Під час ірано-іракської війни 1980-1988 років Іран виготовляв імпровізовані “ракето-бомби” під назвою Yasser, котрі були “гібридом” із зенітної ракети комплексу MIM-23 Hawk та некерованої авіабомби M117.
Чіплялись Yasser під літаки F-14 Tomcat, поштовхом до таких експериментів стало вичерпання запасів керованих ракет AGM-65 Maverik, котрі постачались із США в Іран ще до ісламської революції 1979 року. Хоча такий “гібрид” був гостро необхідним іранцям у воєнний час, після самого завершення війни такого роду експерименти розвитку не отримали, розповідає в одній із своїх публікацій портал The War Zone.
Читайте також: Іран на авіашоу планував показати свої старі МиГ-29 та нові Як-130 від РФ, але в підсумку був один із останніх F-14 Tomcat
Іранська “ракето-бомба” Yasser, ілюстративне зображення з відкритих джерел
Якщо розповідати детально, то першим кроком до створення “гібриду” зенітної ракети до MIM-23 Hawk та бомби M117 стали спроби іранців адаптувати ці ж самі ракети комплексу MIM-23 Hawk для використання в режимі “повітря-повітря” із F-14 Tomcat, що стартували орієнтовно у 1986 році.
На такі специфічні роботи іранці пішли м’яко кажучи не від хорошого життя, бо якраз на той момент остаточно вичерпався запас справних ракет “повітря-повітря” AIM-54 Phoenix. Вихід із ситуації Ірану вбачався за двома векторами – спроба “клонувати” AIM-54 Phoenix та власне адаптація ракет від MIM-23 Hawk під “Томкети” які в такому разі отримували позначення AIM-23 або ж Sedjils.
Якщо коротко, то підсумок цього етапу робіт можна описати так – хоча іранцям не вдалось “подружити” між собою Sedjils та бортову РЛС AWG-9 на F-14 Tomcat, і така “зв’язка” навіть несла певну небезпеку для літака-носія, все ж певне обмежене використання ракет від “Хауків” на “Томкетах” іранських ВПС мало місце, про що свідчать фотографії у відкритому доступі. Один F-14 міг взяти дві Sedjils для використання в режимі “повітря-повітря”.
Іранські F-14 Tomcat із адаптованими ракетами MIM-23 Hawk, архівне фото державних ЗМІ Ірану
Схоже, що такі специфічні результати експерименту з використанням ракет від MIM-23 Hawk в режимі “повітря-повітря” надихнули іранців на наступний крок – створити на основі цієї розробки “ракето-бомбу” під ті ж F-14 Tomcat. Однак в даному випадку відома лише загальна деталь – що імпровізована “ракето-бомба” Yasser виготовлялась із поєднання зенітної ракети MIM-23 Hawk та некерованої бомби M117, і що один “Томкет” міг підняти два Yasser, а орієнтовна дальність застосування могла складати до 20 кілометрів.
Однак при цьому лишаються невідомими не тільки наприклад масштаби виготовлення такого імпровізованого озброєння, але й також те, як воно наводилось на ціль.
Бо з однаковою ймовірністю Yasser міг або бути взагалі некерованим і наводитись “кудись туди”, або ж мати наприклад радіокомандне управління. Втім схоже, що точності влучання Yasser в будь-якому випадку могло вистачати наприклад для ураження крупних цілей на території Іраку, що справляло відповідний психологічний ефект.
Іранська “ракето-бомба” Yasser або її макет на одному з пропагандистських заходів, 2000-ні роки, фото – Fars News
Іран після завершення війни у 1988 році демонстрував, що зберігає на озброєнні “ракето-бомби” Yasser та показав їх навіть ще в 2013 році, під час параду на честь 25-річчя закінчення війни проти Іраку. Однак починаючи з 1990-хх років іранські інженери розробили лінійку власного керованого авіаційного озброєння, на тлі якого “ракето-бомби” Yasser втратили актуальність і стали скоріше музейними експонатами.
Раніше Defense Express писало про те, як Іран “прикручував” на F-14 Tomcat ракети Р-27 та Р-73, чому на це пішов і чим закінчилось, і також про те, як радянські Х-29Л вішали на Mirage F1, і чому ми зараз про це пишемо.
Читайте також: Іран до революції хотів купити в США навіть 300 F-16 на заміну F-5 та проти МиГ-23, чим закінчилась ця історія
