- 1 Чому пенсійний вік викликає питання та що говорить законодавство?
- 2 Чому нелегальна зайнятість є головною проблемою стажу
- 3 Чому вікова структура зайнятості змінилася?
- 4 Які недоліки підвищення пенсійного віку?
- 5 Чи може накопичувальна пенсійна система змінити ситуацію?
- 1 Чому пенсійний вік викликає питання та що говорить законодавство?
- 2 Чому нелегальна зайнятість є головною проблемою стажу
- 3 Чому вікова структура зайнятості змінилася?
- 4 Які недоліки підвищення пенсійного віку?
- 5 Чи може накопичувальна пенсійна система змінити ситуацію?
В Україні пенсійний вік встановлено на рівні 60, 63 або 65 років, залежно від накопиченого страхового стажу. Існує думка, що через щорічне ускладнення вимог щодо стажу, реальний вік виходу на пенсію значно перевищує 60 років.
У 2011 році почали змінювати правила виходу на пенсію для жінок, а вже у 2021 році пенсійний вік для обох статей було повністю вирівняно. Відтоді і чоловіки, і жінки мають можливість вийти на пенсію за однакових умов – з 60-річного віку.
Однак, починаючи з 2018 року, були внесені зміни до вимог щодо страхового стажу. Якщо після жовтня 2011 року для отримання пенсії у 60 років було достатньо мінімум 15 років стажу, то з 2018 року ця вимога зросла до 25 років, і до 2028 року вона щорічно збільшуватиметься. Так, у 2026 році для виходу на пенсію в 60 років необхідно мати 33 роки страхового стажу.
Проте, джерелом такої ситуації є не тільки жорсткість законодавства, але й десятиліття існування тіньової економіки. Мільйони громадян протягом багатьох років отримували зарплату “в конвертах”, не накопичуючи належного страхового стажу.
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
24 Канал дослідив, чи дійсно стандартний пенсійний вік у 60 років на практиці виявляється значно вищим, чому склалася така ситуація та як це пов’язано з ринком праці.
Чому пенсійний вік викликає питання та що говорить законодавство?
Сергій Коробкін, експерт з пенсійних питань, повідомив 24 Каналу, що нині небагато людей мають можливість вийти на пенсію саме в 60 років.
Сергій Коробкін,
експерт з питань пенсійного забезпечення, колишній працівник Пенсійного фонду України
Якщо не в 60 років, то хоча б у 63. А якщо й тоді не вийде, то в 65 років. Саме це і є наслідком підвищення пенсійного віку. Отже, для багатьох людей реальний пенсійний вік вже становить 65 років, а вимоги до стажу сягають 35 років.
Нагадуємо, що за запитом 24 Каналу Пенсійний фонд України зазначив, що умови виходу на пенсію регулюються Законом №1058 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
- Відповідно, до 2026 року для виходу на пенсію в 60 років необхідно мати щонайменше 33 роки страхового стажу. Щороку ця вимога зростатиме на один рік, досягнувши 35 років до 2028 року.
- Якщо ж у 60 років стажу недостатньо, особа може вийти на пенсію у 63 роки, за умови наявності мінімум 25 років стажу.
- Якщо і цього стажу немає, пенсія призначається в 65 років за наявності хоча б 15 років стажу. Стаж враховується на дату досягнення особою 60, 63 або 65 років.
Загалом, станом на 1 квітня 2026 року, пенсію за віком отримують 7,3 мільйона осіб. Протягом першого кварталу 2026 року пенсію у 60 років оформили майже 32 тисячі осіб, а за весь 2025 рік – понад 129 тисяч.
Водночас середній страховий стаж серед нинішніх пенсіонерів становить 37 років і 6 місяців. Для тих, хто оформив пенсію у 2026 році, середній стаж – 34 роки і 4 місяці.
На даний момент, для тих, хто вже має право на пенсію, але свідомо відкладає її оформлення, законодавство передбачає надбавку. Якщо особа продовжує працювати до 5 років після досягнення пенсійного віку, пенсія збільшується на 0,5% за кожен відпрацьований місяць. При стажі понад 5 років після досягнення пенсійного віку – надбавка становить 0,75% за кожен місяць,
– пояснюють у відомстві.
Закон також передбачає пільгові умови для певних категорій громадян, зокрема, для тих, хто постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Для них пенсійний вік знижено, а вимоги до стажу – менші.
Чому нелегальна зайнятість є головною проблемою стажу
Ольга Крентовська, співробітниця Інституту демографії, зазначила в коментарі 24 Каналу, що формулювання про фактичне перевищення пенсійного віку встановленого – не зовсім точні.
Ольга Крентовська,
провідний науковий співробітник Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України
Вимоги до страхового стажу є одним з параметрів солідарної пенсійної системи кожної держави. Це загальний принцип страхування: сплачуєш внески – отримуєш виплату, не сплачуєш – не маєш права на виплату.
Головна причина відсутності повного страхового стажу полягає в значній частці тіньової економіки в Україні, що прямо впливає на пенсійну систему, зокрема на право отримувати виплати з солідарної системи.
Якщо особа отримує заробітну плату в “конверті” та протягом усього трудового життя не має офіційного стажу й не сплачує соціальних внесків, вона не зможе претендувати на пенсію ані в 60, ані навіть у 63 роки.
Таким чином, підвищення пенсійного віку без вирішення проблеми детінізації економіки є неефективною державною політикою.
Насправді, вимоги до стажу не настільки суворі, щоб люди не могли вийти на пенсію раніше. Однак існує негативна тенденція щодо кількості платників внесків. Тіньова економіка почала зростати з 1990-х років. В результаті, кожне наступне покоління матиме в середньому менший стаж, ніж попереднє,
– пояснює експертка.
Важливо пам’ятати! Збільшення вимог до стажу триватиме до 2028 року, після чого процес припиниться.
З огляду на це, пані Ольга виділяє дві основні проблеми системи: тіньові заробітні плати та тіньова зайнятість.
- Тіньова зайнятість означає, що особа взагалі не офіційно працевлаштована і не сплачує жодних внесків.
- Тіньова заробітна плата передбачає, що офіційно виплачується лише частина доходу, а решта – неформально.
Ольга Крентовська пояснює, що людина, якій зараз 52 роки і яка офіційно працює з 23 років (наприклад, у державній школі) та сплачувала соціальний внесок протягом усього цього часу, зможе вийти на пенсію у 60 років, навіть попри зростання вимог до стажу до 2028 року.
Отже, людина, яка почала працювати у 23 роки, виконає умови пенсійної програми вже до 58 років. Значну роль відіграє також той факт, що роки навчання в університеті до 2004 року зараховувалися до страхового стажу, що дає додаткових 5 років,
– зазначає пані Ольга.
Слід також враховувати, що держава сплачує соціальні внески за деякі категорії осіб. До них належать, наприклад, жінки, які доглядають за дітьми до трирічного віку, військовослужбовці строкової служби та громадяни, які мають статус безробітних.
Крім того, якщо для виходу на пенсію в 60 років бракує кількох років страхового стажу, реформа 2017 року передбачила можливість сплати єдиного соціального внеску за кожен місяць стажу, якого не вистачає до 35 років.
Чому вікова структура зайнятості змінилася?
Олексій Мірошниченко, президент Конфедерації роботодавців України, у коментарі 24 Каналу зазначає, що якщо порівняти динаміку зайнятості працівників віком 60-64 роки та 65-70 років у 2021 та 2025 роках, стає очевидним, що ринок праці “постарів” щонайменше на 10% за роки повномасштабної війни.
Олексій Мірошниченко,
президент Конфедерації роботодавців України
Загалом, кількість працевлаштованих громадян старшого віку в Україні зростає. У віковій групі 60-64 роки у 2021 році було 775 тисяч працівників, а у 2025 році – вже 852 тисячі. У групі 65-70 років – відповідно 392 тисячі та 460 тисяч. Ця тенденція спостерігається і в окремих галузях.
В освітній сфері кількість працівників віком 60-64 роки збільшилася з 77 до 85 тисяч, а у віковій групі 65-70 років – з 55 до 63 тисяч. В охороні здоров’я у віці 60-64 роки працювало 88 тисяч осіб, а стало 95 тисяч. Натомість у групі 65-70 років – зростання з 56 до 59 тисяч.
Навіть у сфері ІТ у 2021 році налічувалося 8 тисяч працівників віком 60-64 роки, а у 2025-му – вже 9 тисяч.
Винятком залишається будівельна галузь, де кількість працівників у групі 60-64 роки дещо зменшилася – з 27 до 25 тисяч,
– додає пан Олексій.
Якщо говорити про міста, то одними з лідерів за зростанням працевлаштування серед вікових категорій 60+ є Київ та Львів. Це цілком зрозуміло, враховуючи міграційні процеси.
Мірошниченко називає кілька причин, чому українці, досягнувши пенсійного віку, продовжують працювати і не виходять на пенсію. Серед них – недостатній стаж для виходу на пенсію у віці 60-65 років. Крім того, це також активність бізнесу, який відчуває брак кадрів.
Водночас, я вважаю, що головною причиною є нестача фінансових ресурсів. Уряд та парламент не створюють стимулів для залучення старшого покоління до роботи,
– додає пан Олексій.
Які недоліки підвищення пенсійного віку?
За словами Коробкіної, щорічне підвищення вимог до страхового стажу спрямоване на економію коштів, оскільки питання наповнення бюджету Пенсійного фонду залишається актуальним.
Цікаво, що у 2026 році було затверджено бездефіцитний бюджет ПФУ – загальний обсяг доходів і видатків становить 1 263,3 мільярда гривень.
Люди працюють, сплачують внески, а ці внески спрямовуються на виплату всіх пенсій. Оскільки в Україні понад 10 мільйонів пенсіонерів, то самих працюючих не вистачає. Наразі стверджують, що бюджет ПФУ наповнюється за рахунок коштів військовослужбовців та їхніх заробітних плат,
– резюмує Коробкіна.
Натомість Крентовська висловлює протилежну думку. Якби пенсійний вік різко підвищили у 2017 році, це фактично покарало б тих, хто на той момент офіційно працював і сплачував соціальні внески: вони б мусили продовжувати сплачувати внески, але ще довше чекати на пенсію.
Поступове ж підвищення вимог до страхового стажу стало стимулом для тих, хто працював неофіційно, вийти з тіні та долучитися до державної пенсійної системи.
Усі, хто працює сьогодні, мають брати участь у системі соціального страхування, охоплення якою залишається досить низьким. Це, на мою думку, проблема номер один. Необхідно тісніше пов’язати ринок праці та пенсійну систему. Вони повинні працювати для досягнення однієї мети. Адже очевидно: кожна людина старіє, виходить на пенсію і потребуватиме виплат,
– зазначає експертка.
Водночас вона не виключає, що питання підвищення пенсійного віку може виникнути в майбутньому. Підставою для такого рішення можуть стати проблеми на ринку праці, де вже зараз порушено баланс: одні сплачують внески, інші – ні.
Чи може накопичувальна пенсійна система змінити ситуацію?
На думку Коробкіна, ідея накопичувальної пенсійної системи є слушною. Однак йдеться про обов’язкову, а не добровільну систему. Варто зазначити, що запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи передбачене законом ще з 2004 року, але досі не реалізоване.
На практиці це зробити надзвичайно складно. І новий керівник Міністерства соціальної політики відкрито заявив про це, зокрема через поточні економічні обставини. Адже кошти, які накопичуватимуться, потребують збереження. Для цього їх потрібно десь розміщувати. Крім того, завдання накопичувальної пенсійної системи – не тільки зберігати, але й примножувати кошти,
– говорить пан Сергій.
- Нагадуємо, у 2025 році Міністерство соціальної політики подало законопроєкт щодо накопичувальної пенсійної системи на розгляд уряду, про що повідомила перша заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак у коментарі YouTube-каналу РБК-Україна.
Ми не можемо гарантувати терміни проходження цього законопроєкту в парламенті, але ми переконані, що він потребує підтримки,
– заявила вона.
- За її словами, у Мінсоцполітики розраховували, що народні депутати підтримають законопроєкт у двох читаннях вже цього року, і з 2026 року він набере чинності.
- Однак у квітні 2026 року в інтерв’ю Forbes Ukraine міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін заявив, що Мінсоцполітики готує пенсійну реформу, ключова відмінність якої полягатиме у відмові від обов’язкової накопичувальної пенсійної системи.
- Спочатку всіх автоматично включатимуть до накопичувальної системи зі сплатою внесків, але особи матимуть можливість відмовитися від цієї опції. Улютін додає, що досвід європейських країн свідчить про неефективність обов’язкової накопичувальної системи.
Джерело: www.24tv.ua