Тюль – якого роду слово? / Мagnific. Ілюстративне фото
Чому слово “тюль” викликає чимало суперечок? Більшість людей інтуїтивно відносять його до жіночого роду, адже поруч є “штора”, “фіранка”, “гардина”. Проте, мовна норма вказує на інше.
Певна кількість слів зберігають пам’ять про місця свого походження. “Тюль” – саме таке. Воно запозичене до української мови з Франції й досі нагадує про місто, яке здобуло славу на весь світ завдяки своїм тканинам, як зазначає Віктор Дяченко.
Якого роду слово “тюль”?
Це слово знайоме кожному дому, навіть якщо такого предмета у вас немає – тюль. Але йому, несвідомо, змінюють рід. В українській літературній мові тюль – це іменник чоловічого роду. Чому ж багато хто вживає “біла тюль”?
Найчастіше це пояснюється впливом мовної аналогії. Поруч існують слова: штора, фіранка, завіса, гардина. Усі вони належать до жіночого роду. Через це люди мимоволі поширюють цей рід і на слово тюль. Однак граматичний рід визначається не значенням слова, а встановленою мовною нормою.
Тому коректно говорити:
-
білий тюль;
-
новий тюль;
-
прозорий тюль;
-
придбати тюль.
Чоловічий рід цього слова зафіксовано в академічних словниках та чинному “Українському правописі”, оскільки саме так воно історично увійшло до нашої мови.
Якого роду “тюль”: перегляньте відео
За словниками української мови, тюль – це легка напівпрозора сітчаста тканина, яка використовується для виготовлення фіранок, декоративного оздоблення одягу, весільних суконь, вуалей та подібних виробів. Згодом словом “тюль” стали позначати й саму фіранку, зроблену з цієї тканини.
Відкрийте для своєї дитини можливості “Оптіми”! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безкоштовний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів та переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися для безкоштовної участі у вебінарі можна за посиланням.
Звідки походить слово “тюль”?
Слово тюль походить від французького tulle. Його назва пов’язана з французьким містом Тюль (Tulle), де ще в XVI столітті почали виробляти легку сітчасту тканину. Саме звідти вона поширилася Європою, а разом із тканиною розійшлася й її назва.
Подібно до того, як колись слово “батист” походило від прізвища ткача, а “денім” – від французького de Nîmes (“з Німа”), тюль отримав найменування на честь міста.
Французька мова збагатила українську сотнями слів, якими ми послуговуємося щодня. Наприклад: гардероб, жалюзі, парфуми, бульйон, журнал, балет, етикет
Більшість із них потрапили до української через європейські культурні зв’язки XVIII–XIX століть і настільки прижилися, що сьогодні ми вже не сприймаємо їх як іншомовні.
Цікавий факт! Назви міст нерідко ставали назвами об’єктів. Наприклад: тюль – від міста Tulle; денім – від французького de Nîmes (“з Німа”); шампанське – від провінції Шампань; одеколон – вода з Кельна (eau de Cologne). Такі слова називаються топонімічними запозиченнями.
Попри поширену помилку, в українській мові тюль є іменником чоловічого роду. А сама історія цього слова вкотре демонструє, що за звичними речами часто ховається цікава мовна та культурна спадщина.