Князь Володимир довго розмірковував над тим, яку віру запровадити для своєї держави. Розглядав найвпливовіші світові релігії. Йому була необхідна нова віра для об’єднання підлеглих йому язичницьких народів.
Князь Володимир / © Shutterstock
Князь Володимир Святославович спершу сповідував язичництво, але згодом дійшов висновку, що політеїзм себе вичерпав.
Чи справді князь Володимир мав вибір — дізнайтеся у статті ТСН.ua.
Київський митрополит Іларіон оспівував цю подію у «Слові про закон і благодать» XI століття. Згадував про неї й Нестор у «Читанні про Бориса і Гліба» на початку XII сторіччя. Хрещення Володимира змальоване в «Повісті временних літ» з розлогою передісторією. Однак інші твори, Іларіона та Нестора, на відміну від літопису, описують прозріння князя як раптове.
«Відбір богів»
Наприкінці X століття Русь уже була однією з найбільших держав Європи. Проте язичництво ускладнювало дипломатичні контакти з християнськими країнами. Саме тому питання нової релігії мало не лише духовне, а й політичне значення.
«Повість временних літ» оповідає, що Володимир, обираючи релігію для народу, запросив представників юдаїзму, ісламу, Ватикану та Константинопольського патріархату, аби зрозуміти, у що, власне, вони вірять і чия віра є істинною.
«Велика схизма» сталася через 66 років, тому говорити про католиків і православних в епоху Володимира не зовсім коректно, але політичні та богословські розбіжності між Римом і Константинополем позначилися задовго до нього, і величезне значення мав той, хто призначатиме єпископа.
Князь Володимир обирає релігію / © Getty Images
Юдеїв Володимир нібито відіслав, заявивши, що Всевишній розгнівався на них, розсіявши їх по світу і позбавивши батьківщини, отже, вчитися в них нема чого.
Мусульманам сказав: «На Русі є розваги з пиятикою, не можемо без цього обходитись». Західним християнам — що «наші діди того не приймали», і обрав грецьке православ’я на тій підставі, що в тамтешніх церквах гарно співають.
Історики одностайно вважають це легендою. Хоча б тому, що Володимир не був неосвіченим варваром і про світові релігії знав не з чуток.
Візантія була єдиною наддержавою на той час, центром цивілізації та культури, певним спадкоємцем великого Риму. Її занепад був попереду, належати до Західної Європи стало цікавіше і престижніше лише років через двісті.
Цікавий факт: чимало істориків стверджують, що хрещенню Русі передувала ще одна подія, яка сильно зміцнила віру в Господа князя Володимира. Перед хрещенням київський правитель захворів на невідому недугу і раптово осліп, але після хрещення князя зір одразу повернувся, і він став абсолютно здоровий. Таким чином, він був упевнений, що прозріння до нього прийшло лише після християнства, тому й вирішив хрестити всю Київську Русь.
Хрещення Русі / © Getty Images
Як хрестили Київську Русь
У перші роки свого правління Володимир Великий був прихильником традицій предків, проте розумів, що це потребує змін. Князь намагався провести певну язичницьку реформу, яка не виявилася ефективною і не принесла результату. Тому вже із запровадженням християнства все відбувалося радикальніше, зі зміною всього, що пов’язане з язичництвом, на усе нове.
Як свідчать літописи, Володимир Великий наказав тих, хто не бажав приймати хрещення, буквально силоміць заганяти у річки. Крім того, він пропонував християнам пільги, годував бідних на площах міст під символом Христа, проводив «виховні бесіди». І все це — за дуже короткий час, у перервах між військовими походами.
Хрещення Русі розпочалося з Києва, де мешканців міста масово охрестили там, де річка Почайна впадає у Дніпро. Згодом православ’я прийняли інші міста Русі, але не всі жителі відмовилися від язичництва добровільно.
Втім, процес переходу до нової віри не був мирним і миттєвим. Частина населення чинила опір, особливо у віддалених регіонах держави. Язичницькі традиції продовжували існувати ще багато поколінь після офіційного прийняття християнства. Багато давніх обрядів поступово змішалися з новою релігією та збереглися у народній культурі до наших днів.
Сучасні історики наголошують, що християнізація Русі була тривалим процесом, який розтягнувся на століття. Навіть після смерті Володимира язичницькі вірування залишалися впливовими серед населення. Тому хрещення Русі варто розглядати не як одноразову подію, а як початок великої культурної трансформації.
Як пояснив історик і релігієзнавець Ігор Козловський, Русь прийняла хрещення під впливом Візантії, адже потребувала підтримки імперії. Очевидно, питання про вибір між католиками та православними для Володимира не стояло — тоді просто не існувало таких понять. Вибір був цілком політичним: між зближенням із європейськими континентальними державами або із Візантією.
Володимир Великий. Київ / © Getty Images
Ставши християнином, Володимир, зважаючи на все, увірував щиро: розпустив свій гарем і навіть першим у світі на певний час скасував смертну кару, пояснивши: «Боюся гріха». Візантійські священики полегшили його вагання, сказавши, що князь — не простий смертний і не завжди мусить дотримуватися заповідей буквально.
Володимир став у хрещенні Василем, але залишився для всіх Володимиром. Його сини та онуки мали по два імені: християнське та традиційне.
За оцінками істориків, на Русі приблизно 200 років зберігалося двовір’я.
Археологи вказують, що язичницький звичай класти в могили їжу та начиння пішов лише у XIV столітті. Інші традиції, наприклад, святкування Масляної, стрибки через багаття на Івана Купала та дівочі ворожіння на нареченого в лазні, виявилися більш живучими.
Вважається, що саме з періодом хрещення Київської Русі збігається поява грошової одиниці гривня. У той час на Русі виник дефіцит грошей, тому почали активно відливати нові монети. За зразок для них слугували тогочасні гроші Візантії. На більшості монет Володимира зображено князя, що сидить на престолі, і розміщено напис: «Владімѣр’ на столѣ» (Володимир на престолі).
Князь Володимир / © Getty Images
Довідка:
15 липня Україна щороку вшановує День хрещення Київської Русі на честь заснування в країні християнства князем Володимиром Великим.
Офіційно свято називається День Хрещення Київської Русі-України. Це важливе державне та релігійне свято, присвячене одній з найвизначніших подій в історії України та всієї Східної Європи — хрещенню київського князя Володимира Святославича та його народу 988 року.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати