Навіть у непевні часи вчителі можуть створити для учнів простір, сповнений безпеки та радості.
Термін “травмоінформованість” може насамперед асоціюватися з учнями, які пережили травматичну подію в минулому. Однак і ми, і наші учні живемо в світі, де травма є присутньою тут і зараз, і не обмежується одноразовою подією. Потенційними джерелами тривалої травми можуть бути нестабільність у сім’ї, небезпека в районі проживання, національна чи глобальна нестабільність і конфлікти, кризи зі здоров’ям, а також досвід расизму, ексизму, трансфобії чи інших форм утисків.
Як зазначає Шон Ґінрайт, прихильник підходу, орієнтованого на зцілення, префікс “пост-” у “посттравматичному стресі” не завжди точний для багатьох молодих людей з кольорових спільнот, і його можна було б замінити на “тривалий”. Коли стрес і травма стають тривалими та поширеними, вчителі та опікуни часто переживають кризу разом з учнями. Це означає, що діти потребують більшої підтримки, а наші сили для її надання можуть бути виснажені.
На жаль, не існує чарівного способу подолати важкі часи. Насправді, одне з перших, що ми можемо зробити, щоб допомогти дітям в умовах тривалої небезпеки, — це визнати, що ми не можемо виправити чи контролювати світ. Як каже авторка, яка пише про горе, Меган Девін: “Деякі речі не можна виправити, їх можна лише нести”. Завдання травмоінформованого педагога — не намагатися вирішити всі проблеми світу, а допомогти нашим учням нести цей тягар, хоча б трохи.
Допомагаючи учням нести стрес, ми збільшуємо їхню стійкість. Не кожен стрес переростає в травму, і одним з факторів, що впливають на це, є система підтримки дорослих для дитини.
4 СПОСОБИ, ЯКИМИ ВЧИТЕЛІ МОЖУТЬ СТВОРИТИ БЕЗПЕКУ
Від учителів не очікують, що вони виправлять те, що робить світ небезпечним, але в наших силах створити маленькі моменти безпеки. Ці моменти безпеки подібні до пунктів водопостачання на марафоні: вони не зменшують складності бігу, але дають бігунам сили продовжувати.
1. Безпека через стосунки. Щирі та дбайливі стосунки з дорослими є одним з найважливіших джерел безпеки для молодих людей, які переживають важкі часи. Мікромоменти взаємодії, що створюють відчуття безпеки, повинні допомагати учням відчувати себе побаченими, цінними та знаними. Ці моменти також повинні підтверджувати учням, що ви на їхньому боці перед лицем несправедливості, і надсилати повідомлення: “Я тебе підтримую”. Ось кілька способів створити такі мікромоменти взаємодії, що дарують відчуття безпеки:
- Приділяти час для налагодження контакту з учнями, чи то протягом дня, чи під час структурованих моментів, як-от початок уроку.
- Просто визнавати, що зараз нормально переживати труднощі.
- Нагадувати учням про всіх людей і місця, які готові їх підтримати. Наприклад, знову представити всьому класу шкільного психолога, запросити батьків та опікунів до класу як волонтерів або запросити співробітника молодіжного центру, щоб розповів учням про громадські ресурси.
2. Безпека через рутину. Коли світ здається непередбачуваним, важливими стають невеликі прояви передбачуваності. Це не означає ігнорувати реальність — іноді тривала криза вимагає зміни звичного розкладу, наприклад, паузи для вшанування втрати в спільноті або допомоги учням спланувати дії, коли несподівана подія вплинула на звичні плани.
Проте ми можемо допомогти створити безпеку, знаходячи невеликі моменти, коли учні можуть відчувати себе спокійно, знаючи, що принаймні частину свого дня вони знатимуть, чого очікувати, і відчуватимуть певну нормальність. Така рутина може виглядати так:
- Включати стабільні перерви протягом навчального дня, щоб учні знали, що матимуть час зупинитися і подбати про свій розум і тіло.
- Використовувати та переглядати візуальні розклади, щоб допомогти компенсувати зниження виконавчих функцій, які можуть виникнути через травму.
3. Безпека через осмислення. Коли ми можемо надавати значення нашим стресовим переживанням, ми знаходимо відчуття контролю під час неконтрольованих часів. Вчителі вже допомагають учням осмислювати світ, тому це природна роль, яку ми можемо відігравати під час тривалої кризи. Ось кілька способів допомогти учням осмислювати:
- Допомагати учням отримати доступ до точної, відповідної до віку інформації про кризи, що їх стосуються. Наприклад, після актів насильства в громадських місцях інтернет наповнюється дезінформацією; ви можете допомогти, знайшовши надійні, несенсаційні звіти. Порада: співпрацюйте зі шкільним бібліотекарем.
- Надавати учням можливості створювати власні наративи про їхній досвід, чи то в щоденниках на уроках, чи через творчі проєкти. Розповідаючи свої історії, ми можемо повернути собі контроль під час важких часів.
4. Безпека через надію та радість. Коли ми переживаємо надмірний стрес, нам важко вірити, що майбутнє варте того, щоб його чекати. Для молодих людей це особливо помітно, коли джерелом стресу є такі речі, як зміна клімату, політична нестабільність, війна чи конфлікти. Занепокоєння учнів щодо майбутнього є реальним і виправданим, і ми не повинні використовувати порожні слова на кшталт “Все буде добре”.
Натомість ми можемо прагнути знаходити час, щоб допомогти дітям на короткий час відкласти ці важкі речі, які вони несуть, і відчути надію та радість. Ось кілька способів знайти надію та радість:
- Використовувати природні моменти пустощів та веселощів, що виникають у класі. Записуйте пам’ятні внутрішні жарти чи кумедні ситуації та кладіть їх у банку, щоб ви могли повертатися до них протягом року.
- Планувати мистецькі проєкти, час на свіжому повітрі, танцювальні вечірки або ігри, щоб діти могли просто насолоджуватися дитинством під час навчального дня.
- Вказувати на моменти зростання та надії, які ви помічаєте у своїх учнях, своїй спільноті та світі. Допомагайте учням бачити добрі новини у світі. Це не скасовує поганого, але це так само важливо.
Підтримуючи учнів у важкі часи, пам’ятайте про свої обмеження як класного вчителя: ваша робота — не ставати терапевтом. Якщо ви помічаєте, що окремі учні потребують додаткової допомоги, не вагайтеся направляти їх. А якщо ви самі відчуваєте труднощі, зверніться по допомогу.
Пам’ятайте, мета під час тривалої кризи — не намагатися виправити чи врятувати наших учнів, а допомогти їм нести цей тягар. Створюючи мережу підтримки, ми допомагаємо захистити добробут усіх дітей.