Російські атаки на металургійні підприємства «Запоріжсталь» та «АрселорМіттал Кривий Ріг» збіглися з перебоями в морському сполученні, зростанням залізничних тарифів, обмеженнями Європейського Союзу та механізмом CBAM.
© УНІАН
Сукупність цих обставин може призвести до зменшення виробництва сталі в Україні на приблизно 30–40%, а залізорудної сировини — на 40%, зазначає The Page, посилаючись на аналітичні дані.
За даними GMK Center, лише через обмеження морського експорту продукції гірничо-металургійного комплексу (ГМК) Україна вже недоотримує близько 150–200 мільйонів доларів експортної виручки щомісяця.
Проблематика загострилася після серпневих обстрілів двох ключових металургійних об’єктів. Після удару 11 серпня припинила роботу «Запоріжсталь», яка у 2025 році забезпечувала понад 43% загальноукраїнського випуску сталі. П’ять днів потому ракетні удари вразили «АрселорМіттал Кривий Ріг», де було пошкоджено енергетичні та доменні потужності, що спричинило часткове припинення виробничих процесів.
Водночас збитки несуть і підприємства, які не зазнали безпосередніх руйнувань. Через труднощі з морським експортом Південний гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК) зупинив видобуток, а інші криворізькі ГЗК групи «Метінвест» у серпні можуть скоротити обсяги виробництва приблизно на 30% порівняно з середнім показником 2025 року.
Морські шляхи є життєво важливими для галузі через специфіку експортних потоків. За оцінками GMK Center, через чорноморські порти проходило близько 50% експорту залізної руди, приблизно 95% чавуну та близько половини виробленої сталі.
Повноцінно замінити ці логістичні маршрути за допомогою залізниці та європейських портів неможливо. Альтернативні шляхи характеризуються меншою пропускною спроможністю та значно вищими витратами на транспортування. Для великотоннажних вантажів, таких як руда, додаткові транспортні витрати можуть повністю нівелювати економічну доцільність експорту.
Ситуацію також ускладнює зростання вартості залізничних перевезень. З серпня вантажні тарифи «Укрзалізниці» були збільшені на 30%. За оцінками «Метінвесту», через перехід на сухопутні маршрути частка витрат на залізницю у собівартості металургійної продукції зросла в 2–3 рази.
Одночасно звузився і доступ до ринків Європейського Союзу. Нові квоти ЄС призвели до скорочення можливостей експорту української сталі приблизно на 60% порівняно з фактичними обсягами 2025 року. Додатковою перешкодою став механізм CBAM, потенційні платежі за яким оцінюються в 50–100 євро за тонну сталі.
Морські порти необхідні металургам не тільки для експорту. Після втрати вугільної бази Покровська близько 80% імпортованого коксівного вугілля надходило морем. Переорієнтація цих поставок через європейські порти та залізницю може приблизно вдвічі збільшити логістичні витрати та підняти кінцеву вартість вугілля приблизно на 15%.
Отже, галузь одночасно стикається зі скороченням виробничих потужностей (внаслідок російських атак), втратою дешевої морської логістики (через блокування портів) та обмеженням доступу до зовнішніх ринків (через квоти та CBAM).
Підприємства галузі вважають першочерговим завданням відновлення безпечної роботи чорноморських портів. Крім того, для порятунку галузі необхідні перегляд залізничних тарифів, пом’якшення застосування CBAM щодо України, розширення квот ЄС, компенсація частини витрат на альтернативну логістику та підтримка відновлення великих промислових підприємств.
Як відомо, за 5 років найбільші металургійні підприємства сплатили податків і зборів на суму понад 200 мільярдів гривень, або 6,2 мільярда доларів. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирма металургійними компаніями становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Однак, у разі постійного зростання тарифів державних монополій, зокрема вантажного тарифу «Укрзалізниці», та подальшого блокування портів, бюджет ризикує втратити важливе джерело прибутку.