Шкільні бібліотеки можуть стати центрами добробуту учнів, де кожна дитина відчуває свою приналежність, цінність та важливість.
Зі зростанням усвідомлення тісного зв’язку між добробутом та академічною успішністю учнів, потреби дітей, особливо в галузі психічного здоров’я, стають все більш актуальними. Опитування, проведене у 2022–23 роках в Онтаріо (Канада), показало, що 91% шкіл потребують підтримки для психічного здоров’я та добробуту своїх учнів. Маючи 25-річний педагогічний досвід, я вступила на посаду вчителя-бібліотекаря з переконанням, що бібліотечний простір та програма можуть стати серцем цієї еволюції до створення психологічно здорового середовища для всіх учнів.
Трансформація простору
Бібліотека, в якій мені випала честь працювати, має багато простору, що стало водночас перевагою і викликом. Це дозволяє гнучкість та зміни, але як зробити це місце цілеспрямованим, де всі учні можуть розвиватися? Розглядаючи суть психічно здорової школи та дослідження щодо цінності гри, творчості, спілкування та змістовних перерв для добробуту, я створила бібліотечні мікросередовища, які відповідали б різним сильним сторонам та потребам учнів.
Першим кроком було надання простору кількох функцій. Наприклад, я перетворила первинний читальний зал, який раніше використовувався для читання вчителями та зберігання книжок з картинками, на зони для самостійного перегляду видань та майстерні (makerspace). Додавши столи, де чотири-п’ять учнів могли співпрацювати та творити, а також замінивши частину книжкових полиць на контейнери з творчими матеріалами (конструктори Lego, трубочки та з’єднувачі, сипучі матеріали, природні матеріали), простір отримав можливості для дослідження літературних концепцій через візуальні, кінестетичні та тактильні методи.
Навчання
Вчителі-бібліотекарі в Instagram показали мені, що традиційна модель бібліотечних занять, яка полягала в “читанні або отриманні/здачі книжки”, трансформується на можливості для дослідницького та експериментального навчання. Я поставила собі за мету створити простір для такого навчання.
Так з’явилася “Лабораторія навчання” (Learning Lab) з гнучкими варіантами сидіння та столами/партами різної форми та розміру, а також центральним місцем для проєкції навчальних матеріалів. Усі класи використовують цей простір для занять з вчителем-бібліотекарем та для дослідницької роботи в рамках бібліотечних програм. Розташування у формі підкови сприяє співпраці та участі, дозволяючи лідерам проявити себе, колегам працювати разом, а самостійним учням — мати простір для індивідуальної роботи.
Створення мікросередовища
Одним із створених мною мікросередовищ став “Читацький куточок” (Reading Nest). М’яке крісло, крісло-гойдалка та диван оточують круглий килим, а пряме флуоресцентне світло в цій зоні завжди вимкнене для створення спокійної атмосфери. Доступний під час уроків або за спеціальним дозволом, цей простір призначений для читання, спілкування, малювання чи просто для пошуку тиші.
Прикладом використання цього простору стала учениця, чия релігія забороняє участь у музичних уроках. Під час її уроку музики вона приходила читати та малювати до “Читацького куточка” бібліотеки. Наприкінці навчального року вона написала мені записку, де зазначила, що бібліотека — її улюблене місце, оскільки вона завжди почувалася там своєю.
Доступ до бібліотеки
Забезпечення доступності бібліотеки для кожного учня було важливою метою для формування почуття приналежності. З чітко визначеними, цілеспрямованими просторами, моя увага переключилася на те, як учні можуть взаємодіяти з цим простором та використовувати його поза межами відведеного класного часу.
Цінність навмисних перерв для учнів добре досліджена. Для більшості учнів ці перерви можуть бути ефективними в класі, але деякі учні отримують користь від зміни середовища та певної діяльності.
Кожен вчитель отримав два бібліотечні дозволи, зображені нижче. Передбачалося, що коли учням потрібна перерва, вони приносять дозвіл до бібліотеки, вмикають таймер на п’ять-десять хвилин і виконують призначену діяльність. Оскільки мій розклад був насичений щоденними відвідуваннями класів, учні мали можливість виконувати цю процедуру самостійно.
Як і будь-яка програма, ця мала свої труднощі. Важливим моментом при плануванні було забезпечення того, щоб учні використовували дозвіл за призначенням, а не для уникнення навчання в класі чи як спосіб соціальної взаємодії з однолітками. Я проактивно вжила таких заходів:
- Створила студентські “бібліотечні відео”, які були вбудовані в наші щотижневі цифрові оголошення для навчання та повторення правил використання бібліотечних дозволів.
- Вчителі використовували своє професійне судження при видачі дозволів учням, які, на їхню думку, могли самостійно виконувати процедури.
- Регулярно спілкувалася з вчителями щодо використання дозволів учнями, щоб виявити закономірності та внести необхідні корективи.
Якщо учні зловживали дозволом, ми обговорювали процес разом, розглядаючи це як можливість повторно навчити правилам, а не як причину для припинення програми. Ці обговорення також іноді виявляли “чому” за зловживанням, і був розроблений спільний план за участю учня, вчителя, бібліотекаря, батьків та адміністрації для використання бібліотечного дозволу за індивідуальним графіком. Це спілкування було ключовим елементом для формування успішної програми.
Як і будь-яка освітня програма, бібліотечний дозвіл не був ідеальним. Хоча виникали й несприятливі ситуації, переваги переважали недоліки. Учні повідомляли, що бібліотека — це місце, де вони почувалися в безпеці та приналежними. Вчителі розповідали, що завдяки простору, куди можна було відправити учнів для цілеспрямованих перерв, вони могли задовольнити індивідуальні потреби цих учнів, підтримуючи при цьому успіх усього класу. Наприкінці року я отримала кілька листів-подяк від батьків за створення місця, де їхній дитині подобалося бувати.
Витрати
Мене часто запитують про вартість матеріалів та ресурсів. Ось як я намагалася мінімізувати витрати:
- Майстерня: Просила пожертви від сімей через шкільну розсилку; купувала речі в секонд-хендах; запитувала у вчителів, чи мають вони зайві матеріали у своїх класах.
- Лабораторія навчання: Перевірила шкільні склади на наявність столів та стільців, не турбуючись про те, чи всі вони збігаються; використовувала залишки килимових покриттів з магазинів як варіант сидіння.
- Читальна зала: Збирала предмети, які зберігалися на шкільних складах, або використовувала пожертви від співробітників, коли вони оновлювали власні меблі.
Щоб школа була психологічно здоровою, усі учні повинні відчувати свою приналежність, і бібліотека є ключовим елементом у формуванні цього відчуття. Коли шкільна бібліотека залучає учнів до різноманітних навчальних моделей через творче використання простору та можливостей для навчання, а також дозволяє процвітати спілкуванню, радості та добробуту — учні відчувають, що вони належать, є важливими та мають цінність.