У Сонячній системі можуть існувати “чужорідні” планети © NASA Дослідники розрахували, скільки таких планет може «приховувати» Сонячна система.
Зовнішні межі Сонячної системи подібні до незвіданих граней дикої природи. Вони такі далекі від нас, що існуючі телескопи не можуть роздивитися, що там знаходиться. І вченим залишається лише здогадуватися, які загадкові об’єкти там ховаються.
Вже відомо, що за орбітою Нептуна знаходиться безліч крижаних об’єктів. Це пояс Койпера – дім для карликових планет Плутон, Еріда та Хаумеа. Далеко за ним знаходиться гіпотетична Хмара Оорта – величезне поле з дрібного каміння, яке охоплює всю Сонячну систему і справжні розміри якої невідомі. Вважається, що Хмара Оорта є «домом» для довгоперіодичних комет.
Але вважається, що тут можуть переховуватись і невідомі нам планети. Не просто планети, а планети, які втекли від інших зірок, повідомляє Science Alert.
Тепер астрофізик-теоретик Амір Сірадж із Прінстонського університету підрахував, скільки таких «чужорідних» планет може ховатися від виявлення вченими. Його розрахунки показали, що на зовнішніх межах Сонячної системи може існувати 1,2 планети масою більше за Марс; 2,7 з масою, порівнянною з Марсом; та 5,2 з масою, порівнянною з масою Меркурія.
Це лише обґрунтовані припущення, засновані на інших обґрунтованих припущеннях. Але ідея про те, що в нашій системі може існувати світ, який «утік» з іншої, цікава.
Питання про те, чи можливе існування таких об’єктів, виникло після виявлення так званих планет-вигнанців. Це планети, які з якихось причин покинули свою зірку, і вийшли за межі системи, «блукаючи» по галактиці. Невідомо, скільки подібних планет існує, але останнім часом їх знаходять все більше.
Ще цікавіша ідея про те, що такі планети не обов’язково залишаться не закріпленими ні за якою системою. Якщо вони наблизяться надто близько до зірки, їх захопить гравітація. Подібні приклади відомі у менших масштабах: Юпітер постійно притягує до себе «космічні камені».
Сірадж вирішив з’ясувати, яка ймовірність того, що це станеться із Сонцем. Він почав з оцінки кількості планет-вигнанців та кількості зірок, які можуть захопити подібні планети. Він використав цю інформацію, щоб обчислити ймовірність того, що ці планети пройдуть повз Сонячну систему настільки близько, що будуть захоплені гравітацією Сонця.
Розрахунки вченого показали, що є велика ймовірність того, що на межах Сонячної системи може знаходитися планета масою між Меркурієм та Землею.
Раніше вчені заявили про те, що у Всесвіті можуть існувати планети, схожі на гігантське очне яблуко. Поява цих небесних тіл пов’язані з приливно-відливными явищами.
