Поставили на місце”: колишня ведуча “1+1” розповіла, як у Британії замість телебачення стала продавчинею

Марина Леончук відверто поділилася досвідом початку життя з чистого аркуша після переїзду.

Відома українська журналістка та колишня ведуча телеканалу “1+1” Марина Леончук відкрито розповіла про свій переїзд до Великої Британії, пошуки роботи за кордоном і причини, через які їй довелося зайнятися продажем випічки та роботою баристи замість журналістики.

Переселення до іншої країни стало для Леончук не просто зміною місця проживання, а цілковитим перезапуском її професійної діяльності. В Україні вона присвятила журналістиці понад два десятиліття, вела прямі ефіри та спілкувалася з представниками влади. Однак, британський ринок праці виявився зовсім іншим викликом. Насамперед, їй довелося подолати мовний бар’єр. Також довелося відмовитися від думки, що її значний досвід автоматично відкриє бажані двері.

«Мене швидко поставили на місце. Вони мені сказали: „Марино, ми розуміємо, що відбувається жах в країні, війна, ваш досвід ми не можемо пережити і зрозуміти до кінця… Але для того, щоб вам тут адаптуватися, вам потрібно тут працювати, вчити мову, не сидіти в хаті і соціалізуватися максимально швидко“, — пригадала журналістка в бесіді на каналі Марічки Падалко.

Спочатку така реакція господарів британського житла її обурила. Леончук зізнається, що не могла збагнути, як люди, які надали їй притулок разом із сином, можуть вимагати такої активності замість співчуття. Однак згодом вона подивилася на цю ситуацію зовсім інакше.

“Я подумала: як вони так можуть, які бездушні люди! Але зараз я розумію, що це були прекрасні люди, тому що я вже через три місяці пішла працювати», — зазначила вона.

Після переїзду Леончук дійсно довелося взятися за роботу, яка не мала жодного стосунку до телестудії. Її першим місцем праці стала невелика точка з продажу випічки. Згодом до цього додалася робота за кавовою машиною — хоча раніше журналістка взагалі не мала досвіду баристи.

«Першою моєю роботою була… Я була продавчинею булочок. Потім паралельно була продавчинею булочок і баристою. Нічого до цього не вміла», — розповіла Леончук.

Окремим випробуванням стала англійська мова. За словами журналістки, на початку переїзду її словникового запасу вистачало лише для базового спілкування. Для роботи в британських медіа цього було явно недостатньо. Але навіть тоді вона ще вірила, що багаторічний досвід у журналістиці може стати головною перевагою.

«20 років досвіду. Я телеведуча, я веду прямі ефіри, я працюю в парі, я все можу! BBC News — моє, інші канали — мої, найвідоміші газети — та Боже! Оце була ілюзія, величезна ілюзія», — зізналася вона.

Зрештою Леончук усвідомила: професійна репутація, здобута в Україні, не гарантує аналогічної позиції у Великій Британії. До мовних труднощів додаються місцеві правила працевлаштування та ставлення роботодавців до іноземного досвіду. Надмірна кваліфікація для певної вакансії теж може стати перешкодою — компанія може припустити, що кандидат не затримається на простішій посаді.

Після початку повномасштабної війни Леончук разом із сином Гордієм спершу виїхала до батьків, а згодом на кілька місяців перебралася до Чернівців. Там вона повернулася до роботи в медіа, ставши шеф-редакторкою служби новин місцевого телеканалу, а також створювала відеоматеріали для українців, які вимушено залишили країну. Пізніше за пропозицією колеги вона вирушила до Великої Британії за програмою Homes for Ukraine.

Водночас життя за кордоном не стерло її зв’язку з Україною. Леончук не приховувала, що сумує за Батьківщиною, хоча визнавала: у Великій Британії їй спокійніше. У 2025 році вона приїжджала на Київщину та провела тиждень у рідній Морозівці.

Нагадаємо, нещодавно донька Ірини Горової повернулась жити до України і розсекретила їхній із чоловіком сімейний бізнес.

Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати