«Без страху смерті!» Про це у соцмережах заявив 34-річний захисник України із Закарпаття Костянтин Кошула . Це твердження не випадкове. Не маючи жодного військового досвіду до початку «великої» війни, він пішов в армію і швидко опинився в штурмовому підрозділі. Горлівка, Майорськ, Бахмут… часу для страху навряд чи було, адже окупанти, за словами воїна, фактично позбавили українців страху, перетворивши населення на прагматичних бійців.
Під час напружених боїв на Донбасі він отримав важкі поранення та втратив ногу, але згодом потрапив у ветеранські спортивні змагання та зараз активно популяризує адаптивний спорт на рідному Закарпатті. Своєю історією боєць поділився з «ФАКТАМИ».
«Я ніколи не уявляв себе військовим»
До повномасштабного російського вторгнення Костянтин Кошула займався ресторанним бізнесом. Обіймав посади адміністратора, бармена, навіть їздив на роботу до Чехії. Чоловік зізнається, що ніколи не уявляв свого майбутнього у військовій службі і не мав наміру одягати форму.
ВІДЕО ДНЯ
«Я взагалі не бачив себе в армії і не мав бажання служити. Армія занепадала, розвалювалася, розпродавалася. Доповідати якомусь офіцеру чистити басейни здавалося марною тратою часу», – констатує Костянтин.
Костянтин Кошула РЕКЛАМА
Проте 24 лютого 2022 року життя нашого головного героя, як і мільйонів українців, зазнало суттєвих змін.
«Того ранку я пішов на роботу. Потім я зайшов у соцмережі і побачив, що ворог уже бомбив українські міста. Природно, у мене не було бажання працювати в той день. Я не міг повірити, що росіяни наважляться на щось подібне. Вони скрізь заявляли, що ми «братський народ», тому я не думав, що вони підуть на таку зраду», — згадує він.
Так на другий день «великої» війни Костянтин зібрав речі й опинився в черзі до місцевого військкомату.
РЕКЛАМА
«Черги були величезні. Але оскільки в мене не було військового досвіду, вони взяли мій номер телефону і сказали чекати дзвінка», — розповідає він.
Костянтин чекав, але кожен день очікування ставав виснажливим випробуванням, тим більше, що на той момент його племінник і кум уже були призвані.
«Розумієш, коли ти вдома і бачиш, що окупанти зробили з нашими жінками та дітьми, то одразу уявляєш на їхньому місці твою дружину та дітей. Тому сидіти вдома, чесно кажучи, було просто нестерпно», – наполягає захисник.
Тож він ще раз зібрав речі, а у вересні 2022 року добровільно повернувся до військкомату. Цього разу його призвали в армію.
«Я сказав дружині та батькам, що мені щойно вручили повістку на вулиці, – ділиться Костянтин.
РЕКЛАМА
«Після поранення я зрозумів, що життя не закінчується. Можна отримати протез і жити далі», – пояснює Костянтин.
«Ти охоплюєшся хвилюванням і сприймаєш війну як роботу»
Спочатку солдата відправили на навчання до Великобританії, де він пройшов місячний курс, призначений для нових бійців. Повернувшись в Україну, Костянтин навчився керувати протитанковими комплексами «Джавелін», «Фагот», «Стугна» і потрапив до п’ятої десантно-штурмової бригади.
«Я мав мотивацію і бажання захищати нашу батьківщину від російського вторгнення», — говорить він про своє натхнення стати штурмовиком.
Перші бойові вильоти винищувач провів у східному регіоні, в районі Горлівки та Майорська, де Сили оборони відбивали атаки ГВК Вагнера.
– Це досвідчені військові, які професійно виконали поставлені завдання. Хто стикався з «вагнерівцями», це розуміє. Звичайно, було страшно, але не за себе. Стоїш на позиції, а в цей момент хлопці в окопах відпочивають після зміни. Страх походить від можливості того, що ви можете щось упустити, і ваші товариші можуть заплатити за це ціну. Але потім охоплюєш кайф і сприймаєш війну лише як роботу. Таким чином страх розвіявся. Вони зняли з нас увесь страх, – стверджує Костянтин.
Читайте також: «Через 10 років бачу себе на вершині Евересту»: ветеран про травми та нове життя
Проте його активна бойова участь припинилася після поранення під Бахмутом: осколки 120-мм міни влучили йому в ногу. Захисник наклав собі джгут і через двадцять хвилин був евакуйований.
Його доставили в лікарню в Дружківці, де лікарі сім (!) годин «ремонтували» Костянтину ногу, встановивши апарат зовнішньої фіксації. Згодом захисника перевезли до лікарні в Дніпрі, де бригада медиків ввела сильну дозу знеболювального, і він заснув.
“Я прокинувся від нестерпного болю, ніби частина мого тіла вмирала. Я викликав лікарів, і лікарі сказали мені, що потрібна ампутація”, – розповів він.
Костянтин переніс ампутацію вище коліна, тому він зізнається, що перші дні після операції були психологічно важкими.
«Коли я вступав на військову службу, найбільше боявся потрапити в полон чи залишитися інвалідом», – зізнається захисник.
Читайте також: Геннадій кинувся рятувати товариша, який наступив на міну і сам підірвався на іншій: історія Героя України, який воював із протезом
