Яке православне свято відзначають в Україні 4 серпня

4 серпня (17 серпня) за новоюліанським календарем православна церква вшановує пам’ять семи святих отроків, які жили в Ефесі.

Церковне свято 4 серпня

Церковне свято 4 серпня / © pexels.com

Ці святі жили у III столітті в місті Ефесі, що нині розташоване на території Туреччини. Тоді імператором Римської імперії був Децій, який жорстоко переслідував християн. Він вимагав від усіх мешканців імперії приносити жертви язичницьким богам, а тих, хто відмовлявся, карали або страчували.

Серед тих, хто відкрито сповідував свою віру в Ісуса Христа, були семеро юнаків зі шляхетних та заможних родин. Згідно з церковним переданням, їхні імена були:

  • Максиміліан;

  • Ямвліх;

  • Мартиніан;

  • Іоанн;

  • Діонісій;

  • Екзакустодіан (або Ексакустодіан);

  • Антонін.

Вони служили у війську, але відмовилися зректися християнства.

Дізнавшись про імператорський наказ, юнаки втекли з міста й переховувалися в печері на горі Охлон неподалік Ефеса. Вони хотіли провести свої останні дні в молитві та готуватися до мученицької смерті, а не втікати від неї.

Коли Децію повідомили про місцезнаходження християн, він розпорядився не вбивати їх одразу, а замурувати вхід до печери великими каменями. Імператор вважав, що юнаки загинуть від голоду та спраги. Проте Божий задум був іншим.

За  Божою волею, семеро отроків не загинули, а поринули в чудесний сон, який тривав приблизно 180–200 років.

За цей час у Римській імперії відбулися значні зміни. Християнство перестало бути об’єктом переслідувань і згодом стало державною релігією.

У V столітті, за правління імператора Феодосія II, виникли сумніви щодо воскресіння мертвих. Деякі люди ставили під сумнів можливість тілесного воскресіння після смерті. Саме тоді Господь явив світові диво.

Власник землі, на якій знаходилася печера, наказав розібрати каміння біля входу, щоб використати його для будівництва. Після цього семеро юнаків прокинулися, вважаючи, що провели в сні лише одну ніч. Вони й не здогадувалися, що минуло майже два століття.

Ямвліх вирушив до міста, щоб купити їжі. Однак Ефес змінився до невпізнання. На храмах виднілися хрести, люди відкрито сповідували християнство, а стародавні монети часів Деція викликали здивування у торговців.

Юнака привели до місцевого єпископа та правителя міста. Розповівши про минулі події, всі зрозуміли, що стали свідками великого Божого дива.

Про цю дивовижну подію сповістили імператора Феодосія II. Він особисто прибув до печери, щоб зустрітися зі святими.

Отроки підтвердили істинність воскресіння мертвих, після чого знову прославили Господа. Виконавши своє призначення, вони мирно відійшли до Бога.

Згідно з переказами, імператор хотів перенести їхні мощі до пишних саркофагів, але святі з’явилися йому у сні й просили залишити їх спочивати в печері.

Церковне свято 4 серпня — пам’ять преподобномучениці Євдокії

Свята Євдокія жила на межі I-II століть у місті Іліополь Фінікійський (сучасний Ліван). За церковним переданням, вона була надзвичайно вродливою та заможною жінкою. Свої статки вона здобула, ведучи гріховний і розпусний спосіб життя, і була вельми популярною серед заможних та впливових людей.

Попри зовнішній успіх, її душа не знаходила справжнього спокою. Господь готував її до глибокої духовної трансформації.

Одного разу поблизу дому Євдокії зупинився монах на ім’я Герман. Уночі він читав уривки зі Святого Письма про Страшний суд, рай, пекло та вічне життя.

Євдокія випадково почула його слова. Почуте глибоко вразило її серце. Усвідомивши, що земні багатства не врятують людину перед Божим судом, вона не могла заснути до світанку.

Наступного дня жінка знайшла ченця і попросила пояснити їй християнське вчення. Герман розповів їй про Божу любов, покаяння та спасіння через Ісуса Христа.

Після кількох днів роздумів Євдокія прийняла святе Хрещення. Відтоді її життя кардинально змінилося.

Після хрещення Євдокія роздала значну частину свого майна бідним, удовам, сиротам і нужденним. Решту коштів вона пожертвувала Церкві.

Залишивши світське життя, свята вступила до жіночого монастиря, де присвятила себе молитві, посту, праці та служінню Богові.

За свою смиренність, мудрість та щиру любов до Господа сестри обрали її ігуменею монастиря.

Преподобна Євдокія провела багато років у суворому чернечому подвизі. Вона майже безперервно молилася, дотримувалася суворого посту та допомагала всім, хто звертався до неї за духовною порадою.

За переказами, Господь наділив святу даром чудотворення. Її молитви зцілювали хворих, а багатьох язичників вона навернула до християнської віри.

Життя Євдокії стало свідченням того, що Божа благодать здатна повністю оновити навіть найзаблукалу душу. Близько 114 року за наказом правителя святу було страчено мечем. Так вона завершила свій земний шлях і отримала мученицький вінець за Христа.

Церковне свято в Україні 4 серпня за старим календарем

За старим церковним календарем 4 серпня в Україні вшановують пам’ять святої рівноапостольної мироносиці Марії Магдалини. Марія Магдалина першою прийшла до Гробу Господнього рано-вранці після суботи і першою побачила воскреслого Христа. Саме їй Спаситель доручив сповістити апостолів про Своє Воскресіння. За це Церква називає її рівноапостольною, адже вона стала першою благовісницею найважливішої події християнської віри.

Прикмети 4 серпня

Народні прикмети 4 серпня / © pexels.com

Народні прикмети 4 серпня / © pexels.com

  • Дощ 4 серпня — до тривалої сирої погоди та дощової осені.

  • Сонячний і теплий день — осінь буде сухою та теплою.

  • Ранковий густий туман — до ясного й безхмарного дня.

Чого не варто робити 4 серпня

Церква закликає до життя згідно з християнськими заповідями. Вірянам рекомендується уникати сварок, лайки, заздрості, жадібності та бажання помсти. Не схвалюються також плітки, наклепи та засудження інших людей. Натомість варто виявляти милосердя, підтримувати тих, хто опинився в скруті, та не відмовляти в допомозі нужденним.

Що дозволено робити 4 серпня

У народному календарі 4 серпня відомий як Явдоха-малинівка та Явдоха-огірочниця. Саме на цей період припадає розпал літніх заготовок. Господині збирають стиглу малину, викопують пізні сорти часнику та завершують збір огірків. Згідно з народними віруваннями, після цього дня огірки починають втрачати свої смакові якості, стають гіркими й менш корисними.

Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *