов’язку стала трендом у Твіттері, а Маск особисто закликав припинити допомогу Україні через силову мобілізацію, згадує Гончаренко.
«Заклики чинити силовий спротив мобілізації з’явилися масовано восени 2023 року. Тоді ж російська агентура почала формувати списки працівників ТЦК, викладати їх персональні дані, в ТікТок вірусилися відео «повернувся з фронту і покарав працівника ТЦК, який тебе мобілізував». Мені здається, що через упередження, що вся російська пропаганда в Телеграм, мислителі з Фейсбука та активісти з Твіттера не помічали, як формуються ці зловмисні наративи в місці, яке вони сприймали зневажливо і несерйозно (себто у TikTok, – ред.)», – пише Юрій Гончаренко.
У грудні 2023-го під час обговорення змін до мобілізації заговорили про демобілізацію. Її очікування спочатку стимулювало військових, а після квітня 2024-го вбило мотивацію і на фронті, і в тилу, каже Гончаренко.
Фатальною помилкою влади Юрій Гончаренко називає запровадження у травні 2024 року сервісу Резерв+. Адже тоді почала формуватися паралельна реальність із тих, хто в цілому був готовий йти служити, проте якому не дали оновити дані, або після оновлення даних через Резерв+ чомусь забрали з вулиці. А з липня 2024 року ще й штрафували за те, що ТЦК були фізично не спроможні охопити всіх військовозобов’язаних.
«До речі, саме тоді мені стало найбільше шкода саме працівників ТЦК, бо я бачив як на них скерована ненависть через помилки Міноборони та в цілому держави. І саме тоді на них почали каналізувати ненависть і російська агентура, і українська влада, уникаючи відповідальності, і журналісти, і антикорупціонери на гроші USAID, і самі військовозобов’язані», – наголошує автор.
З літа 2024 року на тлі цих суспільних настроїв Росія почала розгортання мереж силового спротиву, які закликали до вбивств. Спочатку це також були фейки, але поступово це перетворилося на рух реальних людей, наголошує Гончаренко. В кожній області України, за його словами, є від 500 до 3000 активних учасників, які брали в руки ножі, сокири, таранили автівками, кидали коктейлі та інше.
Що далі?
Після вбивства військового ТЦК, що сталося на Полтавщині, ворог очікує, що у відповідь буде вогонь на ураження по цивільних. «Зараз по всіх каналах несеться підтримка «народного месника». І заклик робити так далі», – зазначає автор.
Розрахунок росіян йде на створення такого середовища в Україні, де пануватимуть настрої, що Україна програла війну і що сидіти за вбивство військового недовго. Що людину або обміняють на українського полоненого, або звільнять окупанти.
«Насправді ж мета – внутрішній збройний конфлікт. Хаос. Громадянська війна, елементами підготовки до якої є і деструкція вертикалі ЗСУ. Додатковий розрахунок – що держава не має ідей щодо змін у мобілізації», – завершує Юрій Гончаренко.
Кейс із ТЦК спецслужби РФ зараз виводять на рівень фізичного протистояння
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив», вважає, що за хронологією подій останніх кількох днів можна говорити про сплановану акцію терору, спрямовану на дестабілізацію в країні. Єдиний вигодонабувач – Росія, яка використовує широкий спектр інструментів: від агентурних мереж та ІПСО до корисних ідіотів всередині України.
Олександр Коваленко
«При цьому всі можливості Росії маніпулювати свідомістю українців свідчать про серйозні внутрішні системні проблеми», – наголошує Коваленко.
Ні для кого не секрет, що на території України продовжує залишатися частина населення, яке має проросійські настрої. За словами експерта, ці персонажі поводяться не так активно, як до 2022 року, але в міру того, як у них зростає відчуття безкарності, вони сміливішають.
«Основна мета активізації агентурної мережі – дестабілізація країни зсередини, за одним із кількох сценаріїв: від каналізації невдоволення чинною владою до протиставлення цивільних і військових. І ТЦК зараз виводять на рівень уже не недовіри, ворожості, а на рівень фізичного протистояння», – зазначив оглядач.
Експерт розбив коментування теми на три блоки.
Блок 1. ІПСО.
З 2023 року російська агентура всередині України, а також за межами нашої країни, представники сепаратистських партій, які втекли за кордон, і кишенькові лідери громадської думки регулярно проводили й проводять досі вкидання, направлені проти військових. Особливе місце в дискредитації силових структур займали співробітники ТЦК.
«Я зараз абсолютно нікого не вигороджую, але низка відеоматеріалів за участю ТЦК, які створювали суспільний резонанс, мали передісторію, яка б повністю змінила сприйняття того, що відбувається. На вирваних із контексту матеріалах і формувався первинний фундамент».
Відсутність дієвих покарань щодо авторів такого контенту призвела до того, що на сьогодні у дискредитації військових може взяти участь не тільки той, хто втік з України, але й, як висловився Коваленко, «наші місцеві відщепенці».
«Отже, відсутність дієвого покарання, а не банальне вибачення на камеру, яке дірки від бублика не варте, призвела до успішності дискредитації людей у пікселі», – вважає він.
Блок 2. Корисні ідіоти.
Тобто, йдеться не про агентів Кремля, не сепаратистів, не адептів «русского мира», а просто про ідіотів. Погодьтеся, що у нас таких чимало, на жаль, як серед населення, незнайомого з елементарним критичним мисленням, так і у високих кабінетах, які роблять популістські заяви, що не дружать зі здоровим глуздом. Наприклад, скасувати ТЦК й відправити всіх співробітників на фронт, таким чином, нібито, вирішивши питання мобілізації.
«Щоправда, мисливці за хайпом ніколи не покажуть статистику, скільки в ТЦК співробітників пройшли вже війну. Скільки побувало в м’ясорубці рік, два, а хто з 2014-го не вилазив із зони АТО, у 2022-му зустрічав російські колони під Харковом, Бучею, захищав Гостомель і отримав у перші ж дні поранення. Взагалі, скільки в ТЦК співробітників з пораненнями, скільки з інвалідністю. Ні, не розкажуть. Зате зловити хайп за хвіст, який буде підтриманий іншими корисними ідіотами, це завжди будь ласка, – емоційно наголошує Олександр Коваленко. – І справді, розігнати це ТЦК до бісової матері і всіх на фронт! – це лише один приклад того, як популістські ініціативи підіграють ворогу, дестабілізації в Україні. А потім ми дивуємося, чому під дописом про розпуск ТЦК і вбивство співробітника ТЦК сотні й тисячі лайків, причому не ботів, а цілком реальних людей, які живуть в Україні та працюють у вкрай цікавих організаціях, де люди з такими поглядами просто не можуть працювати».
Відтак, на думку експерта, сепаратист, терорист, агент Кремля і корисний ідіот мають бути прирівняні один до одного, за ступенем відповідальності.
Блок 3. Криза.
«Ми переживаємо кризу, коли робота російської пропагандистської інформаційної машини досягла своєї мети – провокує недовіру до військових серед цивільного населення. Заперечувати цю кризу – лише посилювати її».
Так, у ТЦК багато внутрішніх проблем і періодично вони вирішуються затриманнями й судами.
«В інших випадках будь-який громадянин, щодо якого було застосовано протиправні дії, міг скористатися послугами юриста, і є показові приклади успішності таких розглядів. Ось тільки петляти поміж струмків не вийде, оскільки все це не вирішує глобальної проблеми, яку намагаються багато хто в тиловій Україні не помічати».
Воювати, так чи інакше, але доведеться всім.
«Україні необхідна мілітаризація суспільства, яка критично запізнюється з 2022 року. Ми можемо до нескінченності боротися з російськими ІПСО. Ми можемо до нескінченності ставити на місце корисних ідіотів. Але доки якась частина України житиме з прихованими мріями про «русский мир» і «голубой огонек», інша частина уперто не помічатиме війну, занурившись у свій світ «рожевих єдинорогів», а третя – віритиме в порозуміння з російськими окупантами, ми будемо програвати Росії, але не на фронті, а всередині своєї країни», – резюмував Олександр Коваланко.
Треба лише додати, що цими трьома групами українці не вичерпуються. І слава Богу.
Мирослав Ліскович. Київ
Дніпро Напад Полтава Рівне Україна Україна проти Росії Війна Вбивство ТЦК
Источник: www.ukrinform.ua
