Журналіст польської Gazeta Wyborcza Рафал Гурський, приховавши свою професію, став членом організації “Громадські патрулі”. Цей рух, що декларує свою місію як охорона “безпеки на вулицях”, насправді поширює ксенофобські настрої. У матеріалі журналіста йдеться про його досвід участі у першому загальнонаціональному з’їзді організації, де звучали антиукраїнські висловлювання, конспірологічні теорії та заклики розглядати іноземців як загрозу.
Про цей досвід Гурський розповів у своєму матеріалі.
“Громадські патрулі” з’явилися у 2024 році та вже встигли наробити скандалів. Відомий випадок нападу учасників руху на гуртожиток, де мешкали іноземці, що призвело до побиття його мешканців. Наразі організація стверджує, що провела близько двох тисяч патрулювань по всій Польщі та створила власну мережу координаторів.
Щоб долучитися до руху, Гурський заповнив анкету в їхньому застосунку та почав сплачувати щомісячний внесок у розмірі 10 злотих. Це надало йому статус звичайного учасника та посвідчення з номером 1662/2026.
На початку вересня “Громадські патрулі” організували свій перший загальнонаціональний з’їзд, куди журналіст зміг потрапити як рядовий член.
На заході, що проходив на території кемпінгу, Гурський долучився до групи учасників і став свідком їхніх розмов.
Один з присутніх, названий журналістом Павлом, висловив думку, що поляки не повинні толерувати людей з “чужим акцентом” на своїй землі. На запитання про ворогів руху, він назвав прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, колишнього прем’єра Матеуша Моравецького, Європейський Союз та Україну.
Інший учасник, Марек, найнегативніше відгукувався про українців, називаючи їх “найгіршими серед іноземців” і звинувачуючи у невдячності та незнанні польської мови. За його словами, деякі українці, проживши в Польщі чотири роки, досі не вивчили мови.
Водночас Марек зазначив, що не виступає за повне вигнання українців, але вважає, що вони мають поводитися в Польщі як “гості” і дотримуватися встановлених правил.
Почесний член організації Гжегож поділився з журналістом конспірологічною теорією від знайомого таксиста. За цією розповіддю, таксист нібито щотижня відвозить українців до лісу, де вони проводять таємні нічні зустрічі та “змовляються проти Польщі”.
Українці були не єдиною групою іноземців, яку обговорювали з негативом. Деякі учасники також скаржилися на громадян Колумбії, наводячи приклади їхньої гучної музики та вживання алкоголю, на що, за їхніми словами, поліція не реагувала.
Гурському вдалося протриматися на заході доти, доки один з представників організації, відповідальний за комунікацію зі ЗМІ, не впізнав у ньому журналіста. Після цього його попросили покинути з’їзд.
У Польщі останнім часом фіксуються й інші випадки агресії та мови ворожнечі щодо українців. Наприклад, у лютому 2026 року сталося нападіння з мачете на громадян України, яке, за даними прокуратури, було скоєне на ґрунті національної неприязні. У кінці 2025 року в Радомі група осіб напала на українця, вигукуючи образливі висловлювання на його адресу, що призвело до тяжких травм потерпілого. У липні 2026 року поліція Бельсько-Бялої розслідувала напад дорослого чоловіка на групу українських дітей в автобусі, який супроводжувався погрозами та ксенофобськими висловлюваннями. Українська журналістка Раміна Есхакзай також розповіла про випадок ксенофобії під час паспортного контролю. Правозахисники наголошують, що подібні висловлювання, навіть якщо їх сприймають як емоційну реакцію, посилюють упередження та нормалізують дискримінацію.
Водночас стосунки між українським та польським суспільствами останніми роками ускладнювалися політичними та історичними суперечками. Хоча ставлення українців до поляків після повномасштабного вторгнення Росії значно покращилося, у 2024–2025 роках спостерігалося певне погіршення, пов’язане з блокуванням кордону та антиукраїнською риторикою під час виборчої кампанії в Польщі. Попри це, ставлення українців до поляків залишалося толерантним.