Росія, швидше за все, зіткнеться з українським сценарієм для України, ніж з грузинським 30.05.2025 15:12 Укрінформ Експерти обговорюють альтернативні варіанти завершення конфлікту та наводять ймовірності для кожного з них. Однак, реальність України не можна ігнорувати.
Україна розробить власний сценарій завершення війни – це твердження стало спільною темою багатьох публічних відповідей на аналіз, проведений аналітиками відомого інвестиційного банку JP Morgan Chase. У звіті окреслено чотири потенційні сценарії майбутнього розвитку подій, причому автори вважають так званий грузинський варіант найімовірнішим – тобто збереження суверенітету без остаточної перемоги, у поєднанні з поступовим зростанням російського впливу та відсутністю перспективи членства в ЄС. Цей варіант, за оцінками «американських аналітиків», має найвищу ймовірність – до 50%!
Інфографіка прогнозу від JP Morgan Chase.
Крім того, у цьому звіті також згадується варіант «південна Корея» (ймовірність 15%), варіант «ізраїль» (ймовірність 20%) та, що цікаво, варіант «білоруська» (ймовірність 15%).
Таке порівняння з іншими країнами та їхніми конфліктами (або окупаціями) розлютило багатьох українців. Це не просто передбачення; воно передбачає, що війна, яка для мільйонів є питанням виживання та національної гордості, може завершитися не перемогою, а радше новим станом стагнації, що призведе до захоплення Росією. Це, природно, спонукає до опору: Україна — це не Грузія, і обставини цієї війни не схожі на жодні інші.
Спроби порівняти нинішній конфлікт в Україні з іншими — корейським, ізраїльським, балканським чи навіть білоруським конфліктами — не є новими, і ми реагуємо на ці порівняння з великою чутливістю.
ПОРІВНЯННЯ З ІНШИМ ДОСВІДОМ ЯК ПОШУК ТОЧОК ОПОРИ
По-перше, важливо уточнити обґрунтування порівняння досвіду інших війн та їх розв'язання — це відображає психологічну потребу аналітиків та спеціалістів упорядкувати невизначеність та хаос. З психологічної точки зору, людська свідомість ефективніше осмислює нову інформацію, коли вона має точку відліку. Саме так виникають несподівані «зв'язки». Таким чином, «грузинський сценарій» виходить за межі самої Грузії; він являє собою спробу категоризувати незрозуміле та надати хаосу певну звичну структуру.
Ось як функціонує повсякденна когнітивна організація: ми говоримо про «українську Венецію», коли говоримо про Вилкове, а «Океан Ельзи — це наші Бітлз». Це не приниження, як деякі це сприймають; це радше спосіб прояснити складне через знайоме. Проблеми виникають, коли такі аналогії використовуються не як пояснювальні інструменти, а як заміна глибшого розуміння. Таким чином, порівняння війн та їх потенційних рішень несе в собі невід'ємні ризики, оскільки кожна трагедія підкріплена своїм унікальним досвідом болю, опору, травми та політичних маневрів.
Це вкотре підкреслили нещодавні зауваження журналістки та блогерки Аїди Черкез з Боснії та Герцеговини, яка пережила облогу Сараєва. Її поради українцям після війни, такі як «Будьте обережні з наративами, бо ненависть може поглинути вас пізніше», та нагадування про те, що примирення з вашими супротивниками буде необхідним, викликали різку негативну реакцію. Багато хто з аудиторії інтерпретував це як знецінення українського досвіду, хоча це, можливо, було лише спробою поділитися власною травмою.
Отже, метою не є повне усунення порівнянь. Натомість важливо визнати, що Україна справді повинна сформулювати власний сценарій — не на основі моделей інших конфліктів, а адаптований до своїх унікальних обставин та цілей.
ЧИ МАЄ БУДЬ-ЯКИЙ «СЦЕНАРІЙ» ДЛЯ УКРАЇНИ ІНШУ МЕТУ?
Численні українські діячі почали оцінювати ці «американські сценарії». Наприклад, Роман Безсмертний сприймає лише вставлення російських наративів і ставиться до цього аналізу зі скептицизмом: «Спочатку я посміхнувся, бо це схоже на роботу студента другого чи третього курсу. Я відмовляюся вірити, що Морган міг перекручувати факти. Навіщо представляти такий матеріал?» У своєму блозі Роман Безсмертний наголошує, що автори намагаються локалізувати війну лише на територіях України. Тим не менш, загрози від війни в Європі продовжують зростати. Йдеться не лише про потенційне розширення військових операцій, а й про посилення тиску на ЄС. «Грузинська версія, яку експерти вважають найбільш реалістичною, у звіті виглядає так: в Україні немає іноземних військ, немає підтримки, США виводять війська, Європа загрузла у власних проблемах, надходять початкові інвестиції, а потім ситуація погіршується. До влади приходять люди, які шукають компромісів з московським фюрером тощо. Як таке можливо? Такий сценарій немислимий, адже ми, українці, зіткнулися з мільйонами смертей та війною».
Роман Безсмертний, Укрінформ
Роман Безсмертний поставив риторичне питання: звідки взялися ці 50%, чи мають вони якусь реалістичну основу та «чи не є це просуванням чиєїсь програми?» Що думає експерт? «Швидше, метою цього проспекту є не аналіз чи прогнозування, а просування та нав’язування певного наративу». Його мета — «пом’якшити процес переговорів, щоб суспільство почало сприймати це як одну з правдоподібних умов. Але наше суспільство цього не приймає».
Петро Шуклінов, журналіст і солдат Збройних сил України, чий пост зараз поширюється в інтернеті, детально пояснює ситуацію, але несподівано робить висновок: «На Україну чекає не «грузинський сценарій». Швидше, на Росію чекає «український сценарій». Вона поглинає своє минуле. У майбутньому вона існуватиме в орбіті Києва — у всіх сенсах».
Автор також ставить під сумнів походження таких цифр у цьому дослідженні. Сам по собі «грузинський сценарій» має привабливу мітку. А яка реальність? 50% ймовірність вказує на те, що «це може статися, а може й ні». Переконливий
Источник: www.ukrinform.ua
