Як іменувати ручку? / Magnific. Ілюстративне зображення
Ми використовуємо її щодня, складаємо нею списки, нотатки, заяви та контрольні роботи. Але навіть у назві цього буденного предмета нерідко робимо помилку.
То як же правильно: “кулькова” чи “шарикова” ручка, і чому виникає ця похибка, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
“Шарикова” – звідки взялася назва?
Здавалося б, у чому тут складність: ручка як ручка. Однак, варто уважніше придивитися до її найменування – і одразу постає мовне питання: чому українською її називають “шариковою”?
“Дай мені шарикову ручку” – така фраза, напевно, чули всі. Вона настільки буденна, що чимало людей навіть не роздумують, чому насправді це не “шарикова”?
Відповідь криється не лише в особливостях української мови, а й в історії самого винаходу.
Слово “шарикова” є формою, утвореною від російського слова “шарик” за допомогою суфікса “-ов-“: “шарик” → “шариковый”. Саме ця помилка поширилася й на інші найменування: “шаріковий підшипник”, “воздушний шарік”, “шаріки за роліки зайшли”, і навіть на прізвисько собаки – Шарік.
В українській мові для маленької круглої деталі існує питомий відповідник – “кулька”. Від нього природно утворюється прикметник “кульковий”: “кулька” → “кульковий”. Тому правильною українською буде “кулькова ручка”.
Важливо розуміти, що йдеться не просто про заміну одного слова іншим. “Шарикова” – це калькований для української мови варіант російської назви, тоді як “кулькова” побудована згідно з українськими словотвірними правилами.
Чому ручка саме “кулькова”?
Назва точно відображає принцип дії ручки. У її пишучому вузлі міститься невелика кулька, що обертається безперешкодно. Коли ми пересуваємо ручку папером, кулька захоплює чорнило з резервуара і переносить його на поверхню.
Саме ця деталь і надала назву ручці у багатьох мовах.
До речі, історія її винаходу теж доволі цікава. Ще у 1888 році американець Джон Дж. Лауд запатентував письмовий прилад з кулькою на кінці. Він був призначений насамперед для письма на шорстких поверхнях, зокрема на шкірі. Проте тоді він не набув широкого розповсюдження.
А вже сучасну кулькову ручку найчастіше пов’язують з угорським журналістом та винахідником Ласло Біро. У 1930-х роках він працював над створенням ручки з більш густим чорнилом, схожим на те, що використовується у друкарських машинах. У 1938 році Біро отримав патент на свою версію кулькової ручки. Значну роль у популяризації цього винаходу відіграв його брат Дьєрдь Біро, який брав участь у розробці чорнила. Саме тому в англійській мові слово “biro” стало найменуванням кулькової ручки у деяких країнах.
Хто винайшов ручку: дивіться відео
Під час Другої світової війни такі ручки зацікавили британських військових, оскільки вони краще функціонували на висоті, ніж звичайні чорнильні ручки.
Отже, невелика кулька всередині ручки не лише трансформувала спосіб письма, а й дала найменування цілому типу письмового приладдя.
А якщо хтось попросить вас “шарикову”, не поспішайте його виправляти. Просто подаруйте “кулькову” – і нехай правильне слово поширюється від руки до руки. Спілкуйтеся українською!