Завдяки аналізу решток ракети, яку у Кремлі називають “Орешник”, вдалось встановити, що деякі її деталі були вироблені ще у 2017 році. А також встановити, що у роботі над її створенням та постачання систем брало участь “НПЦАП” – “Научно-производственный центр автоматики и приборостроения имени академика Н. А. Пилюгина” .
Це “НПЦАП” має доволі вузьку спеціалізацію – розробку систем управління для балістичних ракет, ракетоносіїв, космічних розгінних блоків та космічних апаратів. Одним з яких був “Луна-25” – горезвісна станція для дослідження Місяця, яка стала черговим, але дуже показовим провалом російської космонавтики.
Читайте також: Китайці балістичною ракетою знищили макет авіаносця США, що рухається по 40-км рейках пустелею (відео)
“Луна-25”
Бо саме вона 19 серпня 2023 року розбилась об Місяць та тим самим завершила проєкт, який тягнувся з 1997 року. Більше того, через цю аварію РФ програла чергові місячні перегони навіть Індії з її автоматичною станцією “Чандраян-3”, який успішно сів на поверхню супутника 23 серпня. А також розписалась у тому, що втратила технології СРСР 50-річної давності.
Вже у жовтні того ж року комісія “Роскосмосу” завершила розслідування причин аварії “Луна-25” й було оголошено, що у цьому винен прилад “БИУС-Л” – блок вимірювання кутових швидкостей, який був частиною системи управління польотом станцією. Під час коригування орбіти, коли апарат знаходився на орбіті Місяця, система не змогла вимкнути двигуни вчасно і замість планових 84 секунд вони пропрацювали 127. В результаті “Луна-25” просто врізалась у Місяць зі швидкістю близько 6000 км/год (1,7 км/с).
І як відомо, за “БИУС-Л” відповідав саме “НПЦАП”. А на самій станції їх було навіть два на випадок, якщо один вийде з ладу. І є просто чудова історія, яка описує, як цей “БИУС-Л” з’явився.
Спочатку у “Луна-25” замість “БИУС-Л” мала бути встановлена система під назвою “БИБ” (“Блок инерциальный бесплатформенный”), але зробити його у РФ на підприємстві “НПО измерительной техники” не змогли через санкції. Через них і не вдалось закупити готовий – прилад Astrix від Airbus. І якщо “БИБ” мав важити 1,5 кг, то система “БИУС-Л” від “НПЦАП” – 10 кг та вимагала ще 18 місяців на доведення.
Російські журналісти у 2021 році навіть поспілкувались із конструктором цього приладу Алексєєм Казаковим, який на пряме питання, чому вага приладу зросла у 7 разів відповів, що прилад “робився в рамках імпортозаміщення та повністю побудований на російський елементній базі, що відіграє свою роль”. Але запевняв у його абсолютній надійності та зазначив, що їх для ще більшої надійності у “Луни-25” буде одразу два.
В результаті два прилади з індексом ЕФИТ.402138.026 від “НПЦАП” не лише з’їли 17-18,5 кг корисного навантаження “Луна-М”, а й розбили її об Місяць. А разом із нею і всі натяки на те, що в РФ ще може претендувати на будь-яке місце в освоєнні космосу, окрім музею здобутків СРСР.
Читайте також: Шведський Saab отримав контракт на модернізацію Gripen C/D та на протикорабельну RBS15 Mk3
