Федір Кричевський: музи та рідні з полотен першого ректора Академії мистецтв 22.05.2026 18:35 Укрінформ Найкращі полотна митця з Національного художнього музею України прямують до США
Картини під час війни, подібно до людей, потребують захисту. Живописні твори одного з найвидатніших українських митців – Федора Кричевського – запам’ятовуються кожному. Зокрема, роботи «Автопортрет у білому кожусі», «Наречена», триптих «Сім’я», з актуальними нині об’єднаними змістами «Любов», «Сім’я», «Повернення», перебувають поза своїм звичним місцем, Національним художнім музеєм України. Евакуйовані разом з іншими видатними роботами у 2022 році під час обстрілів для показу в дружніх європейських країнах, два місяці вони гостили в рідних стінах в межах виставки «В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні», починаючи з кінця листопада 2023-го, коли внаслідок ворожих нападів українські музеї приймали відвідувачів, вмикаючи генератори. Місія культурної дипломатії триває.
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець ексклюзивно повідомила Укрінформу, що незабаром поціновувачі матимуть нагоду побачити живописні шедеври Федора Кричевського разом з іншими найкращими творами українських митців за океаном – у США. А ми тим часом з очільницею музею та завідувачем науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данилом Нікітіним з’ясовуємо, скільки загалом збереглося творів першого ректора Української академії мистецтв, який був одним із її засновників у бурхливому 1917 році; чи вдалося протягом останнього часу знайти ті твори, про які не було відомо раніше; та чи створював митець у радянський період портрети вождів.
Згадуємо також про участь картин Федора Кричевського у Венеційській бієнале; замовчування його творчості протягом дванадцяти років, починаючи з кінця 1920-х років; захоплення подорожами та фотографуванням з другом Іваном М’ясоєдовим. А ще розібралися, чому «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» та «Портрет дружини Наталі» – це незвичайна особиста історія митця.
ФОТО ГОЛОЇ НАТУРИ, ІСТОРИЧНІ ДУМИ КОБЗАРІВ І ЗАХОПЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИМИ ОБРАЗАМИ
Графічний автопортрет Федора Кричевського
Мистецтвознавці зазначають: від епохи Відродження Федір Кричевський перейняв співучість та гнучкість видовженої лінії, її ритмічність та спрощеність композиційної форми; від кубізму – міцну конструктивність та лаконічність побудови форми і композиції; від імпресіонізму та фовізму – яскраву декоративність живопису, зокрема, легкість сміливого мазка, чистоту і прозорість кольору. «Він нагадував майстрів Відродження», – так згадував про свого наставника його учень Сергій Григор’єв, ректор Київського художнього інституту у 1951–1955 роках.
Федір Кричевський народився у багатодітній родині 22 травня 1879 року в Лебедині – нині це Сумщина, а після скасування козацького полково-сотенного устрою місто входило до Харківської губернії. Батько працював земським фельдшером у Ворожбі неподалік Лебедина, де минуло дитинство майбутнього художника. Обдарованому юнакові довелося навчатися в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури та Петербурзькій академії мистецтв – бо імперія, що поневолювала українські землі, зруйнувавши заклади Гетьманщини, зосереджувала навчання митців виключно на своїй території.
Ще в дитинстві Федора та його старшого брата Василя батько брав із собою на ярмарки до Лебедина, Сум, Охтирки, Ромен, де кобзарі виконували історичні пісні й думи. Загалом Російській імперії не вдалося викорінити козацького духу, хоча минуло чимало часу відтоді, як саме в Лебедині після різанини в Батурині восени 1708 року жорстокий ставленик поневолювача України Петра І, князь Меншиков, чинив розправу над прихильниками гетьмана Івана Мазепи. До речі, Василь Кричевський став творцем нового українського стилю в архітектурі – Українського архітектурного модерну та автором Державного герба УНР, проєкт якого Центральна Рада ухвалила 22 березня 1918 року.
Федір Кричевський «Наречена»
Федору Кричевському російські критики та цензори дуже швидко почали закидати, що він мав «слабкість любити все рідне». Хоча саме за виразно українську «Наречену» після завершення Академії мистецтв у 1910 році йому присвоїли звання «Художник» із правом викладати в середніх та вищих навчальних закладах і надали безоплатне закордонне мистецьке відрядження на рік. Тож він мав змогу ознайомитися з роботами митців в Австрії, Італії, Німеччині та Франції. А коли, як звіт після поїздки, виставив поруч з італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд в Україні», у Петербурзі втратив прихильність. Крім того, для захисту диплому Федір Кричевський створив і другу роботу. Вона – «Оплакування Христа» – довго перебувала у сховищах через релігійну тематику. Вперше її показали лише у 2017 році на ювілейній виставці «Майстер і час» у НХМУ.
Аби зрозуміти закоріненість художника в українські традиції та історію, а також повною мірою усвідомити його талант і знання зарубіжного мистецтва, слід повернутися до його юності. Вступивши на навчання у 1896 році до Школи живопису, скульптури та архітектури, Федір Кричевський подружився з молодим непересічним маляром Іваном М’ясоєдовим – єдиним сином відомого заможного художника-передвижника Григорія М’ясоєдова, який мав поблизу Полтави, в Павленках, великий маєток (нині це територія Полтавської гравіметричної обсерваторії). Молоді митці часто влаштовували пленери з натури, зображуючи оголену модель, наслідуючи античні скульптури. Це не могло не викликати неабиякої цікавості у місцевих мешканців. До речі, з тих часів збереглися десятки фотознімків Федора і Григорія, якого батько в листах називав Аполлоном. Ймовірно, тоді досить рідкісний фотоапарат був у заможній родині М’ясоєдових.
Картину «В царстві амазонок» Федір Кричевський створив у період навчання в академіїРазом Федір Кричевський та Іван М’ясоєдов відвідали міста й села, де колись бував Тарас Шевченко: Сорочинці, Яготин, Михайлівку, Харків, Миргород, Переяслав, Київ, Чернігів… Багато працювали з натури. У Кричевського навіть був задум створити власну серію картин і малюнків як продовження «Живописної України» Шевченка.
Удвох друзі-митці побували на коронації короля Англії Едуарда VII 9 серпня 1902 року. 23-річного Федора Кричевського до офіційної делегації взяли як художника-графіка, якому доручили виконання замальовок церемонії.
СЕСТРА МАРІЯ У 70 РОКІВ ПОДАРУВАЛА МУЗЕЮ КАРТИНУ, НА ЯКІЙ ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ ЗОБРАЗИВ ЇЇ 11-РІЧНОЮ
Через картини Федора Кричевського можна знайомитися з його родиною та найближчим оточенням. «Портрет Параскеви Кричевської – матері художника», який зберігається в колекції НХМУ, він написав у 1904 році, після поїздки до Великої Британії. Мистецтвознавці відзначають, що на стилістику та настрій цієї роботи українського митця вплинув шедевр англо-американського майстра Джеймса Вістлера «Аранжування у сірому та чорному. Портрет матері» (1871). На обох полотнах – жінка, зображена сидячи, в профіль, у чорній сукні. Федір Кричевський створив контраст між темним силуетом сукні та колористичним багатством оточення, серед якого найактивніший елемент – барвиста українська хустка. Відтак його художній твір значно емоційніший, він дотичний до традиції українського малярства, коли почуття передаються через колір.
Федір Кричевський «Портрет Варвари і Марії Кричевських» (фрагмент) та «Дівчинка в блакитному»
У Полтавському художньому музеї зберігається «Портрет Варвари і Марії Кричевських», створений у 1902–1903 роках. Старша і молодша сестра-підліток художника зображені в народному вбранні і є уособленням впевнених у собі українських жінок. Традиційні автентичні строї є однією з рис творчості митця, який захоплювався українською старовиною, колекціонував вишиванки та інше вбрання, а також предмети побуту. «Федір Григорович був безмежно закоханий у народне мистецтво, тому все… тішило його зір, викликало непідробне захоплення. Він просто не міг намилуватися скарбами у скринях», – згадував художник Леонід Чичкан.
До колекції Лебединського художнього музею імені Бориса Руднєва входить рання імпресіоністична робота Федора Кричевського «Дівчинка в блакитному». На ній він зобразив у 1900 році також молодшу сестру Марію – одинадцятирічною. Вона стоїть із розпущеним каштановим волоссям на тлі зелені в довгій блакитній сукні. Білий крислатий капелюх окреслює контури обличчя, а чорна нитка намиста додає контрасту до світлих тонів убрання. У руках вона тримає два довгих павичевих пера – розповідають, що понад століття тому їх використовували як елементи декору та оберіг від негативної енергії. Картину музею у 1960-му подарувала 70-річна сестра художника Марія.
Триптих «Життя» Федора Кричевського
У Національному художньому музеї України зберігається найбільша кількість живописних робіт Федора Кричевського – 62. Серед них лише кілька можна вважати ідеологічними. «Хрущов серед селян» (1940–1941) мало впізнаваний, «Шахтарська любов» 1935 року зображує пару молодих людей. У «Переможцях Врангеля» (1934–1935), щоправда, чітко зображено червоноармійців; проте й ці образи не вписуються в канони соцреалізму.
Триптих «Життя» – одну з найвизначніших та найвідоміших своїх робіт Федір Кричевський написав у 1927 році. Картина є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар-нуво. Центральна частина «Сім’я» наступного року привертала особливу увагу відвідувачів Венеційської бієнале та італійської преси. А частина «Повернення» – зображення батьків з безногим солдатом – експонувалася у 1933 році на виставках у Копенгагені та Варшаві.
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ, ОДРУЖЕННЯ, БУДИНОК ЗІ ШЕСТИКУТНИМИ ДВЕРИМА, «ТАРАС БУЛЬБА» І ЗНИЩЕНИЙ «ДОВБУШ»
Київський період життя і творчості Федора Кричевського розпочався у 1913 році. Митець став спочатку викладачем, а згодом – директором Художнього училища. У його мистецькому доробку з’явилася, зокрема, картина «Три покоління». У центрі цього полотна – Лідія Старицька, з якою він познайомився в Шишаках на Полтавщині. Також є «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі». Цю жінку, яка мала доньку, дослідники називають музою митця протягом майже восьми років.
Спарені картини. Підпис: «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» (фрагмент) і «Портрет дружини Наталі»
У 1917-му Федір Кричевський одружився з Наталією Павлівною Савицькою – двадцятидворічною ученицею Київського художнього училища, яку він також писав. Дослідниця Валентина Рубан-Кравченко вважала, що Лідія Старицька благословила цей шлюб. Такий висновок мистецтвознавиця зробила з опису ситуації в листі Катерини Кричевської-Росандич – двоюрідної онуки художника по лінії Василя Кричевського. Федір, який у всьому довірявся Лідії, привів вагітну Наталію познайомити й запитав поради, що йому робити? Старицька відповіла: «Одружуйся!».
Тоді, в період бурхливих історичних подій, Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Василь Кричевський та інші діячі засновували омріяний державний вищий мистецький навчальний заклад в Україні – Українську академію мистецтв. Уже в 1919-му художникові довелося перебратися до Шишаків. Далі були роки спроб уникнути сталінських репресій за проукраїнську позицію.
Ескізи будинку Федора Кричевського
Пізніше Катерина Кричевська-Росандич (1926–2021) описувала свої дитячі враження про той будинок. Уперше вона там побувала трирічною, коли її батько – Василь Кричевський-молодший – працював у сусідніх Яреськах на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля». Вдруге – влітку 1937-го. Одинадцятирічною запам’ятала хату з різьбленням та шестикутними дверима, де зберігалися роботи раннього періоду творчості «діда Феді», а також портрет її прадіда Григорія Яковича Кричевського.
У 1932–1933 роках Федір Кричевський поїхав працювати до Харківського художнього інституту. Створював ескізи сценографії та костюмів до постановки опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба». Готував ескізи на конкурс пам’ятника Тарасові Шевченку. Тоді завершив створення п’ятиметрової картини «Довбуш» (1931–1932), яка в Харківському художньому музеї згоріла під час нацистської окупації.
Ескізи Федора Кричевського
За анонімним доносом НКВС у 1934 році відкрили справу на «буржуазного націоналіста» Федора Кричевського. Зокрема, «підшили» фотографії, на яких екс-ректор тиснув руку гетьману Павлу Скоропадському в Українській академії мистецтв. Тоді художника врятував студентський друг Ісаак Бродський, який створив портрети Леніна і майже всіх видатних комуністів. Він особисто приїхав до Києва захищати того, хто юнаком ставав стіною за нього в Петербурзькій академії, коли його намагалися образити інші.
Перед Другою світовою війною радянська влада знову почала задобрювати українських митців. Федору Кричевському у 1939-му присвоїли ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а навесні наступного року надали звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Проте у 1943-му художника позбавлять цього звання. Адже спочатку він не евакуювався до Уфи (бо не оформили виїзд дружині), а згодом знову не вписався у плани спецорганів, виїхавши за кордон. У 1946-му чотири місяці хворим добирався до Києва, де його вже позбавили житла. Влаштувався поблизу столиці, в Ірпені. А наступного року, 30 липня, митця не стало.
ДОСЛІДЖЕННЯ 222 ГРАФІЧНИХ ТВОРІВ І НОВЕ ВИДАННЯ ПРО ФЕДОРА КРИЧЕВСЬКОГО
У колекцію Національного художнього музею України у 2020 році меценати передали 222 графічних твори художника Федора Кричевського. Це малюнки, начерки та ескізи зі збірки Ольги Гершуні, яка отримала великий архів першого ректора української Академії мистецтв у спадок від матері, Аріадни Павлівни, котра близько спілкувалася з удовою митця, Наталею Кричевською, та опікувалася нею в останні роки життя. Документальну частину, пов’язану з життям Федора Кричевського та його родини, Ольга Гершуні подарувала музею у 2018 році. Про існування цих матеріалів було відомо раніше, частину творів показували на виставках, проте системне вивчення та дослідження їх відбувається нині.
Юлія Литвинець та Данило Нікітін
Завідувач науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данило Нікітін зазначає, що ескізи та начерки дають можливість моделювати, як художник працював над образами та сюжетами своїх картин. Наприклад, є багато варіантів начерків до поеми Тараса Шевченка «Катерина». Деякі з них Федір Кричевський виконав лише олівцем і кольоровою аквареллю, а окремі встиг почати писати темперою на полотні. Художник зображував, зокрема, Катерину замріяну та у розпачі; зустріч Івасика з батьком-москалем, і фінал, коли Івасик із кобзарем слухають пташок.
«Можна зробити висновок, що Федір Кричевський створював начерки відповідно до свого хисту та рівня майстерності з надією, що, можливо, його роботи буде схвалено», – каже Данило Нікітін. – «Його грандіозна творча індивідуальність у такий спосіб намагалася протидіяти системі. Митцю доводилося зважати на її вимоги. Він не хотів. Але врешті-решт, радянський режим зламав його вже у 1940-ві роки».
Начерки до «Катерини» Тараса Шевченка
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець розповідає, що в період сучасної повномасштабної російсько-української війни спостерігається великий запит на виставкові проєкти та видання про митців, чиї біографії за радянських часів спотворювали ідеологи або й зовсім замовчували. На «Книжковому Арсеналі» видавці презентують довгоочікуване дослідження «Федір Кричевський» Валентини Рубан-Кравченко. Науковці НХМУ стали консультантами у його підготовці й додали всі уточнення щодо атрибуції творів видатного українського митця станом на поточний рік.
Достеменно відомо, що чимало картин Федора Кричевського було втрачено в роки Другої світової війни. Однак музейники вважають, що з часом можуть бути виявлені нові роботи художника.
Самченко Валентина, м.Київ
Фото Олександра Клименка
Репродукції картин надано Національним художнім музеєм України
Культура Музей Художник
Джерело: www.ukrinform.ua