Що таке – позаяк? / Мagnific. Ілюстративне фото
Ви бачите слово, яке часто можна зустріти в літературних творах, статтях чи промовах, але воно рідко звучить у буденному мовленні. Через це багато хто вважає його архаїчним.
Чи стикалися ви зі словом “позаяк”? Деякі вважають його застарілим, інші – надто книжним, а дехто взагалі не знає його значення. Розповідаємо про нього, спираючись на пояснення Миколи Пилинського.
Значення слова “позаяк” і коли його доречно вживати?
Українська мова багата на слова, які звучать елегантно, але водночас не всім зрозумілі. Одним із таких є “позаяк”. Воно часто з’являється в художній літературі, публіцистиці та офіційних текстах, проте чимало людей уникають його, вважаючи застарілим. Чи дійсно це так?
Що означає “позаяк”? Позаяк – це підрядний сполучник, який має такі значення:
- “бо”;
- “оскільки”;
- “тому що”;
- “через те, що”.
Наприклад:
- “Оскільки надворі розпочалася злива, ми залишилися вдома.”
- “Я не зміг прийти, бо захворів.”
- “Через те, що часу було обмаль, рішення довелося ухвалювати швидко.”
У всіх цих реченнях слово “позаяк” можна без зусиль замінити на “бо” або “оскільки”, не спотворюючи змісту.
Походження цього слова та чи є воно застарілим?
Мовознавці пояснюють, що “позаяк” – це давній український сполучник, який утворився з частин “по”, “за” та “як”. Його первісне значення поступово трансформувалося в причиновий сполучник – “тому що”, “оскільки”.
Мовознавець Микола Пилинський навіть опублікував дослідження: “Чи слово є таке вкраїнське – позаяк (До історії слова “позаяк” в українській мові)”. У ньому він наводить цікавий факт, що щодо цього слова точилися дебати у київському українському клубі “Родина”. А видатний поет-академік Максим Рильський у своїй поемі “Мандрівка в молодість” відобразив суть цієї дискусії, яка відбувалася в гімназійні роки поета, приблизно наприкінці першого десятиліття ХХ століття:
“…Там кожної пори
Могли ви бачити бухгалтера й поета,
Що замість випивки чи карточної гри
Вели завзятий спір (така вже в нас прикмета!)
Чи слово є таке вкраїнське – позаяк?
І аргумент лунав: у нас не кажуть так!”.
Вважалося, що цим словом користувалися переважно на Західній Україні, і вперше воно з’являється у словнику Є. Желехівського (Львів, 1886), де послідовно подано не тільки “позаяк”, а й його відповідник, а частково й синонім “позатак” (як оскільки – остільки).
Слово присутнє в українській літературній мові понад століття. За нашими спостереженнями, окрім Івана Франка, Володимира Стефаника, Михайла Коцюбинського, Володимира Самійленка, його наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть досить активно вживали також Михайло Старицький, Олена Пчілка, Михайло Драгоманов, Микола Лисенко. Вони використовували його як цілком нейтральне літературне слово зі значенням “тому що”, “оскільки”, “через те що”. “Позаяк” можна знайти не лише у творах, а й у приватних листах тогочасної інтелігенції, що свідчить про його поширеність у вжитку.
За радянських часів сполучник “позаяк” зберігся в усному мовленні, але в художніх текстах набув статусу “стилістично маркованого слова”. Найчастіше його почали вживати жартівливо або з виразною іронією.
У “Словнику української мови” 1975 року слово “позаяк” має позначки “застаріле” та “жартівливе”, оскільки в живому мовленні його використовують рідше, ніж раніше. Водночас сучасні словники та письменники продовжують активно його вживати, тому називати його “неправильним” чи “мертвим” не можна. Більше того, його цікаве звучання заслуговує на активніше використання в публічному просторі та повсякденному мовленні.
Якщо ви не чули цього слова як сполучник, то, безперечно, чули його як прізвище – Позаяк, точніше, псевдонім відомого поета – Юрка Позаяка.
Чули ці відомі слова Позаяка: дивіться відео
Слово “позаяк” означає “бо”, “оскільки”, “тому що”. Хоча воно не є одним з найуживаніших у сучасному повсякденному мовленні, це абсолютно нормативний український сполучник з багатою історією. Тож не вагайтеся використовувати його, коли прагнете зробити свій текст багатшим та стилістично виразнішим.