Вчені змогли розглянути Полярну зірку крупним планом © Kush.Chandaria/wikipedia Вона періодично стає яскравішою, а потім тьмяніє.
Вчені використали масив Центру астрономії високої кутової роздільної здатності (CHARA) Університету штату Джорджія та отримали нові знімки Полярної зірки. За їх допомогою дослідники змогли отримати нові відомості про розмір та зовнішній вигляд світила, повідомляє Phys.org.
Полярна зірка чітко вказує напрямок руху на північ, тому її часто використовують для навігації. Але вона цікава не лише тому. Полярна зірка – найяскравіша із трьох світил системи, вона також є пульсуючою змінною зіркою. Вона стає то яскравішою, то тьмянішою, у міру того, як її діаметр збільшується і зменшується в ході чотириденного циклу.
Полярна зірка відноситься до класу зірок, відомих як змінні цефеїди. Астрономи використовують ці зірки як «стандартні свічки», тому що їх справжня яскравість залежить від періоду їх пульсації: яскравіші зірки пульсують повільніше, ніж слабкіші зірки. Наскільки яскравим виглядає світило на небі, залежить від його яскравості та відстані до нього.
Оскільки вчені знають справжню яскравість цефеїди на основі її пульсаційного періоду, її можна використовувати для вимірювання відстані до батьківської галактики світила та визначення швидкості розширення Всесвіту.
У ході нового дослідження вчені хотіли скласти карту орбіти близького, слабкого компаньйона, який здійснює оберт навколо Полярної зірки кожні 30 років.
“Невелика відстань і великий контраст в яскравості між двома зірками роблять надзвичайно складним розділення подвійної системи під час їх максимального зближення”, – заявила керівник групи дослідників Ненсі Еванс з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики.
Масив CHARA поєднує світло шести телескопів, розкиданих по вершині гори в історичній обсерваторії Маунт-Вілсон. Поєднуючи світло, масив CHARA діяв як 330-метровий телескоп. Таким чином вчені могли спостерігати за тьмяним супутником, коли той проходив повз Полярну зірку.
В результаті дослідникам успішно вдалося відстежити орбіту компаньйона світила та виміряти зміни в яскравості цефеїди в міру її пульсації.
Орбітальний рух показав, що маса Полярної зірки вп’ятеро більша за масу Сонця. Зображення Полярної зірки показали, що її діаметр у 46 разів більший за розмір Сонця.
Але справжній сюрприз на них чекав, коли вони розглянули зображення Полярної зірки крупним планом. Вони вперше дали можливість побачити поверхню цефеїди.
Georgia State University/CHARA Array
“Знімки CHARA виявили великі яскраві та темні плями на поверхні Полярної зірки, які змінювалися з часом”, – заявив Гейл Шефер, директор CHARA Array. Наявність плям і обертання зірки можуть бути пов’язані зі 120-денною зміною вимірюваної швидкості.
Раніше вчені виявили зірку, яку повільно пожирає темна діра.
