- 1 Про трансформації в роботі ТЦК
- 2 Про зростання зарплат військовослужбовців
- 3 Про нові договори у ЗСУ
- 4 Які заробітки у іноземців у війську?
- 5 Про реорганізацію ВЛК
- 6 Що буде з бронюванням?
- 1 Про трансформації в роботі ТЦК
- 2 Про зростання зарплат військовослужбовців
- 3 Про нові договори у ЗСУ
- 4 Які заробітки у іноземців у війську?
- 5 Про реорганізацію ВЛК
- 6 Що буде з бронюванням?
З першого липня планується початок другого етапу реформи Сил оборони, що стосується мобілізації. Реформа передбачає переформатування засад мобілізації та функціонування ТЦК. Також було анонсовано збільшення фінансових виплат для військових та введення нових видів контрактів.
Ветеран та кавалер ордена Богдана Хмельницького Микола Мельник у розмові з 24 Каналом прокоментував оголошені зміни щодо мобілізації та висловив зауваження стосовно аспектів, які досі викликають запитання. Детальніше про нові зміни – читайте далі в матеріалі.
Про трансформації в роботі ТЦК
З липня очікується старт другого етапу реформи армії, який буде присвячений мобілізації. Йдеться про переосмислення роботи ТЦК та самих принципів мобілізації. Замість єдиного ТЦК у громадських місцях будуть створені окремі пункти рекрутингу, комплектування та Офіси супроводу військовозобов’язаних. Однак наразі незрозуміло, як це буде реалізовано на практиці. Адже, ймовірно, так звана “бусифікація” має бути змінена.
Читайте оперативні новини першими Підпишіться на 24 Канал у Telegram Додати
Коли ми говоримо про “бусифікацію”, то бачимо лише наслідок того, що військовозобов’язаний не виконав свій конституційний обов’язок і не оновив дані. Але, на жаль, коли ми говоримо про “бусифікацію”, чомусь у нас асоціюються жахливі кадри, половина з яких знята в Росії, про те, як людей затримують.
Щодо самої реформи, то варто розібратися, що саме планується здійснити, тому що я поки що не усвідомлюю, як ТЦК переорієнтувати на рекрутинговий центр. Думаю, що просто комусь у міністерстві спала на думку швидка ідея: якщо рекрутингові центри ефективно працюють, куди люди звертаються самостійно, то ми підемо схожим шляхом, щоб вони зверталися і до нас.
Доведеться якимось чином переформатувати співробітників ТЦК з роботи в жорстких адміністративних рамках на роботу в рекрутингових центрах, де передбачено певний ступінь свободи у поведінці. Головна увага приділяється промоції певного підрозділу. Я поки що до кінця не розумію і не усвідомлюю, як це буде втілено.
Водночас абсолютно ігнорується такий суттєвий аспект, як обережність цивільних щодо армії. Вона полягає в певній непрозорості призначень вищого командування, у відзначенні певних осіб та, загалом, у відсутності зв’язку між діяльністю людини на фронті та її наслідками.
Повне інтерв’ю з Миколою Мельником: дивіться відео
Водночас існують думки про те, що загалом варто було б позбавити військовослужбовців ТЦК обов’язку перевіряти дані та вручати повістки, поклавши ці функції на поліцію. Як ви вважаєте, чи дійсно було б доцільно це зробити? І щодо рекрутингових центрів – як вони функціонуватимуть? Чи суттєво змінить ситуацію лише зміна назви?
Я далекий від думки, що це принесе успіх. Однак, варто спробувати. Це також відомий армійський підхід. Це не перша реформа ТЦК. Подібна трансформація відбулася у січні 2024 року, коли, наскільки я пам’ятаю, Володимир Олександрович Зеленський заявив, що відтепер ТЦК працюватимуть за новими принципами, відправляючи всіх співробітників ТЦК на фронт, а на їхні місця прийдуть бійці з фронту.
Та реформа показала певні результати. Але хто понесе відповідальність за це? І насправді, за мобілізацію…
А чи були якісь конкретні результати, адже в публічному просторі інформація про це не з’являлася?
Якщо ми спостерігаємо, що у 2026 році значна частина матеріалів висвітлює зловживання ТЦК та СП, а ДБР порушує справи щодо корупції у сфері мобілізації, яка стосується як безпосередньо мобілізаційних заходів, так і військово-лікарських комісій, то, на мою думку, реформа зазнала певного провалу.
Тому я розумію, що є певний позитивний ефект від роботи рекрутингових центрів, які добре просувають певні бригади або корпуси. По-перше, це створює позитивний імідж, формує успішну рекрутингову історію, але чи можна це масштабувати на всю армію, я не готовий стверджувати.
По-друге, чи можливо взагалі покласти сповіщення населення на поліцію? Звісно, можливо, під загальний шквал критики про те, що вони не навчені воювати, стріляти, знешкоджувати неадекватних людей зі зброєю. Відповідно, вони можуть бути не готові навіть вручати повістки, але вони добре навчені у ротаційному порядку наближатися до лінії фронту та отримувати статус учасника бойових дій.
Тому можна навіть медійно об’єднати інформацію про те, що повістки вручатимуть і одночасно отримуватимуть статус учасника бойових дій поліцейські. Адже часто це одна й та сама особа. Просто багато поліцейських сором’язливо не афішують свій статус учасника бойових дій. Але при цьому активно претендують на певні пільги, що надаються цим статусом.
Про зростання зарплат військовослужбовців
Щодо поліцейських, то, за словами міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, у них невеликі заробітки, спостерігається недобір. До речі, днями Володимир Зеленський підписав закон про осучаснення розміру грошового забезпечення для поліцейських та рятувальників. Проте перерахунку грошового забезпечення військовим наразі ще не відбулося. Чи знаєте ви військових, яким підвищили виплати?
Постанова про підвищення матеріального забезпечення військовослужбовців, наскільки я пам’ятаю, набула чинності 13 червня. Відповідно, у липні це стосуватиметься окремих категорій осіб.
Щодо поліцейських з мінімальними заробітками, то я завжди наголошую, що у штурмових підрозділах заробітна плата є гідною. Чому ви обрали цю роботу і тепер скаржитеся, що щось не виходить? Це ваше життя, ви доросла людина.
Водночас я проти популістських заяв, наприклад, “відправимо цих поліцейських на фронт”. По-перше, не кожна людина здатна підтримувати правопорядок. Ми всі хоробрі доти, доки наші законні інтереси не порушені. Все одно ми звертаємося до поліції, все одно цей орган повинен функціонувати. І я його жодним чином не критикую. Я не критикую звичайного поліцейського, співробітника патрульної служби.
Я критикую саму систему, їхню публічну діяльність. Я критикую їхніх керівників, які своїми діями та заявами формують у населення доволі хибне уявлення про поліцейського, чия придатність викликає сумніви. Я не критикую звичайних людей, вони є заручниками цієї системи. Але відділам комунікацій Міністерства внутрішніх справ варто було б серйозно попрацювати над своєю ідеологією.
Про нові договори у ЗСУ
Повернімося до теми реформи. Були також представлені контракти. Зокрема, базовий контракт строком на два роки, бойовий контракт – від 6 до 12 місяців, а для піхоти та штурмовиків – від 6 місяців. Пропонується їх підписувати навіть мобілізованим для того, щоб потім отримати відстрочку. Як ви ставитеся до цього етапу реформи? Чи дійсно добре, що запровадили хоча б короткі контракти?
Перш за все, хочу уточнити інформацію: від 6 місяців мають право укладати контракти лише ветерани, тобто особи, які мають бойовий досвід, були демобілізовані та, відповідно, знову мобілізуються.
Для всіх інших категорій – штурмовики, не штурмовики – для осіб, які зараз перебувають в армії та займають піхотні посади, – це 10 місяців. Ті, хто зараз не є в армії, але може бути мобілізований – для них передбачено 14 місяців на піхотних посадах, а всі інші – 2 роки.
Щодо самої системи, то вже багато хто зазначав, що вона є несправедливою, адже абсолютно не враховує тривалість служби та участі у бойових діях людини до підписання цього контракту.
На мою думку, більш справедливий варіант пропонував Валерій Залужний у листопаді-грудні 2023 року – надати всім контракти на 36 місяців, за умови участі у бойових діях – 24 місяці. Якби його пропозиція була прийнята тоді, то 1 січня 2026 року ми б побачили першу демобілізацію.
Зараз ми обрали інший шлях, коли піхоту демобілізуватимуть вже за 10 місяців. Але який у нас потім план “Б”? Чи встигнуть наші навчальні центри підготувати їм заміну, тому що за 10 місяців люди з великим бойовим досвідом, які досі обіймають бойові посади у штурмових підрозділах, почнуть покидати армію. Зараз багато хто підпише контракт на 10 місяців, тому що ніхто не прогнозує, що війна завершиться за 9 місяців.
Це стосується і довгострокової перспективи – що ми матимемо через два роки? Тому що зараз багато хто критикує ці контракти, але підписує їх. Оскільки чудово розуміють, що війна може закінчитися або не закінчитися, але два роки – це досить чіткий термін, коли можна подякувати всім за службу і вирушити додому.
А хто тоді їх замінюватиме? Йдеться про поступову демобілізацію, насамперед тих, хто несе службу з початку 2022 року або взагалі воює з 2014 року.
Ті, хто стверджує, що ті, хто служить з 2014-го, з 2022-го, – це неправда. Є те, що відображено в постанові, і те, що не відображено. Це просто розповіді, і незрозуміло, для кого вони призначені.
А як це виглядатиме на практиці?
На практиці все дуже просто. Хто першим підпише контракт, той першим демобілізується.
Виходить, що людина, яка з 2022 року не вилазила з окопів, проходила лікування у госпіталях, і людина, яку мобілізували два місяці тому, у 2026 році, яка, наприклад, три роки вела нормальне життя, відпочивала, матимуть однакові умови контракту та демобілізації.
Це виглядає не зовсім справедливо.
Держава відреагувала на обурення в армії. Ніхто не думав про справедливість. Це абсолютно не стосується людей, які перебувають у Генеральному штабі та Міністерстві оборони.
Але навіть існування такої моделі краще, ніж її відсутність. Сьогодні ситуація краща, ніж була два місяці тому, тому що держава нарешті відреагувала. Ця модель несправедлива, багато людей нею незадоволені, але контракти будуть підписувати, оскільки це чітка гарантія можливості повернутися додому.
Але є ще один нюанс. Особа, яка досі не мобілізована, але буде мобілізована, підписує контракт лише на 14 місяців – якщо це піхотна посада, і на 2 роки – якщо не піхотна. Тобто ті, хто у 2022 році пішов воювати, фактично відслужать мінімум 5 років, а ті, хто будь-яким чином уникав мобілізації, відслужать 14 місяців. І коли повернуться, вони будуть вимагати більше пільг, ніж ми, що провокуватиме конфлікти в майбутньому.
Але я певен, якби тут був присутній представник Міністерства оборони, він би сказав, що ми маємо вирішувати поточну ситуацію, а далі розберемося. І це вже будуть проблеми Міністерства у справах ветеранів. Така логіка зрозуміла, вона завжди була присутня в армії.
Які заробітки у іноземців у війську?
Міноборони бачить вирішення проблеми нестачі особового складу у війську у залученні більшої кількості іноземців. Зокрема, до штурмових підрозділів планують залучати їх за грошове забезпечення від 7 до 10 тисяч доларів на місяць. Також є намір замінити до 30 – 50% особового складу штурмових або піхотних підрозділів. Чи реально досягти такого результату? І яка заробітна плата буде привабливою для іноземців?
Ніхто там не отримує 10 тисяч доларів, заспокоймося. Це максимальна сума, яка включає винагороду за кожного знищеного противника, всю підбиту техніку. Зосередимося на тому, що на місяць виходитиме близько 5 тисяч доларів. Чи є ця заробітна плата конкурентною для громадян з Африки, Південної Америки чи Азії? Так, абсолютно конкурентна.
Основне питання полягає в тому, як наразі організована система рекрутингу за кордоном? Чи існують відповідні рекрутингові центри, які вже завтра зможуть відкритися та почати вербувати громадян Філіппін, Непалу або Пакистану? Я не готовий на це відповісти. Думаю, відповіді не мають навіть ті люди, які зараз висловлюють ці тези.
А у Сполучених Штатах Америки, де ви зараз перебуваєте, є такі центри?
Ні. Варто розуміти, що громадяни США їдуть в Україну за досвідом та через ідеологічні переконання, щоб відстоювати свободу. В Америці нікого не заманиш заробітною платою в 5 тисяч доларів. Часто хлопцям, які повернулися з війни з пораненнями, кажуть, що вони поїхали в Україну за грошима. Тоді вони демонструють банківські перекази, і ці суми викликають усмішку.
Це зовсім не стосується Америки, це історія про країни третього світу, оскільки для їхніх громадян ця заробітна плата є конкурентною.
Чи це дійсно може спрацювати, на вашу думку?
Може, якщо буде налагоджений рекрутинг та комунікація з людьми. Завербувати людину та доставити її в Україну – не складно. Складно зробити так, щоб вона після першого бою не спробувала втекти з українських полів. Це головна проблема.
І тут вже важливе морально-психологічне забезпечення, питання навчання, відповідального рекрутингу. А не так, як у нас іноді буває в ТЦК та СП, коли мобілізують тих, хто спав на вокзалі, бо не мали куди йти, відправляють їх у певний підрозділ, і той нещасний командир роти дивиться на них і не знає, що робити.
Про реорганізацію ВЛК
Також Міноборони планує реформувати ВЛК та змінити підхід до мобілізації, покращити умови в розподільчих центрах. Чи дійсно це допоможе залучити нових людей до війська? Можливо, такий підхід, коли людей питатимуть, куди вони хочуть служити, ким хочуть бути у війську, виявиться найбільш ефективним?
Ідея абсолютно чудова, але яким чином командування медичних військ, яке обіймає свої посади вже досить тривалий час, буде це реформувати? Я не розумію структуру, яка досі не може внести зміни до наказу про забезпечення бійця турнікетами. Адже, згідно з державним стандартом, боєць повинен мати при собі лише два турнікети, а ще два – де хочеш, там і шукай. Тому волонтери постійно збирають кошти, зокрема, на них.
Як ці люди, які елементарно не змогли внести зміни до одного нормативного акту, що зайняло б 10 хвилин, а потім ще два тижні на підписання, будуть здійснювати реформи? Тому концептуально – все абсолютно правильно. А як це буде реалізовано тими людьми, які зараз обіймають ці посади, – я не знаю. Мені здається, що буде так само, як і з турнікетами.
Що буде з бронюванням?
А чи могло б допомогти залученню нових людей до війська, наприклад, питання зняття бронювання з частини підприємств? Відомо, що до 1 вересня змінюються критерії бронювання. Зокрема, для деяких підприємств буде вимога щодо середньої заробітної плати працівників не менше 26 тисяч гривень. А чи можливе скасування бронювання та наскільки нагальним є перегляд його умов?
У нас нагальною є проблема розробки чітких критеріїв бронювання, оскільки неможливо визначити, що є ознакою стратегічності. Чому цирк вважається стратегічним, чому стендап-коміки вважаються стратегічними?
Навіть певні ЗМІ є стратегічними, а інші – ні.
Логіка незрозуміла. Я не розумію, чому певний футбольний клуб є стратегічним підприємством, а певна логістична компанія, яка забезпечує доставку товарів з пункту А до пункту Б, зокрема, військових, не є стратегічною. Ці критерії є непрозорими, і тому виникає безліч маніпуляцій. Відповідно, необхідні чіткі параметри стратегічності.
Певні підприємства точно не є стратегічними, а на певних посадах чоловіків можна замінити жінками. Наприклад, “наглядач музею Другої світової війни”. Ми ж пам’ятаємо, як виявилося, що з гарних блогерів вийшли ще кращі “наглядачі”.
Або, наприклад, комунікаційники у Національному меморіальному комплексі.
Державі вже давно варто запровадити певні програми професійної орієнтації для жінок. Також ми забуваємо про нашу молодь. Звісно, ми надали можливість молодим чоловікам виїхати, що негативно вплинуло на мобілізаційну підготовку молоді. Вона зараз переважно існує на папері та в головах, мабуть, людей, які приймали це рішення.
Однак ми можемо залучати до роботи студентів. Не всіх, я поважаю студентів, але ми перебуваємо в умовах війни і маємо вижити як нація. Тому що якщо прийдуть росіяни, краще нікому не буде. Відповідно, це все питання до Міністерства економіки, до Міністерства оборони, до Міністерства у справах ветеранів, зокрема, як правильно залучити ветеранів.
У нас статус учасника бойових дій має мільйон сто тисяч людей. Частина з них не брала участі у бойових діях, вже демобілізована. Що ми робимо з цією категорією? Чи достатньо ми її залучили? Це все відкриті питання – наскільки ми можемо використати свій внутрішній ресурс, коли отримаємо прозорі правила щодо стратегічності певного підприємства? Тоді ми отримаємо повну картину щодо мобілізаційного та трудового ресурсу.
Наразі ми бачимо абсолютно популістичні заклики окремих осіб. Розумію, що роботодавцям завжди цікавіша дешева робоча сила, ніж дорога, яку представляє українець. Але надайте хоча б публічний розрахунок, скільки людей нам реально зараз потрібно.
Джерело: www.24tv.ua