Вона була артисткою балету, жрицею кохання та розвідницею. Легендарна Мата Харі полонила вишуканий Париж початку ХХ століття своїми екзотичними номерами, що межували зі стриптизом, запаморочила голови багатьом військовим, а в розпал Першої світової війни стала агенткою німецької розвідки.
Мата Харі / © Вікіпедія
15 жовтня 1917 року, згідно з вироком французького військового трибуналу за шпигунство на користь Німеччини, була розстріляна Мата Харі — найвідоміша розвідниця та танцівниця в історії.
ТСН.ua розповідає історію перетворення танцівниці Мати Харі на легенду Першої світової війни.
Дівчина з глибинки
Маргарета Гертруда Зелле, голландка за походженням і громадянством, народилася 7 серпня 1876 року в містечку Леуварден.
Її батько володів магазином та робив вкладення в нафтові акції. Дівчинка навчалася у приватній школі. Але коли їй виповнилося 13 років, батьків бізнес зазнав краху, а через два роки померла її мати.
Маргарета вступила до навчального закладу, який готував виховательок дитячих садків, але через три місяці втекла звідти до свого дядька, нібито через домагання директора училища.
Мата Харі / © Associated Press
Після цього вона оселилася у дядька в Гаазі, де проводили відпустку офіцери голландської колоніальної армії, які після служби в Індонезії приїжджали на оздоровлення до розташованих поблизу курортів.
Єдиним шляхом вирватися з-під його опіки було заміжжя, а єдиною можливістю знайти потенційного нареченого — шлюбна колонка в місцевій газеті, оскільки дядько Маргарети забороняв їй знайомитися на вулиці.
Шлюб за розрахунком
Увагу Маргарети привернуло оголошення: «Офіцер із Голландської Східної Індії шукає чарівну дівчину для подальшого шлюбу». Підпис — військовий Рудольф Мак-Леод.
Згодом з’ясувалося, що він є племінником ад’ютанта короля Вільгельма III і двоюрідним братом віце-адмірала. Він повернувся на батьківщину, щоб відновити здоров’я, значно підірване шістнадцятьма роками служби в колоніях. Його друзі вирішили, що Рудольфу час одружуватися, і таємно від нього розмістили шлюбне оголошення. Сам Мак-Леод, дізнавшись про це, наказав повернути всі листи від претенденток нерозпакованими, проте деякі все ж прочитав. Серед них був і лист від юної Маргарети Зелле, фотографія якої одразу вразила Рудольфа. Згодом вони одружилися.
Однак шлюб розпався, і після розлучення майбутня знаменитість залишилася без засобів до існування. Саме тоді вона почала кар’єру танцівниці, і на цьому поприщі на неї чекав приголомшливий успіх: молода жінка у східному стилі та з екзотичним ім’ям (до речі, Мата Харі перекладається як «око зорі» або «сонце») зачаровувала публіку своїми танцями, до кінця виступу постаючи практично оголеною. Навіть для того, хто бачив Париж, це було справжньою сенсацією. Так Мата Харі стала зіркою.
«Я ніколи не вміла танцювати. А якщо люди приходили на мої виступи, то лише тому, що я першою наважилася танцювати без одягу», — говорила про себе Маргарет.
Мата Харі / © Getty Images
Шпигунські пристрасті
На момент її вербування німецькою розвідкою у 1916 році їй було 39 років. Танцівниця, яка вже відходила від справ, шукала нові джерела доходу. Очевидно, можливість заробити привабила її до агентурної діяльності.
Німецьке керівництво з самого початку ставилося до неї як до шпигунки з певними сумнівами: вона мала репутацію ненадійної та надто марнотратної особи. А коли з’ясувалося, що Мата Харі працює на два фронти, німці вирішили «здати» її французам.
З цією метою німецька розвідка направила німецькому дипломату до Мадрида депешу, з якої випливало, що Мата Харі під кодовим ім’ям Н 21 шпигувала на користь німців. Ті, хто відправив цього листа, знали заздалегідь, що його розшифрує ворог. Мета полягала в тому, щоб заплутати французів, здати другорядного агента, аби французька контррозвідка не шукала справжні джерела розвідувальної інформації.
Серед звинувачень фігурувала загибель екіпажу крейсера «Гемпшир». Танцівниця стверджувала, що випадково почула дату відплиття судна на дипломатичному прийомі в Берліні.
Більшість істориків вважають, що контакти Мати Харі з німцями мали місце, і єдиним її мотивом був матеріальний інтерес.
«Я люблю офіцерів, я завжди їх любила. Я вважаю за краще бути коханкою бідного офіцера, ніж багатого банкіра», — заявила Мата Харі під час судового процесу 1917 року.
На гроші, які вона сподівалася отримати за допомогою шпигунства, Мата планувала вийти заміж і почати нове життя з коханим, який був молодшим, до речі, на 20 років.
Через 100 років у справі Мати Харі залишається багато невизначеностей: чи були знищені документи, чи слідство велося поверхово. Залишаються незрозумілими час та обставини її вербування.
Також невідомо, які саме дані вона передала противнику і наскільки великою була завдана шкода.
Газета Gaulois стверджувала, що з «вини шпигунки загинули кілька дивізій французьких солдатів», але не навела жодних деталей. Свою провину Мата Харі повністю заперечувала.
Вона визнавала отримання влітку 1916 року 20 тисяч франків від німецького консула в Амстердамі, але запевняла, що нічого для німців не робила.
На запитання, навіщо вона брала ворожі гроші, відповіла, що після початку війни у неї в Берліні зник багаж із сукнями та хутром, який коштував удвічі дорожче, тому вона вважала, що має право отримати невелику компенсацію. І грайливо додала: «Вибачте жінці недбалість у фінансових питаннях».
Мата Харі виступала у престижних театрах, знайомилася з дипломатами, військовими, банкірами та представниками аристократії / © Wikimedia Commons
Наприкінці 1916 року Мата Харі звернулася до французької контррозвідки, зізналася в роботі на німців і висловила готовність надалі займатися їхньою дезінформацією як подвійний агент.
Французи відправили її з незначним дорученням до Мадрида, а невдовзі нібито розшифрували радіограму німецького резидента в Іспанії, де говорилося, що Мата Харі повідомила про свої контакти з французами, запевнивши, що буде вірно служити Німеччині.
13 лютого 1917 року, незабаром після повернення до Парижа, її було заарештовано.
Згідно з однією з версій, німці навмисно здали заплутаного і малокорисного агента, використавши код, який свідомо розкрив противник.
Їхні французькі колеги також не захотіли продовжувати подвійну гру. Зрештою, для контррозвідників спійманий шпигун означає нагороди та просування по службі. Особливо якщо це відома особа, і газети писатимуть про справу зі смаком.
Як померла Мата Харі
У мирний час кримінальний кодекс Франції не передбачав страти за шпигунство, тим більше для іноземців. Але тривала війна, і 25 липня Мату Харі засудили до розстрілу.
Процес був закритим і тривав лише два дні.
28 вересня президент Раймон Пуанкаре відхилив клопотання про помилування, проігнорувавши також прохання уряду Нідерландів.
15 жовтня 1917 року Мату Харі розстріляли у Венсені поблизу Парижа / © Getty Images
У в’язниці приречена жінка трималася стійко, як людина, що вже не бачила сенсу в житті. Коли за нею прийшли вранці і наказали одягнутися, ув’язнена обурилася, що її перед смертю навіть не погодують. Сніданок було доставлено до камери одночасно з труною.
Розстріл відбувся 15 жовтня 1917 року. Страта на військовому полігоні у Венсені завершилася контрольною кулею в голову.
Після страти тіло Мати Харі ніхто з родичів не забрав / © Associated Press
Оскільки тіло жінки ніхто з родичів не забрав, його передали до паризького Музею анатомії. Голову відокремили, забальзамували та залишили там на зберіганні. У 2000 році співробітники музею зізналися, що голова Мати Харі загубилася. Як припустили куратори, експонат зник ще у 1954-му, коли установа переїжджала до нової будівлі. Куди поділася голова, так і не вдалося з’ясувати.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати