Використання FPV-дронів для ураження повітряних цілей потроху набирає обертів.
Зокрема вже не є новиною знищення ними розвідувальних російських БПЛА, а перехоплення вертольотів лише набирає обертів.
Читайте також: Українська бронемашина класу MRAP пройшла випробування в зоні бойових дій
І якщо у Силах оборони України цей засіб з’явився, як відповідь на поточні загрози із наявних можливостей, то розробка аналогічних засобів пан’європейським гігантом MBDA є маркером того, що напрям дійсно перспективний. До цього також необхідно додати схожий проєкт Roadrunner від Anduril чи розвиток Coyote від Raytheon, які вже замовляє армії США.
Водночас всіх їх об’єднує одна ключова особливість – відносно низька ціна, досягнення якої і є головною задачею створення нових зенітних засобів. Наприклад, навіть значно ближчий до традиційної зенітної ракети Coyote 2C коштує на перших етапах серійного виробництва по 125 тисяч доларів за одиницю.
Нібито вже не дуже дешево, але це поки не згадати ціну на ракету до ПЗРК Stinger – 780 тисяч євро, на основі затвердженій бюджетним комітетом Бундестагу закупівлі цих ракет. Водночас зенітний дрон на основі квадрокоптера, що розробляється MBDA, вочевидь матиме ще меншу ціну ніж . А за поточну ціну на ракету до ПЗРК напевно можливо буде купити сотні українських зенітних дронів зібраних з китайських комплектуючих.
Водночас різниця у ціни між цими зенітними засобами полягає у використанні компонентів та комплекту технологій. Вартість ракети до Stinger зокрема зумовлена ціною головки самонаведення, ракетного палива, а головне компонентів та вузлів, які мають витримати політ на швидкості 2,2 Маха та перевантаження при маневрах. А така швидкість, а з нею і засоби її вирішення, необхідні зенітній ракеті, в першу чергу, для ураження реактивних літаків, а також крилатих ракет.
Stinger
Але коли мова йде про зенітний дрон, то коло задач звужується до БПЛА та вертольотів. Цілей, які мають у рази меншу швидкість. Тому і з’являється можливість відмовитись від ракети, як носія. Менша швидкість польоту – менші перевантаження – менші вимоги до компонентів та матеріалів. Зенітний засіб вже стає дешевшим, що чудово видно на прикладі хоч і реактивного, але дозвукового Coyote 2C.
Наступна ітерація – спростити наведення. Одним з найдешевших варіантів може бути радіокомандний, коли зенітний дрон керується за командами від РЛС та/або оптиколокаційної станції. Відносно дешеве напівактивне лазерне наведення. Але обидва варіанти передбачають наявність розвинутої наземної компоненти комплексу.
Водночас найдешевшим може бути так званий машинний зір (авторозпізнання та автосупровід цілі) на основі комерційних камер, в оптичному та/або в тепловізійному діапазоні. Хоча без засобів виявлення цілей, РЛС чи інших, все одно не обійтись, вони не обов’язково повинні входити у комплекс, а об’єднані через автоматизовану систему передачі інформації.
Зенітний дрон від MBDA
Також вага та розміри таких дронів менші ніж у будь-якої ракети і один розрахунок може забезпечити запуск значно більшої кількості зенітних засобів. Зрештою коли мова йде про дрони, з’являється можливість їх ройового використання.
Таким чином зенітний дрон із машинним зором об’єктивно стає найменшим, найпростішим, наймобільнішим та найдешевшим засобом з усіх. Більше того, на відміну від ракет він не має характерних демаскуючих факторів, які супроводжують пуски ракет. Також такий зенітний дрон має пасивне наведення, проти якого у сучасних вертольотах немає засобів протидії. Бо всі такі комплекси побудовані для протидії традиційним зенітним ракетам, в першу чергу з інфрачервоним наведенням.
Читайте також: Туреччина хоче захистити своє небо “Сталевим куполом” – що це буде за “система систем”