Китайський дебют: чи перевершили JF-17 та J-10C Rafale у небі над Кашміром? 16.05.2025 17:23 Укрінформ Індо-пакистанська «триденна війна» слугувала випробувальним полігоном для новітньої зброї Китаю. Які висновки може з цього винести Україна?
Нещодавній конфлікт між Індією та Пакистаном тривав лише кілька днів, проте він вважається однією з найважливіших повітряних битв сучасності, що привертає пильну увагу військових аналітиків з усього світу. Окрім політичних та територіальних наслідків, він підкреслив важливий аспект: перше масштабне бойове розгортання китайських систем озброєння, включаючи винищувачі JF-17 Block III та J-10C, ракети класу “повітря-повітря” PL-15E та системи протиповітряної оборони HQ-9, HQ-16 та HQ-7.
Для Китаю, який понад чотири десятиліття утримувався від участі у великих конфліктах, водночас швидко нарощуючи свій військово-промисловий потенціал, це стало своєрідним «бойовим хрещенням» для його експортної продукції. Пекін давно вважає Ісламабад своїм «залізним братом», і, за даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), близько 81% зброї, імпортованої Пакистаном за останні п'ять років, має китайське походження. До них належать сучасні винищувачі, ракети, радари та системи протиповітряної оборони, які були необхідні для демонстрації своєї ефективності в реальному конфлікті.
Китайський «дракон» розправляє крила: від наслідування до інновацій
Розглядаючи цей сценарій, військовий аналітик Олександр Коваленко зазначає: «Дійсно, протягом останніх двох десятиліть КНР здійснила разючу трансформацію, перетворившись з країни, яка переважно копіювала іноземні військові технології, на потужного розробника та виробника». Експерт підкреслює: «Спочатку китайський військово-промисловий сектор спирався на тиражування – спочатку радянських моделей, потім російських, а потім адаптації західних систем. На основі цих наслідувань Китай створив потужну військово-промислову базу, яка тепер здатна виробляти власні розробки зброї».
Коваленко зазначає: «Китай використовує свої сильні сторони завдяки поєднанню вітчизняного виробництва мікроелектроніки, великих промислових потужностей та відносно доступної робочої сили. Це дозволяє йому розробляти високотехнологічні продукти, які можуть конкурувати із західними аналогами за функціональністю, але є значно дешевшими». Наразі, за його оцінкою, «Китай володіє широким спектром озброєння — від наземного до авіаційного, військово-морського та спеціалізованого систем — яке в деяких випадках не відстає від технічних характеристик французького, британського, німецького чи американського обладнання». Тим не менш, як підкреслює оглядач, ключовим питанням, яке залишається без відповіді, є надійність: «Саме щодо експлуатаційної надійності китайських систем озброєння експерти мають найбільше застережень». Кашмірський конфлікт має частково пролити світло на це питання.
Водночас Павло Лакійчук, керівник програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія XXI», зазначає, що вищезгаданий конфлікт надав Пекіну не лише можливість продемонструвати свої військові технології, а й слугував своєрідною рекламою: «Очевидно, що Китай вийшов переможцем у «триденній війні» між Індією та Пакистаном. Ця перемога стосується не лише самих військових зіткнень, а й їхньої інформаційної підтримки. Пекін скористався конфліктом для просування своєї зброї — не на виставці, а на полі бою. Стратегічний крок для одного з найбільших світових експортерів зброї — «реклама є двигуном торгівлі».
Згідно з повідомленнями, Пакистан активно розгортає китайські винищувачі JF-17 Thunder та J-10C Vigorous Dragon. Зокрема, пакистанська сторона стверджує, що вона збила кілька індійських літаків, включаючи французькі Rafales. Деякі аналітики припускають, що китайські ракети класу “повітря-повітря” PL-15, дальність яких становить 200-300 км, могли зіграти ключову роль у цих успіхах.
Технології чи тактика: що було вирішальним у повітряних протистояннях над Кашміром?
Ефективність китайської зброї стала однією з головних тем у «постконфліктних» дискусіях. Чи справді вона була настільки передовою, чи досягнення Пакистану можна пояснити іншими факторами?
Олександр Коваленко наголошує на важливості людського фактору та тактичної підготовки: «Я натрапив на звіти, в яких детально описуються невдалі дії індійських ВПС… Дійсно, можна бути пілотом найсучаснішого та найдорожчого винищувача, але без належної підготовки та досвіду це не забезпечує домінування в повітряному бою. Це загальновідома істина: вирішальним фактором є не лише технологія, а й якість підготовки пілота та його здатність ефективно діяти в реальних бойових умовах».
Оцінюючи втрати, понесені Індією, де, за повідомленнями, було втрачено три винищувачі Rafale, один Су-30МКІ та один МіГ-29, Коваленко робить висновок: «Значні втрати були зумовлені не технічною перевагою противника, а ефективною тактичною організацією Пакистану, чиї військові зуміли розробити успішну стратегію повітряного бою, яка дозволила їм диктувати умови супротивнику». Він додає, що хоча «Rafale — це сучасний, високотехнологічний винищувач, який вважається одним з найкращих у світі», його висока ціна (приблизно 250 мільйонів доларів за одиницю, включаючи озброєння та інфраструктуру) не гарантувала успіху. «На противагу цьому, вартість пакистанського JF-17 Block 3, розробленого у співпраці з Китаєм, становить лише близько 40 мільйонів доларів», — зазначає експерт.
Відповідно, «перевага Індії у вартості не перетворилася на перевагу на полі бою. Пакистан використовував відносно недорогі платформи, але завдяки ефективній організації бойових дій, створенню зон ризику за допомогою протиповітряної оборони та точним прогнозам маршрутів індійських літаків вони досягли своїх цілей. Вони ефективно використовували меншу кількість винищувачів — вдвічі менше, ніж Індія — при цьому не зазнавши підтверджених втрат».
Коваленко підсумовує: «Це стало одним із найважливіших повітряних протистоянь у сучасній історії, в якому Пакистан, безсумнівно, здобув перемогу. Індія зіткнулася зі значними технічними та репутаційними невдачами, незважаючи на свої чисельні та технологічні переваги. Цей випадок ще раз підтверджує: у повітряному бою важливі не лише технології, а й тактика, координація та бойовий досвід».
Павло Лакійчук поділяє схожу точку зору: «Щодо повітряного зіткнення між індійцями та пакистанцями, навколо нього виникає безліч питань. Перевага в «озброєнні» та кількості – це лише один з аспектів перемоги в бою. Не менш важливими, а іноді й вирішальними, є стратегія та обрана тактика, підготовка особового складу та рівень його моральних і бойових якостей. Це урок, який українці не втратили – ми розуміємо це вже три роки, навіть ті, хто спочатку ставився до цього скептично, усвідомили це». Експерт зазначає, що «обидві сторони виявляли надзвичайну обережність під час
Источник: www.ukrinform.ua
