Ситуація на фронті та “15 дивізіон”: Путін готується до “останнього поштовху”? Не обов’язково 10.04.2025 20:20 Укрінформ. Розглядаємо обставини на найгостріших фронтах, загрози з боку Білорусі та стратегічні наміри Російської Федерації, що передують можливим переговорам цієї осені.
Лінія фронту – це складний сценарій: інтенсивні зіткнення тривають на сході (Куп’янськ, Лиман, Покровськ, Торецьк та ін.), Росія прагне просунутися в районі Сум/Харкова та може влаштувати провокації з боку Білорусі під час навчань «Захід-2025», заявив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Додаткове занепокоєння викликає заявлений намір Російської Федерації мобілізувати ще 150 тисяч військових. Ми оцінюємо, чи зможе Росія, незважаючи на свої втрати, реалізувати свою мету набрати 150 000 нових військовослужбовців, і чи означають нинішні військові дії відчайдушне прагнення Путіна зробити «останній поштовх» напередодні можливої «осінньої відлиги» в переговорах.
НАВЧАННЯ «ЗАПАД-2025» І БІЛОРУСЬКИЙ ВИМІР: ПРИХОВАНА НЕБЕЗПЕКА ЧИ ПРОЯВЛЕННЯ СИЛИ?
Коментарі Сирського щодо масштабних навчань «Захід-2025», запланованих на осінь у Білорусі, за участю російських сил, викликали серйозну тривогу. Генерал прямо зазначив, що такі операції можуть бути фасадом для створення нового російського наступального підрозділу: “Всі навчання мають певну мету. Однією з цих цілей є приховане формування наступальних угруповань. Тобто видимість навчань є сприятливим прикриттям для передислокації військ, їх пересування, зосередження на певному напрямку та формування бойової частини”.
Історично навчання «Захід» постійно слугували для Москви засобом демонстрації своєї військової могутності, а повторення 2017 року чітко вказує на практику сценарію війни проти України та потенційну загрозу для Сувальського коридору.
Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network, наголошує на незвичайній неоднозначності навколо цьогорічних навчань: «Наприкінці минулого року я зауважив, що не було надано точних дат чи деталей, і навіть керівництву Білорусі, наскільки мені відомо, не вистачає цієї інформації. Це викликає занепокоєння».
За словами Самуся, в умовах «операційного тупика» на головному фронті, де жодна зі сторін не може досягти стратегічної переваги через паритет, зокрема в технологіях безпілотників, Білорусь може розглядатися Кремлем як єдиний шлях для асиметричного наступу. «Якби я був російським генералом, я б бачив Білорусь як платформу для асиметричного удару. Кремлю потрібні хоч якісь результати, особливо в умовах загрози потенційних переговорів між Путіним і Трампом, щоб продемонструвати, що Росія залишається здатною атакувати», – стверджує експерт.
Путін і Лукашенко
Водночас він вважає, що Лукашенко, швидше за все, буде протистояти залученню своїх військових безпосередньо до вторгнення, усвідомлюючи ризики для власного режиму. Однак це не виключає можливості використання Росією території Білорусі. «Навіть без прямої участі Білорусі Росія може спробувати зібрати на білоруських тренувальних базах ударну групу чисельністю приблизно 50 тис. осіб», – припускає Самусь. Критичними показниками будуть не лише наявність російських сил, а й їх чисельність (понад 20-40 тисяч) та склад (ракети, артилерія, авіація, РСЗВ). У результаті, підсумовує Самусь, «для України вкрай важливо зміцнити оборону вздовж усього білоруського кордону — побудувати укріплення, розробити плани реагування на надзвичайні ситуації, посилити матеріально-технічне забезпечення».
Військово-політичний аналітик групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко дає дещо інші оцінки: «Противнику потрібно буде зібрати в Республіці Білорусь угруповання чисельністю 100-150 тисяч військових, при цьому необхідний резервний компонент — 50 тисяч осіб. Таким чином, загальна чисельність угруповання повинна становити близько 150-200 тисяч разом з резервом», — оцінює експерт.
Коваленко наголошує, що «без виявлення сформувати групу в 100-150 тисяч осіб просто нереально». Зараз, за його даними, чисельність російського контингенту в Білорусі не перевищує 2 тис. осіб, що робить його нездатним до наступу. Він класифікує рівні загрози: до 10 000 – незначне накопичення; 15-20 000 – заслуговує на увагу; 30-40 тис. і вище – «червона тривога». «Не варто недооцінювати рівень загрози, але росіяни не зможуть здійснити неочікуваний напад або накопичити необхідні ресурси для вторгнення», – підсумовує Коваленко.
АТАКА НА СУМСЬКУ ТА ХАРКІВСЬКУ ОБЛАСТІ: САБОТАЖ, «БУФЕРНА ЗОНА» ЧИ ЩОСЬ БІЛЬШЕ?
Друге твердження головкома Сирського стосувалося того, що Російська Федерація фактично розпочала наступ на Сумську та Харківську області. Це твердження потребує уточнення, оскільки характер конфлікту на цих територіях відрізняється від повномасштабних операцій на Донбасі.
Олександр Коваленко зауважує, що «загострення бойових дій російських військ у Харківській та Сумській областях триває вже деякий час, але поки що воно більше нагадує диверсійний характер». Експерт наголошує: «Загрози від ударного угруповання, яка могла б становити серйозну небезпеку для таких міст, як Харків чи Суми, наразі не спостерігається. Проте для прикордонної зони ця загроза реальна — ворог має можливості для проведення диверсійно-терористичної діяльності». Чи можна це класифікувати як великий наступ? Коваленко зазначає: “Будь-які спроби просування в глиб території противника по суті є наступальними маневрами, тому це можна так трактувати. Але про загальновійськову операцію говорити передчасно”.
Дії ворога на півночі Михайло Самусь розглядає ширше. Він нагадує, що спроби прориву на Волчанському напрямку були частиною стратегії, яка включала також наступ у Сумській області з метою відволікти українські резерви з Донбасу. Проте він зазначає, що «штурм Волчанська був невдалим», а українська операція в районі Курська в серпні «суттєво зірвала плани наступу на Сумському напрямку». Наразі, за словами Самуся, головна мета Кремля – створити «буферну зону» 30–
Источник: www.ukrinform.ua
