Блокада кордону з Польщею: задумано Москвою, долати треба разом

Блокада кордону з Польщею: задумано Москвою, долати треба разом 28.11.2023 13:39 Укрінформ Українські експерти закликають до переговорів на різних рівнях, чіткої комунікації за участі США і ЄС, а також українських та польських спецслужб

Уже більше трьох тижнів польські перевізники блокують рух вантажного транспорту на пункти пропуску з Україною – «Ягодин-Дорогуськ», «Корчова-Краківець», «Гребенне – Рава-Руська», а також, віднедавна, «Медика-Шегині».

У чергах нині стоять майже три тисячі фур. У середньому, доба простою, за інформацією Європейської бізнес асоціації (EBA), вартує одній компанії близько 1 млн грн втрат. Тим часом, віцепрезидент Асоціації міжнародних автоперевізників Володимир Балін, із посиланням на оцінку Федерації роботодавців України, повідомив, що економіка України вже зазнала збитків на більш як €400 млн.

Втім, блокування загрожує не лише фінансовими втратами, а й життю та здоров’ю українських перевізників. За своїм рішенням, страйкарі пропускають по одній фурі на годину, зокрема, йдеться і про гуманітарну допомогу для України, цистерни з паливом, вантажі з різноманітними комплектуючими, наприклад, для детекторів наближення «Ланцетів», а це – вже удар по обороноздатності нашої країни. На перетин кордону у чергах довжиною кількадесят кілометрів доводиться чекати навіть до 10-ти днів у складних умовах. На жаль, уже двоє українських водіїв віком 54 та 56 років – померли в черзі…

Київ готує евакуацію водіїв із заблокованих КПП, відправив Варшаві офіційну ноту, а також ініціює створення моніторингової місії з боку ЄС. Але чи змінить це щось, чи вбачається на сьогодні вихід з цієї ситуації? Спробуємо знайти відповідь на ці запитання. Та спершу – про причини блокади? А причини тут, по суті, дві: перша – економічна, друга – диверсійно-політична (назвемо це так).

Боротьба за гроші, або Сьогодні українці – це поляки зразка кінця 90-х

За словами економічного експерта, члена Економічного дискусійного клубу Олега Пендзина, ця проблема виникла через те, що на загальноєвропейському ринку перевезень завжди домінували польські перевізники, але після отримання так званого транспортного безвізу українські перевізники теж почали заходити на європейський ринок.

«Оскільки заробітна плата польського водія в 3,5 рази вища, ніж українського, послуги внутрішньоєвропейських перевезень почали активно захоплювати українські компанії, витісняючи звідти поляків, румунів, угорців, словаків, чехів, литовців. Безперечно, це сильно бʼє по кишені польських перевізників. Тобто йдеться тут не про перевезення між Україною та Польщею, а про внутрішній європейський ринок транспортних перевезень, бо це – величезні гроші», – наголошує економіст.

У цьому ж ключі висловився підприємець Олексій Давиденко, який у своєму дописі під назвою «Про наші фури і поляків» згадує, як у 90-х головними гравцями на українському і європейському ринку вантажних автоперевезень були не поляки, а німці, французи та італійці.

«Їхні фури та їхні водії возили більшу частину вантажів по всій Європі. І саме вони на цьому заробляли. Але в 2000-х зʼявилися польські перевізники, які своїми низькими цінами і кращою якістю витіснили водіїв старої Європи. Тому що готові були працювати більше. Тому що готові були заробляти менше. Тому що хотіли жити краще. І ринок обрав тоді їх, бо ринок завжди обирає краще», – пише Давиденко.

Втім, тоді французи і німці не брали в облогу польські кордони, не блокували польські фури і не знущалися з польських водіїв і споживачів.

«Не треба про це мовчати. Бо те, що зараз роблять поляки з блокуванням України, – це не дружба і не сусідські відносини. Навіть без війни. Навіть якби це були мирні часи. І це не має жодного відношення до ринкової економіки і європейських цінностей», – наголошує автор допису.

Давиденко акцентує на тому, що через збройну агресію Росії логістична інфраструктура сильно постраждала – аеропорти закриті, як і більшість морських портів. У зв’язку з цим Україна була вимушена шукати альтернативу. І цією альтернативою стали, зокрема, аеропорти і морські порти Польщі: «Ми платимо полякам портові збори, користуємося їх ліцензійними і митними складами, часто завантажуємо в їх літаки і піднімаємо їх економіку. Два місяці назад привезти контейнер з Ґданська в Київ коштувало 1500€, а зараз – 6000€. Поляки все заблокували і фактично взяли нас в облогу. А насправді… Наші водії і наші перевізники – це поляки зразка кінця 90-х».

Тобто такі ж голодні до роботи, готові довозити швидше й працювати дешевше. Це – ринок. І ринок сьогодні обирає українців. Але українці – це не тільки біженці і не тільки підприємці.

Наші водії і наші перевізники – це поляки зразка кінця 90-х

«Там, у Польщі, працюють і платять податки десятки тисяч простих українців. Наші громадяни залишають там гроші на АЗС, зупиняються в їхніх готелях, скупляються в магазинах, харчуються в ресторанах, купують квитки на їхні потяги, автобуси і літаки. Досить ховати очі і боятися казати правду. Наші люди – не дармоїди, не прокажені», – переконує блогер.

Фактично, наші громадяни піднімають економіку Польщі своєю працею і своїми витратами там. А тому ми маємо повне право відстоювати та отримувати ті європейські цінності рівності і пропорційності, про які так гучно люблять говорити наші сусіди: «А те, що вони зараз роблять з нашими водіями, з нашим експортом і імпортом – це точно не дружні і не сусідські відносини», – каже пан Давиденко.

Краще, мабуть, не скажеш про ситуацію, що склалася. Що називається здорова, аргументована емоція і без «перегинів». Це точно не по-сусідськи. І це точно – не про чесну конкуренцію. І тим більше під час війни.

Замовлення з російським «душком»: хто насправді стоїть за блокадою

Впевнені, що більшість наших читачів уже встигли ознайомитися із розлогим "букетом" вимог польських перевізників. Якщо ні – нагадаємо, чого вони хочуть:

• скасувати рішення Європейського Союзу від березня 2022 року про вільний доступ до ринку перевезень ЄС;

• відновити дозволи на перевезення з Україною у співвідношенні 60% для польських перевізників і 40% для українських (станом на 24 лютого 2022 р.);

• призупинити дію ліцензій транспортним підприємствам, що відкрилися на території Польщі після 24 лютого минулого року (їхні засновники – це, переважно, громадяни України);

• скасувати систему електронної черги для польських перевізників на виїзд з України для вантажівок без товару;

• ввести у систему "Шлях" вантажівки польських фірм з товарами, що радикально скоротить для них час перетину кордону.

Як на ці вимоги зреагував Київ?

Заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергій Деркач, який відповідає за автомобільний транспорт, дорожнє господарство та роботу пунктів пропуску через державний кордон, в інтерв’ю Forbes Україна заявив: «Вимоги польських перевізників нереалістичні – складається враження, що вони не мають бажання розвʼязати проблему. Але й реальної проблеми насправді немає. Їхня блокада – це просто перекриття кордону для українських перевізників-конкурентів: саме українці – це 85% тих, хто перетинає українсько-польський кордон, щоб завезти в Україну товари чи вивезти експорт».

Сергій Деркач

Коментуючи вимогу запровадити окрему чергу в єЧерзі для авто на номерах ЄС, чиновник наголосив, що «в жодній країні ЄС немає окремої черги для українських водіїв, зрештою, як і в нас».

«Зараз ми бачимо в системі єЧерга транспорт із щонайменше 40 країн, і це, очевидно, не лише ЄС», – додав пан Деркач.

Дуже дивною він вважає й вимогу поляків отримати доступ до системи Шлях, оскільки вона створювалася саме для українських перевізників та водіїв.

Нарешті, що стосується угоди між Україною та Євросоюзом, згідно з якою українські перевізники їздять без дозволів у країнах ЄС…

«Угода про лібералізацію вантажних перевезень, згідно з якою це відбувається, діє до кінця червня 2024 року. І тут важливо розуміти, що угода діє у два боки – тобто що наші перевізники їздять без дозволів, що європейські перевізники їдуть до України з такими ж умовами. Тобто скасувати дію угоди на рівні уряду Польщі просто неможливо», – пояснив Сергій Деркач.

Тож, напрошується питання: а чи може блокування кордону бути виконанням чийогось політичного замовлення?

Організатори «дійства», серед яких найбільш активним вважається 41-річний Рафал Меклер з Любліна, власник транспортної компанії Rafał Mekler Transport, вперто стверджують, що їхня акція – без політики, що вона – суто економічна. Але чи дійсно це так? Маємо сумніви.

Лідер люблінського відділення "Конфедерації" Рафал Меклер є головним обличчям протестів польських перевізників, які заблокували вже 4 з 6 КПП на польсько-українському кордоні

Про того ж Меклера відомо, що він є представником осередку проросійської партії Конфедерація свободи та незалежності, лідер якої – Януш Корвін-Мікке – виступав із закликами про визнання окупації Криму, а також відвідував анексований півострів у 2015 році.

Щобільше – Конфедерація свободи і незалежності пов'язана з іншою правою польською організацією Всепольська молодь, що має зв'язки з Російським імперським рухом, який вербував терористів для так званих "ЛДНР". Лідер списку Конфедерації свободи та незалежності під час виборчої кампанії у Польський Сейм 2023 року Зіомовіт Пшебітковський – колишній лідер руху Всепольська молодь. Конфедерація свободи та незалежності та Всепольська молодь проводять спільні заходи – наприклад, євроскептичний Марш суверенітету у 2019 році.

З початком вторгнення РФ в Україну, Rafał Mekler Transport та інші польські компанії, як от Kam-Trans, Jata-Trans, BOR-TOM, GLT POLSKA, KMS LOGISTYKA та PEO-TRANS – проводили акції з вимогами скасування антиросійських санкцій.

А 16 листопада ц.р. на польському пункті пропуску Корчова відбулася зустріч організаторів акції із співзасновником партії Конфедерація свободи та незалежності та лідером Конфедерації польської корони Гжегожем Брауном. Браун був єдиним депутатом Сейму Польщі, який проголосував проти резолюції із засудженням подій у Бучі. Він займає позицію проти українських мігрантів у Польщі і є автором гасла "зупинимо українізацію Польщі".

Ось такі люди сьогодні розхитують дружбу між Польщею і Україною, заявляючи, що готові блокувати кордон, як мінімум, до кінця року.

Звідси – маємо ще більше питань: невже про все це невідомо польським спецслужбам, президенту та поки що чинному уряду? Точно відомо. Але чому ж тоді вони стоять осторонь, чому нічого не роблять? Що ж, можливо, тоді українська влада чи Єврокомісія здатні якось зрушити цю ситуацію з місця?

Укрінформ поцікавився в експертів, чи варто очікувати на зміни, а головне – якими ці зміни можуть бути і коли відбудуться?

«Конфедерати» відпрацьовують російські «деревʼяні», тому їм ніякі домовленості насправді не потрібні

«Це успішна спецоперація російських спецслужб. Дешевшого способу посварити Україну з Польщею і завдати нашій державі збитків на мільярди доларів – складно придумати. Але дивує в цій ситуації не сама блокада, а неспроможність місцевої і центральної влади в Польщі, а також бездіяльність інституцій Європейського Союзу. Адже порушується двостороння угода між ЄС і Україною, яка є частиною правового поля ЄС», – коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.

За його словами, цей кейс вчергове і наочно свідчить про те, що демократичні процедури з тріском програють авторитарним методам організації хаосу, якими вміло користується РФ.

Вадим Трюхан

«Підкупивши пару десятків відморозків у будь-якій точці Європи, та й не тільки Європи, Москва здатна сіяти хаос і анархію з величезними збитками для всіх зацікавлених сторін», – переконує Трюхан.

На питання, чому польська влада та уряд самоусунулися, експерт відповів: «З одного боку, нинішній уряд фактично без пʼяти хвилин, як на політичній пенсії. І це можна розглядати, як небажання «вляпатися» в історію. Проте, окрім уряду, є силовики. Вистачило б двох десятків спецпризначенців, щоби за півгодини припинити цей шабаш. Проте, вони бездільні теж. Скоріш за все, і політичне керівництво Польщі, і очільники спецслужб, не змовляючись, вирішили використати цю кризу на кордоні для майбутніх торгів з Єврокомісією. А та, у свою чергу, старанно вдає, що нічого особливого на українсько-польському кордоні не відбувається. Ймовірно, не бажаючи вступати в діалог з урядом, який вже «сидить на валізах».

Чи може вплинути емоційний момент зі смертю в черзі двох українців-водіїв? Або ж те, що таким чином завдається удар по вантажах для ЗСУ? Вадим Трюхан розмірковує так: «Смерті українських водіїв – це «чорний лебідь» для всіх. За умови адекватного привернення уваги до цих трагедій українською стороною, зокрема в інформаційному полі, цілком реально змусити реагувати і польську сторону, і європейські інституції».

Крім того, акцентує експерт, виправданою була б участь Вашингтону.

«Якби причетність росіян до організації блокування була доведена до громадськості, то бездіяти далі польські силовики вже б не змогли собі дозволити», – вважає дипломат. Україна ж, на думку експерта, теж реагує недостатньо.

«Де асиметричні заходи у відповідь? Де розслідування причетності росіян? Де протести під польським посольством? Жодної видимої реакції. Жодних практичних кроків до розблокування ситуації. Один раунд перемовин на кордоні? Це a priori не могло дати результату, адже «конфедерати» відпрацьовують російські деревʼяні, тому їм ніякі домовленості насправді не потрібні. Україна має нарешті навчитися миттєво реагувати на подібні та інші гібридні кризи, які інспіруються рашистами».

Росіяни будуть надалі шукати слабкі місця й бити по них.

«Насправді криза на українсько-польському кордоні – це лиш квіточки», – наголошує наш співрозмовник.

А ягідки ще попереду… І щоб вони не стали вовчими, слід оперативно реагувати на такі ситуації.

Втім, так і залишається питання: що робити? Дипломат каже, що, по-перше, про це мають говорити президенти Зеленський і Дуда, по-друге, мають провести консультації керівники спецслужб, щоб узгодити спільні дії по відсічі зазіхань російських спецслужб на обидві країни та їхні двосторонні відносини, по-третє, дуже бажаний вплив Вашингтону, по-четверте, Єврокомісія має виставити Польщі рахунок.

«І ще одне. Навіть в умовах, коли змінюється уряд, має працювати державна машина. Цілком очевидно, що подібна «криза» може бути врегульована за пів години. Але для цього поляки мають згадати, що таке політична воля і професійна честь офіцерів, які служать у спецслужбах», – вважає Вадим Трюхан.

Деблокування кордону з Україною можливе лише після втручання США і ЄС, а також зустрічі Зеленського та Дуди

Політичний експерт Євген Савісько нагадує, що відносини між Україною та Польщею почали загострюватися ще під час зернової блокади влітку цього року. А після різких «обмінів думками» президентів Володимира Зеленського та Анджея Дуди, і польського прем'єра Матеуша Моравецького у вересні ситуація була ледь не на межі. Нинішня блокада кордону з Україною польськими перевізниками є логічним продовженням тих скандалів.

«Причин для нинішнього польського демаршу є три. Робота російських спецслужб, котрим потрібно за будь-яку ціну завадити постачанню в Україну допомоги від союзників. Вже давно не є таємницею, що абсолютна більшість європейських крайньо-правих і крайньо-лівих партій та рухів фінансуються з Росії. Тому й не дивно, що блокаду організували та очолили представники партії "Конфедерація"», – каже експерт.

Друга причина – політична ситуація в самій Польщі. Насамперед, результати нещодавніх парламентських виборів та старт підготовки до виборів президента у 2025 році.

Євген Савісько

«Всі потенційні кандидати хочуть завоювати прихильність виборців, а для цього підійдуть будь-які засоби. Зокрема, підтримка місцевих аграріїв, а ще й праворадикальної частини електорату. Те, що від цього може постраждати воююча наодинці зі спільним ворогом Україна – мало кого хвилює», – констатує пан Савісько.

Третя причина – наші урядовці та силовики так і не змогли збудувати в Польщі, як і в інших сусідніх країнах, проукраїнську мережу впливу. Саме вона мала би протидіяти російській експансії як офіційно, так і неофіційно.

«Деблокування кордону з Україною можливе після втручання США і ЄС. А ще потрібно розробити та погодити міжурядовий документ, в якому будуть прописані всі проблемні питання між обома країнами, шляхи вирішення, терміни реалізації, зобов'язання та гарантії їх виконання», – пропонує політолог.

А ще — бажано було б президентам Польщі та України зустрітися і публічно принести взаємні вибачення за жорсткі вислови, і оголосити про своє бачення розвитку міждержавних стосунків без образ та звинувачень.

«Найкраще, щоб така ініціатива йшла від української сторони. І це буде жест не слабкості, а сили. Адже лише сильний і мудрий не боїться визнавати власні помилки та прорахунки, готовий простягнути руку дружби тому, хто цього заслуговує», – наголосив Євген Савісько.

Потрібні дії польських спецслужб, які мають з'ясувати – хто стоїть за блокуванням кордону

Директор Інституту світової політики Євген Магда теж вважає, що ситуація, яка склалася на польсько-українському кордоні, є операцією російських спецслужб. І виконується руками окремих громадян Польщі з метою дестабілізації польсько-українських відносин.

Експерт переконує: ініціатори цієї операції чітко вирахували дату її початку.

«Уряд Моравецького вже не може приймати тих чи інших рішень, партія "Право і справедливість" (ПіС) програла вибори коаліції опозиційних сил. І не зацікавлена в тому, щоб вирішувати проблеми, які воліє залишити наступникам. А новий уряд, який, найімовірніше, очолить лідер "Громадянської платформи" Дональд Туск, ще не сформований", – пояснює політолог.

У цій ситуації слід позбутися ілюзій. Не варто чекати, що Туск та його уряд насамперед вирішуватимуть питання розблокування кордону з Україною.

Євген Магда

«У них буде багато інших питань, при тому, що доведеться враховувати ще й фактор потужної опозиції з боку ПіС, – зазначає Євген Магда. – Думаю, що потрібні дії польських спецслужб, які мають з'ясувати – хто стоїть за організацією цього блокування. А українська влада має донести до поляків свою позицію, пояснивши важливість нормального функціонування транспортного коридору, особливо, з огляду на те, що ми продовжуємо відбивати російську агресію».

Источник: www.ukrinform.ua