Історики відтворили 42 сторінки стародавнього біблійного сувою, який зазнав повторного використання у Середньовіччі. Текст вдалося розшифрувати завдяки застосуванню сучасних методів візуалізації.
Біблія / © Associated Press
Фахівці з історії реконструювали фрагмент стародавнього біблійного манускрипта, відомого як Кодекс H, використовуючи сучасні технології аналізу зображень. Йдеться про текст VI століття, який протягом тривалого часу був прихований під пізнішими записами та вважався втраченим.
Про це повідомило видання Popular Mechanics.
Йдеться про пергамент, який у Середньовіччі повторно застосували ченці на горі Афон. Зокрема, у 1218 році монах Маркарій під час відновлення біблійного коментаря використав залишки старого сувою для зміцнення обкладинки. До цього книгу з Посланнями апостола Павла розібрали інші ченці — ймовірно, через її пошкодження або втрату актуальності. Частини манускрипта згодом потрапили до різних видань і опинилися в декількох країнах.
Перші ознаки Кодексу H виявили під час каталогізації книг у паризькому абатстві Сен-Жермен-де-Пре. Тоді знайшли кілька аркушів пергаменту з Посланнями апостола Павла, вшитих у палітурки інших томів. У наступні століття окремі фрагменти сувою знаходили і в інших колекціях.
На сучасному етапі дослідження вдалося суттєво збільшити обсяг відомого матеріалу. Команда теолога Гарріка Аллена з Університету Глазго у співпраці з Електронною бібліотекою ранніх рукописів проаналізувала сторінки, що зазнали повторного використання. У результаті вдалося відновити, перекласти та транскрибувати 42 сторінки тексту.
Вирішальну роль у цьому відіграла мультиспектральна візуалізація. Вона дозволила виявити сліди первинного тексту, попри те, що його перекрили новим чорнилом. Через хімічні властивості цього чорнила виник ефект перенесення: текст частково відбився на сусідніх аркушах, утворюючи «дзеркальні» відбитки, майже непомітні без спеціального обладнання.
Саме аналіз цих відбитків дозволив відтворити зміст, зокрема ранні списки розділів Послань, а також виправлення та примітки переписувачів VI століття. Частину текстів вдалося прочитати навіть за цифровими зображеннями сторінок, які фізично недоступні для дослідження.
Науковці встановили не лише факт повторного використання рукопису, а й змогли пояснити, як і чому це сталося. Походження тексту підтвердили за допомогою радіовуглецевого аналізу — він датується VI століттям.
Водночас дослідники звертають увагу, що вивчення біблійних текстів зазвичай зосереджується на їхньому змісті як сформованому каноні, а не на історії створення та збереження самих рукописів. За словами Аллена, це залишає поза увагою важливі аспекти розвитку тексту.
Зокрема, Новий Завіт формувався протягом тривалого часу і зазнавав численних змін, перекладів і культурних впливів.
«Рукописи, які подорожували різними регіонами, також несуть культурні записи, які можуть містити приховані течії політичних та колоніальних поглядів, а також питання щодо того, як вони були отримані, та потенційно корупційні дії, які можуть приховуватися під ними», — йдеться в статті.
Аллен наголосив, що Кодекс H є важливим джерелом для розуміння християнських писань. Виявлення нових свідчень про його первісний вигляд, особливо в такому обсязі, він назвав «монументальним».
Нагадаємо, у Єгипті археологи виявили статую фараона Рамзеса II, якого часто пов’язують із біблійною історією про Мойсея. Саме цього правителя дослідники нерідко вважають прототипом анонімного царя, згаданого в оповіді про вихід євреїв з єгипетського рабства.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати