- 1 “Далеко за 100”: про перші виходи та досвід “Сапера” у піхоті
- 2 “Страх перестає бути основним”: як готують піхотинців до виходу?
- 3 Лід замість води, тетріс і цигарки: як піхотинців забезпечують на позиціях?
- 4 “5 днів на вихід маршрутом, що контролює противник”: як піхотинці повертаються з нуля?
- 5 “Він сам розумів, що краще посидіти довше”: про найдовший вихід піхотинця
- 6 “Все набагато складніше”: як змінилася робота піхоти за час повномасштабної війни?
- 7 “Так не має бути”: про скандал з 14-ю бригадою та стереотипи щодо піхоти
- 8 Не лише брак людей: які основні проблеми піхоти у 2026 році?
- 9 “Тримають і рухають фронт”: про значення піхоти у сучасній війні
- 1 “Далеко за 100”: про перші виходи та досвід “Сапера” у піхоті
- 2 “Страх перестає бути основним”: як готують піхотинців до виходу?
- 3 Лід замість води, тетріс і цигарки: як піхотинців забезпечують на позиціях?
- 4 “5 днів на вихід маршрутом, що контролює противник”: як піхотинці повертаються з нуля?
- 5 “Він сам розумів, що краще посидіти довше”: про найдовший вихід піхотинця
- 6 “Все набагато складніше”: як змінилася робота піхоти за час повномасштабної війни?
- 7 “Так не має бути”: про скандал з 14-ю бригадою та стереотипи щодо піхоти
- 8 Не лише брак людей: які основні проблеми піхоти у 2026 році?
- 9 “Тримають і рухають фронт”: про значення піхоти у сучасній війні
6 травня Україна вшановує День піхоти – свято тих, хто виконує найскладнішу та найважливішу роботу в нашому війську. Саме піхотинці знаходяться найближче до ворога, їхня присутність свідчить про те, що земля – наша. Крім того, саме піхота поставить крапку в цій війні. Так вважає “Сапер” – командир механізованої роти 1-го механізованого батальйону KASSTA 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.
За понад 4 роки служби в армії “Сапер” здійснив понад сотню виходів на передову. Він був серед тих, хто стримував російські війська на Сумщині на початку повномасштабного вторгнення, і попри два поранення, повернувся до служби.
Як керівник роти, “Сапер” відповідає за піхотинців – від їхньої підготовки до виходу на завдання, до забезпечення на позиціях та виведення звідти. Командир переконаний, що піхота є найсуттєвішою частиною українського війська, незважаючи на всі новітні технології.
Про бойовий шлях “Сапера”, сучасну підготовку піхотинців до виходів, забезпечення бійців за допомогою дронів та роль піхоти в армії – дізнайтеся в ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу.
Цікаво 104 дні під Лиманом: історія піхотинця, який понад 3 місяці тримав позицію на нулі
“Далеко за 100”: про перші виходи та досвід “Сапера” у піхоті
Можливо, перше запитання буде банальним, але все ж – як ви приєдналися до війська і ким були в цивільному житті?
У цивільному житті я працював, скажімо так, у сфері торгівлі. А вже 25 лютого 2022 року вступив до лав Збройних Сил. На той час, ймовірно, як і всі, пішов добровільно.
Пригадуєте свій перший бойовий вихід? Яким він був, враховуючи той хаос, що панував у перші дні повномасштабного вторгнення?
Це було 28 лютого на Сумщині. Я не скажу, що брав активну участь, але був на другій лінії, забезпечуючи прикриття. Тоді до нас прибув підбитий російський БТР, і ми з відділенням його знищили. Обійшлося без втрат з нашого боку. Такий от досвід, що запам’ятовується.
А коли ви опинилися в 66-й бригаді, яким був перший вихід тут?
Це було в Мар’їнці, де одна з позицій знаходилася у зруйнованому гаражі. Однак під час першого виходу безпосереднього контакту з ворогом не було, лише артилерійські обстріли. Ворога в перший день я не бачив.
А коли це сталося?
Тоді ми змінювалися через добу, довго на позиціях не затримувалися. Це був третій або четвертий вихід. На нас вийшло приблизно 5 – 6 одиниць противника. Але в нас тоді був один кулеметник, і він їх усіх самотужки знищив.
А скільки всього виходів ви здійснили?
Точно сказати не можу, але це далеко за 100.
Чи ваш досвід піхотинця впливає на те, як ви зараз працюєте зі своїми підлеглими?
Так, впливає. Наприклад, я розповідаю їм свою історію, аналізую ситуації, які траплялися, і можу дати їм пораду, як поводитися в тій чи іншій обстановці. Це стосується різних аспектів: від заходу на позицію, її облаштування до безпосереднього контакту з ворогом.
Це їх заспокоює?
Так, вони бачать, що я це пройшов, що отримував поранення і залишився живим. Тому вірять, що те, що я їм говорю, – ефективно.
Архівні кадри з роботи “Сапера” у 2022 році: дивіться відео
Як ви отримали поранення?
Перше поранення було під час наступальних дій на село Макіївка Луганської області. Це був мінометний обстріл. Поранення було не складне, я отримав осколки в м’які тканини, їх видалили, і я повернувся до строю.
“Сапер” у 2022 році на Луганщині / Фото надане 24 Каналу
Ви згадуєте перше поранення, отже, були й інші?
Друге поранення я отримав у місці відпочинку у 2023 році в селі Новолюбівка. Ймовірно, прилетіла важка артилерія або КАБ.
На щастя, більше поранень не було.
“Страх перестає бути основним”: як готують піхотинців до виходу?
Як ви зараз працюєте з новобранцями, які вперше готуються до виходу на позиції?
Зараз ми намагаємося готувати їх залежно від поставленого завдання – чи це штурмові дії, чи оборонні. Ми знаходимо максимально схожу локацію і відпрацьовуємо всі нюанси. Як показує практика, це дає непогані результати.
Тобто ви намагаєтеся відтворити умови, які будуть на позиціях?
Так. Наприклад, якщо йдеться про штурмові дії, то проводиться аеророзвідка укріплень противника та місць їх розташування. Потім ми намагаємося знайти найкращий спосіб для виконання завдання і працюємо на локації, поки результат не буде майже ідеальним.
А якщо новобранець, наприклад, висловлює страх або каже, що не готовий до виходу, що тоді ви робите?
Таке трапляється, але тоді ми надаємо йому можливість поспілкуватися з хлопцями, які нещодавно повернулися з позицій. Досвід побратимів та мій власний досвід у більшості випадків переконують його.
І коли новобранець втягується, так би мовити, в процес, страх зникає. Точніше, страх перестає бути головним.
Якщо ми вже говоримо про вихід, яка ваша роль, коли бійці вирушають на завдання?
Моє безпосереднє завдання – підготувати їх до цього, проконтролювати, щоб вони були готові та мали якісне спорядження.
Від моменту, коли вони вивантажуються з техніки, я контролюю, куди їм рухатись, де сховатися, де перечекати, яким маршрутом іти. Якщо це перший вихід – або є провідник, або супровід з дрона. Частіше це супровід з дрона. І ми покроково їх ведемо.
Якщо бачимо, що вони наближаються до ворожих позицій, то надаємо цю інформацію, оцінюємо навколишні обставини, даємо вказівки, що робити, куди рухатися та як діяти. Також надаємо підтримку від артилерії, FPV-дронів, скидів. Забезпечуємо всю можливу підтримку.
Скільки часу займає вихід піхоти від точки вивантаження з техніки до безпосереднього прибуття на позицію?
У середньому це близько доби. Але це значною мірою залежить від погодних умов і від інтенсивності вогневого впливу противника. Це може зайняти як 2 – 3 години, так і добу чи більше.
Коли бійці йдуть на позиції, ви намагаєтеся зорієнтувати їх щодо термінів, скільки вони приблизно мають там провести? Тобто чи мають вони якийсь орієнтир?
Їх до цього готують ще на полігоні бригади. Там їм повідомляють, скільки приблизно триває вихід, я цю інформацію повторюю. Отже, вони мають певне уявлення про приблизний час перебування на позиції.
Коли відбуваються штурмові дії з боку противника, ви також на зв’язку і координуєте дії бійців?
Я в будь-якому випадку залишаюся на зв’язку. Однак завдяки нашим безпілотним системам зараз небагато хто з того боку доходить до наших позицій. Якщо ж і доходять, то це невеликі групи, як це було раніше – по 12 – 15 осіб, переважно це 1 – 2 особи. Як правило, в гарну погоду вони не доходять, а якщо йде дощ чи туман – то це можливо.
А є якийсь показник, скільки груп противника висувається і скільки досягає наших позицій зараз?
Якщо брати від початкового етапу їхнього висування, тобто приблизно за 10 кілометрів, то близько 1 з 10 може досягти мети.
Лід замість води, тетріс і цигарки: як піхотинців забезпечують на позиціях?
Під час перебування бійців на позиціях ви підтримуєте з ними зв’язок? Як часто спілкуєтеся?
Обов’язково. Я майже постійно перебуваю на командно-спостережному пункті. Вони чують мене щодня, і ми спілкуємося як мінімум раз на годину.
А як щодо зв’язку з рідними? Коли один день без зв’язку – це складно, а тут мова йде про тижні.
Комунікація можлива через нас. Пряму розмову ми забезпечити не можемо, але боєць може записати голосове повідомлення через радіостанцію, і ми передаємо його рідним. Так само рідні записують голосові повідомлення, і ми передаємо їх на позиції.
Дехто дуже сумує за родиною і двічі на день записує повідомлення. Таку практику ми застосовуємо.
Зараз забезпечення бійців на позиціях в основному відбувається за допомогою дронів та НРК. Як часто піхотинці отримують такі посилки?
Важкі бомбардувальники щодня скидають посилки, якщо дозволяють погодні умови. Якщо порівнювати з тим, що я чую про інші підрозділи, то в нас все дуже добре.
До цієї теми ми ще повернемося. Але є ще питання про посилки. Піхотинці, як я знаю, жартома називають їх між собою “Glovo”. Двоє бійців з вашої бригади, з якими ми розмовляли раніше, казали, що навіть замовляли готові страви, які доставляли дронами.
Так, ми практикуємо таке і досі. Щоправда, кожного дня, на жаль, забезпечити це не завжди можливо. Коли є можливість приготувати, є всі умови і людина, яка може це зробити, – ми готуємо.
“Сапер” / Фото 66-ї ОМБр
А що було найдивнішим, що замовляли хлопці на позиціях?
Іноді бувають такі запити, що я не розумію, навіщо їм це потрібно. Якщо такі речі замовляють, значить, у людей вже є все необхідне.
Буває, замовляють книжки або журнали. Іноді просять щось на кшталт тетріса, щоб якось провести час.
Бійці досі носять на позиції величезні вантажі, коли заходять туди?
Ми зараз намагаємося це мінімізувати, щоб вони були максимально рухливими під час пересування. Тобто вони йдуть “налегке” – мають бронежилет і рюкзак. Але рюкзак ми не набиваємо так, щоб він був надто важким. Стараємося тримати вагу до 10 кілограмів. Решту доставляємо.
Як доставляють провізію на передову за допомогою дронів: дивіться відео
Наскільки я знаю, якийсь час доставка води була проблемою?
Так. Коли ми використовували дрони типу Vampire. Зараз у нас з’явилися Heavy Shot на “старлінку”, і таким чином доставляти воду стало легше, бо дрон може майже сісти на землю – вантаж скидають з висоти 2 – 3 метрів. Раніше ж вона летіла з висоти понад 70 метрів, і було досить складно упакувати її так, щоб вона приземлилася цілою.
І як хлопці виходили з цієї ситуації?
Ми скидали заморожену воду, і вони її збирали, навіть якщо вона розбивалася. Потім лід топили. Хоч якась вода була, але це було складно і важко.
Якщо ж ми вже говоримо про забезпечення, то що в основному отримують бійці в посилках?
Цигарки, вода, готова їжа, якщо є така можливість; якщо немає – консервована їжа. Змінний одяг – якщо люди довго перебувають на позиціях, то футболки, білизна, шкарпетки. Це основне.
“5 днів на вихід маршрутом, що контролює противник”: як піхотинці повертаються з нуля?
Скільки часу може зайняти повернення піхоти з позиції?
Все залежить від погоди. Тут так само, як і з заходом – якщо погода сприятлива, то це може зайняти 2 – 3 години. Якщо ж погода не дозволяє працювати дронам, то доба або й більше.
Чи були випадки, коли евакуація тривала надзвичайно довго, але закінчилася успішно?
Буквально нещодавно. Вихід відбувався маршрутом, який контролюється противником. На жаль, з цієї позиції альтернативного шляху не було. Хлопці виходили майже тиждень, якщо точніше – 5 днів. Але всі повернулися неушкодженими.
Коли бійці повертаються, їх зустрічають, а що далі?
У нас у батальйоні все відбувається так: вони повернулися з позиції, на місці відпочинку помилися, поїли та відпочивають добу. Потім вони вирушають на батальйонний хаб, де продовжують відпочивати, з ними працюють психологи, іноді масажисти. Після цього, у кого настав час відпустки – їдуть додому, у кого ще ні – їде на полігон, щоб покращити свої навички. Потім наступний вихід.
Дрони суттєво ускладнюють роботу піхотинців та інших підрозділів. Однак існують рішення проти ворожих розвідувальних та ударних безпілотників. Саме тому 24 Канал та 66-та ОМБр об’єдналися, щоб захистити небо на Лиманському напрямку. Мета – зібрати 500 000 гривень на дрони-перехоплювачі. Долучайтеся до збору та допоможіть нашим воїнам зробити українське небо чистішим від російських дронів.
“Він сам розумів, що краще посидіти довше”: про найдовший вихід піхотинця
Зараз усі погоджуються з тим, що піхота – це найскладніша, але водночас і найважливіша місія в армії.
Так і є. Бути піхотинцем, навіть якщо ти не бачиш ворога – досить складно. Тобто прожити в окопі або якомусь підвалі, якщо це сільська чи міська забудова – морально і фізично важко.
Що може полегшити цей тягар, який лежить на піхоті?
Перш за все, боєць не повинен відчувати себе покинутим. Він повинен розуміти, що має підтримку, як у бойовому плані, так і щодо забезпечення.
Також важливий зв’язок з рідними. І, звісно, ротація. Вони не повинні перебувати там надто довго.
Якщо говорити про ваших підлеглих, то яким був найдовший вихід?
114 днів. На жаль, обставини не дозволяли нам здійснити його заміну раніше.
Яка подальша доля цього бійця?
Він вийшов, відпочив, поїхав у відпустку. Після неї повернувся і зараз перебуває на позиції.
Проте морально він почувається добре. Він розумів тоді, що це його безпека, і краще довше залишатися на місці та вийти безпечніше.
Відпустка була плановою чи його відправили позачергово?
Планова. Але кожен піхотинець має право на дві відпустки на рік, як належить.
Наскільки я знаю, у вас практикують такий підхід, що якщо люди провели на позиції більше встановленого терміну, то можуть отримати іншу посаду і не йти на позиції знову. Те, що той боєць пішов знову, це було його бажання?
Дійсно, така практика існує, і ми шукаємо іншу посаду, якщо боєць має таке бажання. Однак той піхотинець не заперечував проти того, щоб піти ще раз.
На вашу думку, скільки оптимально мав би тривати вихід на позиції?
Я вважаю, що до місяця – протягом цього часу ще можна більш-менш нормально себе почувати.
“Все набагато складніше”: як змінилася робота піхоти за час повномасштабної війни?
Очевидно, якщо порівнювати з 2022 чи 2023 роком, то зараз для піхоти багато що змінилося. За вашими спостереженнями, які зміни найбільш відчутні, якщо порівнювати з вашим досвідом піхотинця і з тим, що відбувається зараз?
Змінилося майже все. Якщо зараз ми говоримо про дорогу до позиції та з позиції – все набагато складніше. Активне використання дронів вплинуло на це.
Стрілецькі бої майже зникли. Тобто якщо у 2022 – 2023 роках могло бути по 2 – 3 атаки на день, коли ворог йшов групами по 7 – 15 осіб або навіть на техніці, то зараз такого немає. Це поодинокі випадки. І навіть якщо вони трапляються, то коли на позиції перебуває 3, 4 чи 5 осіб і підходить 1 – 2 противники, а наші бійці впевнено користуються зброєю, то, як правило, проблем немає.
Архівні кадри з роботи “Сапера” як піхотинця: дивіться відео
З цього напрошується висновок, що робота підрозділів, які діють позаду піхоти, вкрай важлива для піхотинців?
Так, підтримка піхоти – надзвичайно важлива. І зараз це лягає на безпілотні системи. Ефективність артилерії та мінометів зменшилася, бо немає таких скупчень противника, як раніше. А дрони відстежують малі групи і тим самим допомагають піхотинцям.
Основна зміна – засилля дронів. Однак мій друг, який близько 3 років був у піхоті, казав, що які б технології не з’являлися – війна ведеться і виграється тільки людьми.
Так і є, адже лінія фронту не може існувати без піхотинця. Хтось мусить там стояти. І так само під час наступу – поки туди не зайде піхота, ця територія не може бути нашою. Вирішальні дії виконує піхота.
“Сапер” / Фото 66-ї ОМБр
Відповідно, мова не може йти про те, щоб, умовно кажучи, наземні роботизовані комплекси замінили піхоту, але чи можуть вони її підсилити? Ми говорили про логістику, а як щодо бойових НРК?
Звісно, вони можуть допомогти в бойовій роботі. Так само існують ударні наземні комплекси, які можуть доставити в бліндаж протитанкову міну і підірватися, тобто знищити опорний пункт противника. Однак, щоб зайняти цей пункт, все одно має зайти піхотинець – все проконтролювати і перевірити.
Є ще така річ, яка вже застосовується в суміжних підрозділах, але в нас поки немає – по ворогу може працювати НРК з кулеметом чи гранатометом, і це доволі ефективно.
Чи були випадки, коли під час штурмових дій відпрацьовували дронами й артилерією по певній території, і здавалося, що всіх росіян ліквідовано, але коли піхота починала зачистку, то виявляла противника і допрацьовувала?
Таке трапляється майже завжди. Навіть якщо противник має добре укріплений опорний пункт, туди завдають ударів артилерія та важкі бомбардувальники. Це дуже допомагає і може знищити більшість ворожих піхотинців. Але завжди знайдеться той, хто десь зариється і буде перечікувати атаку. І власне, піхота проводить зачистку.
“Так не має бути”: про скандал з 14-ю бригадою та стереотипи щодо піхоти
Ми говорили про забезпечення та про інші підрозділи. Як я розумію, ви бачили, що поширюється навколо 14-ї бригади, фото піхотинців якої облетіли мережу. Як ви відреагували, коли це побачили?
Такого не повинно бути. Якщо бригада не може забезпечити бійців, то вони, ймовірно, не зацікавлені в розвитку важких бомбардувальників чи НРК. Так не повинно бути.
У контексті цієї ситуації, звісно ж, командирів, які допустили таку ситуацію, пропонують відправити в піхоту. І такі пропозиції лунають часто з різних причин, через що формується стереотип про те, що піхота – це покарання.
Так, це стереотип. Якщо поспілкуватися з нашими піхотинцями, то ви побачите, що вони не сприймають це так. Для них це робота, яку потрібно виконувати, і вона для них не є покаранням.
Ще один, на жаль, популярний стереотип, де люди фактично ставлять знак рівності між піхотою і смертю. Ви, як і багато інших воїнів, самі є спростуванням цього. Але до армії ви не були під впливом цього стереотипу?
Ні, я ніколи про таке навіть не думав. Взагалі.
Не лише брак людей: які основні проблеми піхоти у 2026 році?
Зараз тривають розмови про грошове забезпечення для військових. Я не запитуватиму, чи вважаєте ви забезпечення піхотинців достатнім. Краще скажіть, яким, на вашу думку, воно має бути?
З огляду на ту роботу, яку вони виконують, воно однозначно має бути вищим. Ця тема зараз досить обговорена, тому просто підкреслю, що воно має бути вищим.
Чого в наш час піхотинцям бракує найбільше?
Найменше – ротацій. Щоб бути більш боєздатними, люди повинні відпочивати.
Це проблема лише в нестачі людей, чи є й інші аспекти?
Це залежить не тільки від людського ресурсу, але й від активності дронів. Захід та вихід з позицій зараз є найнебезпечнішим етапом перебування бійця на передовій.
На самій позиції безпечніше, ніж зайти або вийти з неї. Треба ловити момент, завдавати ураження по ворожих пілотах – це досить складна робота.
Які навички в першу чергу потрібні піхотинцю зараз?
Останнім часом ми активно застосовуємо дрони, тому потрібно вміти пересуватися так, щоб тебе не помітили. Треба якісно облаштувати свою позицію, щоб щонайменше перечекати атаки FPV, важких бомбардувальників та іншого озброєння.
Якщо брати серед ваших підлеглих – який середній вік піхотинця?
У середньому це 45 років. Тобто це вже не молоді люди. Є й ті, кому далеко за 50.
Для них, мабуть, така робота ще важча?
Тут вже потрібно підходити індивідуально – все залежить від морального та фізичного стану людини.
“Тримають і рухають фронт”: про значення піхоти у сучасній війні
Що для вас означає піхота, як для людини, яка пройшла шлях піхотинця, і чия робота тісно з нею пов’язана досі?
Для мене піхота – це сила, яка в першу чергу тримає та рухає фронт. Без піхотинця не буде ні лінії фронту, ні оборони. Піхота – це фундамент війська, який мусить існувати і без якого ніяк не обійтися.
Жодні роботизовані комплекси не можуть замінити піхоту. Я не уявляю війни без піхоти. І саме піхота поставить останню крапку в ній. На 100% знищити противника дронами чи НРК без піхоти не вдасться. Усі засоби – це лише підтримка для піхоти.
“Сапер” під час служби піхотинцем / Фото надане 24 Каналу
Але багатьох людей лякає піхота.
Вона завжди лякала багатьох. Але якщо підрозділ функціонує належним чином, а дії плануються грамотно, то кожен, хто потрапляє туди, змінює свою думку і перестає її так сильно боятися.
Джерело: www.24tv.ua