Три роки тому на Київщині мешканцям тоді окупованого села Озера (поблизу аеродрому Антонова — Авт . ) вдалося врятувати десятеро призовників (юнаків 19-20 років). Їх було врятовано незважаючи на часті перевірки, які росіяни проводили в цьому районі. Найбільш напружені моменти розгорталися 10 березня 2022 року, коли війська Кадирова вторглися в Озера. Вони ледь не захопили молодих людей, але завдяки неабиякій хоробрості тих, хто переховував призовників і маскував їх під цивільних, чеченці були змушені переосмислити своє рішення. На той час хлопців розмістили в кількох місцевих домогосподарствах. Трьох хлопців Тетяна Яценко прийняла до себе та розповіла «ФАКТАМ», як їй вдалося захистити їх від чеченців.
«Я схопив чеченця за руку і закричав: «Поверніть дітей!»».
— Так сталося, що буквально напередодні я пережила найгірший день у своєму житті — 9 березня не стало мого чоловіка Сергія, — поділилася з «ФАКТАМИ» Тетяна Яценко . — На той час у нас було чотири корови. Сергій був надворі з нашими сусідами, рубаючи моркву для корів у нашому дворі, коли снаряд влучив у сусідню власність і розірвався. Осколок убив мого чоловіка. Якби мені тоді дорогу перетнув російський солдат, я б його розірвав голими руками — я не перебільшую.
ВІДЕО ДНЯ
Під час окупації Озера від розриву снаряда загинув чоловік Тетяни Сергій Яценко.
Наступного дня чеченці прибули в Озери, щоб оглянути місцеві будинки. Вони прийшли і до моєї власності. У цей момент зі мною перебувало троє українських військовозобов’язаних, переодягнених у цивільне.
РЕКЛАМА
Чеченці завітали до нас, коли ми були в підвалі, разом з хлопцями і літнім дідусем, років 80, який приїхав до мене. Один зі зловмисників спустився, щоб перевірити документи молодиків, а інший наказав мені залишатися на сходах підвалу. Він наказав: «Залишайтеся тут, щоб не злякалися». Він тримав мене під прицілом, певно, як запобіжний захід — щоб хлопці не діяли проти його товариша.
Згодом чеченці завели молодиків у двір і вирішили їх забрати. чому Можливо тому, що, попри наявність паспортів, ніхто не був прописаний на місці (наприклад, один був із Харківської області). Я зрозумів, що якби кадировці їх зараз забрали, то вони їх більше ніколи не побачать. Я був готовий ризикнути життям, щоб врятувати хлопців. Я схопив за рукав кремезного чеченця (майже два метри зросту, широкоплечий, з бородою до пояса). Я благала, кричала, плакала: «Будь ласка, поверніть мені дітей! Або візьміть мене з собою! Як я можу дивитися в очі їхнім матерям, якщо я їх віддам?!»
«Я вірю, що коли закінчиться війна, хлопці, яких ми врятували, завітають до нас в Озери — якщо всі виживуть», — каже Тетяна Яценко.
Цей чеченець виявився командиром. Нарешті він подивився на мене й сказав: «Добре, я тобі їх поверну. Мені тебе шкода. Ти нагадуєш мені мою маму. Раніше це траплялося з нами двічі». Тоді я зрозуміла: до них потрібно підходити по-материнськи.
РЕКЛАМА
Варто зазначити, що чеченці, які зайшли в Озери, діяли стримано і не виявляли агресії. Але, як бачите, хлопців мало не забрали з мого дому, а також з дому Олександра та Людмили Ясінських.
— Як українські строковики опинилися в Озерах?
– Їх виявили в лісі в перший день повномасштабного вторгнення і вивезли в безпечне місце Ясінський Олександр Олександрович та його дружина Людмила. Ясінський – колишній військовий, полковник у відставці. Того фатального 24 лютого 2022 року йому зателефонував друг, щоб обговорити чоловіка, син якого служив у Національній гвардії України поблизу аеродрому Антонова (того дня на цьому аеродромі окупанти перекинули війська гелікоптерами – Авт . ). Нацгвардійці вступили в бій з десантом сил противника, після чого отримали наказ відступити. Під час цього відступу десять призовників заблукали в лісі. Дізнавшись про це, Олександр Олександрович вирішив їх розшукати. Дружина супроводжувала його в окремому автомобілі. У них був контактний номер одного з військових. Завдяки цьому вони встановили місцезнаходження хлопців та доставили їх додому. Вони зв’язалися з командиром цих солдатів, який попросив, щоб наступного ранку їх відвезли до сусіднього населеного пункту. Однак цього не вдалося здійснити. Так у резиденції Ясінського опинилося десятеро призовників.
За сприяння благонадійних селян вони роздобули хлопцям цивільний одяг. Щоб підготуватися до перевірок, Олександр Олександрович вигадав історію, що ці хлопці влаштовувалися в нього на київське підприємство, а коли почалася війна, він привіз їх до себе. Спочатку всі десятеро жили у Ясінських, але згодом, з міркувань безпеки, їх розпорошили по кількох родинах. Природно, частина хлопців залишилася з Олександром Олександровичем.
РЕКЛАМА
Читайте також: У всіх затриманих обпекли піднебіння: священика чотири місяці сиділи в карцері, безперервно слухали гучну музику
— Як я так розумію, 10 березня до нього додому прийшли чеченці. Як господарям вдалося захистити від них молодих людей?
– Я знаю, що Людмила, дружина Олександра Олександровича,
