Нью-Йорк — дороге місто, навіть коли ти працюєш. А якщо ти шукаєш роботу, витрати стають ще більшими.
У 2024 році, приблизно через рік після того, як мене звільнили, я постала перед складним вибором: залишитися в Нью-Йорку, вичерпати залишки заощаджень і сподіватися незабаром знайти роботу? Чи, як доросла людина за 30, здатися і повернутися до батьків у передмістя Нової Англії?
Моя гордість опиралася цьому рішенню. Це здавалося визнанням поразки, відмовою від частини себе. Зрештою, ким я є, якщо не тривожним, пригніченим та нездоровим корпоративним працівником?
Зрештою, не маючи жодних робочих перспектив, я не могла виправдати витрати на перебування тут і марнування часу. Тож у січні 2025 року я залишила велике місто, підібгавши хвоста, і повернулася додому.
Успіх залежить від того, як ти його продаси
Після звільнення я почала усвідомлювати, як моє психічне здоров’я постраждало під час роботи. Якщо відкинути тривогу, напади кропив’янки та нездорові звички, які я виробила, найсуттєвішою втратою стала впевненість у собі. Без неї я блукала.
За порадою близьких я почала працювати з кар’єрним коучем, який допоміг мені сформулювати, чого я насправді хочу досягти в житті.
Мій коуч заохочував мене зосередитися на визначенні успіху як того, що насправді зробить мене щасливішою та більш задоволеною. Я знала, що не хочу повертатися на стару роботу, але все ще відчувала спонукання гнатися за такою зарплатою та посадою, і за повагою, яку, як я думала, це принесе.
Прогрес потребував часу
З допомогою кар’єрного коучингу я сподівалася, що моя удача швидко зміниться, як тільки я повернуся додому. Але минуло ще п’ять місяців, перш ніж я знайшла роботу. Це була часткова зайнятість у некомерційній організації, без соціального пакету та значної платні, але я не могла собі дозволити відмовитися.
Як новоспечений менеджер з операційної діяльності, я приєдналася до невеликої команди і взялася за створення організаційних систем, розплутування питань білінгу та виконання повсякденних завдань. З кожною маленькою перемогою я відчувала, як моя впевненість поступово повертається.
Звісно, я все ще жила вдома, ще не мала повноцінної роботи, але я усвідомлювала, що маю особливу здатність проникати в хаос і доводити справи до кінця. Насправді, я роблю це досить добре. Мені просто потрібно було нагадування, що я можу це зробити.
Я почала спрямовувати цей запал на аспекти свого життя поза роботою. Я серйозно взялася за своє здоров’я і схудла на 40 фунтів (близько 18 кг), написала чорновий варіант книги, знову почала зустрічатися і навіть запланувала коротку поїздку до Ірландії на свій 35-й день народження.
У мене досі менше, ніж було до звільнення, але моє життя тепер набагато повніше.
Мої вибори виправдали себе
Минуло майже два роки з моменту мого повернення додому, і я нещодавно знайшла підходящу для себе повноцінну роботу, відхиливши кілька інших пропозицій, які були надто схожі на мою попередню посаду.
Буду чесною, якби я знала, якою довгою буде ця дорога, коли мене звільнили, я б, можливо, і не встала з ліжка. Сьогодні я вдячна, що не могла дозволити собі бути занадто гордою.
Хтозна, можливо, одного дня я навіть зможу виїхати з батьківського дому.