Основні тези
- Зменшення кількості особового складу в українській армії веде до появи багатопрофільних військовослужбовців, здатних виконувати різноманітні завдання.
- Піхотинці є незамінною ланкою війська, вони стикаються зі складними реаліями на передовій, де їм доводиться переносити значне спорядження і тривалий час утримувати позиції під постійним обстрілом.
Українське військо відчуває дефіцит особового складу, тому на фронті з’являються універсальні солдати, які можуть виконувати широкий спектр завдань. Особлива потреба є у піхоті, яку повністю замінити дронами чи роботизованими комплексами навряд чи вдасться. Саме піхотинців залишилось найменше.
Про це у подкасті “Воїн волі” для 24 Каналу повідомив військовий Володимир з позивним HI-FI, наголосивши, що сьогодні виходити на позицію, коли ворог впровадив оптоволоконні дрони, стало значно складніше. Він розкрив деталі того, з чим доводиться стикатися піхоті у сучасній війні.
Цінність піхоти на фронті: які складнощі виникають?
Війна суттєво трансформувалася через розвиток технологій. Сьогодні на фронті обидві сторони використовують широкий спектр безпілотників, і зокрема оптоволоконні дрони становлять велику небезпеку. Військовий з позивним HI-FI зауважив, що якщо раніше пікап або М113 доставляли бійців, і їм залишалося пів кілометра чи кілометр швидко пробігти до укриття, то зараз доводиться долати ще 5 – 10 кілометрів пішки.
А на тобі боєкомплект, їжа на 1 – 2 тижні. Додатково вода, теплі речі. Я був і в ССО, і в ДШВ, то в мене склалась суб’єктивна думка, що найбільше страждає піхота. Штурмовики зайшли, відпрацювали посадку, тоді піхота зайшла, а штурмовики вийшли. І на піхоту вже валиться все, що тільки можна: починаючи зі скидів, закінчуючи КАБами та всім іншим,
– розповів Володимир, військовий.
Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
Зараз оборонець служить у бригаді піхоти й зізнається, що це справжнє випробування. Він разом зі своїм побратимом виходив на позиції допомагати іншим військовим. Каже, побачив, як бійці проводять по 1 – 2 місяці у тісних бліндажах, де доводиться сидіти втрьох. Вийти з нього – вкрай складно, адже як тільки виходиш, противник націлює всі наявні в нього засоби ураження.
Окреме випробування для піхоти – вантаж, який доводиться нести на собі. Військовий з позивним HI-FI поділився, що його побратим з позивним “Танкіст” має зріст 1 метр 55 сантиметрів і вагу 45 кілограмів. Каже, що коли той вирушав на позицію, на ньому було більше навантаження, ніж він важить сам.
“Йшов 10 кілометрів і ще молодих чіпав, мовляв, чого вони там “хекають”, казав їм пришвидшитись. Йому 50 років. Отримав поранення (перелом хребта), трохи підлікувався, забрав у мене спеціальний корсет для спини й пішов далі воювати. Лише нещодавно був знову на нулі. І воює, і не списується, не тікає, як деякі, біжать одразу й кажуть, що подряпина і просять 3 групу інвалідності й списання. Він воює з першого дня, так само як і я”, – розповів Володимир, військовий.
Через нестачу людей є потреба в універсальних солдатах
Раніше Володимир був снайпером, зараз став універсальним бійцем. Довелося, бо людей у війську сьогодні не вистачає. Він зазначив, що це не секрет, що в частинах відчувається нестача особового складу. Якщо сухопутна рота повинна налічувати 120 людей, то в кращому випадку, з його слів, там є 40 – 50.
Зараз, де несе службу Володимир, усі бійці як єдина сім’я. Кожен знайомий з дружинами один одного. Якщо хтось на нулі й немає можливості поговорити з близькими, а там, зізнається, практично ніколи немає змоги відписатися, бо немає зв’язку, то інші побратими інформують їхніх близьких.
Телефонуємо жінці, кажемо, що все гаразд, що вийшов її чоловік на зв’язок. І дружині спокійніше, і бійцю, бо доводиться стояти на позиції 1 – 2 місяці. Це ж не просто стоїш, а кожен божий день на тебе падає і прилітає, а треба не лише вистояти, а інформацію передавати, щоб не дай Бог не було ДРГ і ніхто не зайшов,
– пояснив Володимир.
Тому довелося стати універсальним солдатом. Каже, що буває треба сісти в машину і поїхати в якості водія, доставити бійців. Коли потрібно – може взяти в руки автомат і піти на завдання. Коли є підозра, що зайдуть диверсійно-розвідувальні групи, бере зброю й вирушає на визначену локацію. Іноді доводиться сидіти на позиції й вичікувати по декілька тижнів.
Реалії війни: піхотинці пробули на позиціях понад 200 днів
Нагадаємо, у березні 2026 року стало відомо, що троє бійців батальйону Alcatraz 93-ї бригади “Холодний Яр” утримували позицію на Костянтинівському напрямку (Донецька область) 224 дні. За цей час їм вдалося ліквідувати понад десяток російських окупантів. Здебільшого “зачистку” ворожих сил здійснювали оператори дронів. А от прямий контакт піхоти відбувався переважно під час несприятливих погодних умов, зокрема туману, коли противнику вдавалося наблизитись впритул.
Росіяни декілька разів зривали ротацію піхотинців, проте провести її все ж вдалося. Бійці змогли вийти. Наймолодший боєць групи, 21-річний військовий з позивним “Жид”, тоді розповів про те, як заходили на позицію. Каже, що російські війська одразу спрямували на них понад 40 FPV-дронів і наступні 2 дні безперервно намагалися знищити розташування української піхоти.
Нацгвардійці під Покровськом удвох тримали позицію майже пів року
Раніше, у грудні 2025 року повідомлялося, що двоє нацгвардійців з позивними “Текіла” і “Повар” провели на передовій під Покровськом (Донеччина) понад 160 днів та перебували під постійним вогнем противника. Українські бійці попри всі складнощі продовжували вести спостереження за противником, допомагали проводити евакуацію, відбивали атаки, знищували окупантів під час стрілецьких боїв.
Бійці мали з собою мінімум речей, воду брали з найближчого джерела, їжу готували самі по черзі. Пересуватися могли виключно в сутінках, аби противник їх не помітив і не зафіксував їхню позицію. Військові розповіли, що найважчим було пережити мінометні обстріли, коли прямо над головою укриття руйнується.
Джерело: www.24tv.ua