Чому не – праска? / Мagnific. Ілюстративне фото
У повсякденному вжитку ми нерідко використовуємо слова за усталеною звичкою, не розмірковуючи над їхнім питомим українським походженням.
Чому слово “утюг”, яке часто звучить у побуті, не є літературною нормою в українській мові, ми пояснюємо, посилаючись на джерело “Горох”.
Не вживайте “утюг” – як правильно говорити українською?
У повсякденному мовленні ще нерідко можна почути слово “утюг”. Воно потрапило до української мови з російської і закріпилося переважно у суржику. Натомість, правильною українською назвою цього пристрою є “праска”.
Здавалося б, слово “праска” походить від дієслова “прати”, адже прасують саме випраний одяг. Однак етимологи стверджують: усе значно цікавіше. Насправді назва цього предмета домашнього вжитку прийшла до нас із Західної Європи й колись означала… “прес”.
Як зазначає “Етимологічний словник української мови”, воно потрапило до української через польську prasa та німецьку Presse від французького presse, що перекладається як “прес”, “стиснення”.
Це цілком логічно, адже перші праски не лише розгладжували тканину, а й буквально притискали (пресували) її своєю важкою металевою поверхнею.
Слово “утюг” має тюркське коріння – ütü. Дослідники пов’язують його з давньотюркськими словами, що означали “залізо”, “металевий виріб”. До української мови воно потрапило, найімовірніше, через російське посередництво. Хоча ця назва може зустрічатися в деяких стародавніх текстах про побут на Лівобережжі України, у сучасній українській літературній мові “утюг” розглядають як росіянізм.
Однак слово “утюг” застосовують для позначення іншого пристрою – агрегату для вирівнювання ґрунтових доріг, полів. А також як зневажливе висловлювання: утюг – телепень.
В українській мові існує цілий словотвірний ряд:
-
праска;
-
прасувати;
-
випрасувати;
-
перепрасувати;
-
прасування;
-
прасувальний;
-
прасувальна дошка.
Усі ці слова є нормативними та активно вживаються в сучасній українській мові.
Цікаво! Перші праски зовсім не були подібні до сучасних електроприладів. У різних країнах тканину розгладжували за допомогою нагрітих каменів, дерев’яних качалок, металевих пластин або важких чавунних прасок, які розігрівали на печі чи наповнювали розпеченим вугіллям.
І зверніть увагу, що українською процес використання праски називається – прасування. Одяг – прасують, а не “гладять”, як дехто помилково ще висловлюється.
Цікаво, що в українській мові існувала ще одна назва для праски – “залізко”. Вона зафіксована в українських словниках і походить від слова “залізо”. Подібні назви мають і наші західні сусіди: польське żelazko, чеське žehlička, словацьке žehlička.
Слово “залізко” сьогодні трапляється рідше, проте воно є питомим українським відповідником.
Отже, якщо ви прагнете говорити чистою українською – вживайте слово “праска”, а не “утюг”.