Лазерна зброя обіцяє стати відповіддю на величезну кількість загроз у протиракетній та протидроновій обороні, а також має дозволити перехоплювати й артилерійські снаряди. Але лише обіцяє і робить це дуже давно й без наявних успіхів. Тому на питання створення повноцінних бойових лазерних комплексів необхідно дивитись з реалістичної точки зору.
До цього безпосередньо закликав контр-адмірал ВМС США Фрейд Пайл, очільник підрозділу надводних бойових дій (N96) управління військово-морськими операціями, під час форуму Асоціації надводного флоту. Зазначимо, що його посада передбачає розподілення фінансування на створення та розробку нових кораблів, вимоги до них, зокрема й щодо озброєння. Тобто його посада дійсно дозволяє доволі об’єктивно дивитися на поточний стан технологій.
Читайте також: Що за допомогу США дають Еквадору, і чи справді там про зброю для ЗСУ
AN/SEQ-3 (LaWS)
“Іноді у нас є тенденція дати дуже багато обіцянок й не виконати їх. Нам необхідно бути інтелектуально чесними для того, щоб мати узгоджену картину технологічних можливостей для оцінки можливості їх реалізації”, – заявив Фрейд Пайл, пише Breaking Defense.
Зокрема він нагадав, що ще у 2014 році на десантному кораблі USS Ponce (LPD-15) був розміщений бойовий лазер AN/SEQ-3 (LaWS). Але США продовжують працювати над ним й досі. А новою й більш перспективною системою є HELIOS від Lockheed Martin, який зараз встановлений на ракетному есмінці Preble (DDG-88) класу Arleigh Burke.
Концептуальне зображення HELIOS від Lockheed Martin
І хоча він закликав все ж таки завершити розробки та перейти до серійного оснащення кораблів лазерним озброєнням, були згадані й потреба, як у коштах, так і часі. Бо для прискорення розгортання таких систем витрати планується закласти у бюджети 2026-2027 років. Тобто до появи реальних лазерних бойових комплексів на кораблях, ще доволі далеко.
А це означає, що ще більше часу до появи дійсно ефективних наземних систем. Бо встановити бойовий лазер на кораблі значно легше ніж на інші види військової техніки, окрім наземних стаціонарних комплексів. Справа в тому, що сам по собі корабель має величезну енергетику, наприклад, силова установка та додаткові енергоагрегати Arleigh Burke видають 31,5 МВт. Він не має значних критичних обмежень щодо масо-габаритних характеристик. Також значно легше вирішуються питання з охолодженням, бо за бортом безліч води.
USS Mahan (DDG-72) класу Arleigh Burke
Саме тому поява реальних бойових лазерів на кораблях значно легша ніж на наземній мобільній платформі де є обмеження й щодо габаритів, й щодо енергетичних можливостей й щодо охолодження. Й на фоні того, що бойові лазери досі залишаються екзотикою навіть на кораблях, а серійні рішення навряд чи з’являться на них до кінця 2020-х років, вести мову про серійний наземних рухомий комплекс, чи літак з такою установкою дещо передчасно.
А також в цілому демонструє, що між наявністю окремих й навіть працюючих зразків та серійним рішенням існує ціла прірва у часі та грошах. Але у будь-якому випадку саме бойові лазери залишаються найбільш потенційно ефективним засобом для боротьби з дронами через малу вартість “пострілу”. Але це в теорії, бо наразі до цієї вартості треба додавати й ціну за сам бойовий лазер та вартість його розробки.
Читайте також: У РФ запатентували “геніальний” захист ТОС-1А “Солнцепек” від ПТРК та FPV-дронів
