Чому не серпень? / Magnific. Ілюстративне фото
Найменування місяців – це невеличка історія народу. Вони можуть розповідати про імператорів чи богів, а також про природу, працю людей та життя наших пращурів. Який шлях обрали українці?
У календарі всього дванадцять назв місяців, але навіть їх перекладають на російський зразок чи роблять помилки. Одна з поширених – називати останній місяць літа “серпнем”. Розповідаємо, як називати правильно, посилаючись на “Всеосвіта”.
Чому українською правильно не “серпень”?
Літо минає швидко, вже на порозі останній місяць. Але навіть його назва потребує мовної корекції, бо він зовсім не “серпень”. Українська літературна мова знає лише одну нормативну назву останнього місяця літа – серпень.
Слово “серпень” походить від латинського Augustus – титулу римського імператора Октавіана Августа, якого він отримав у 8 році до нашої ери. У багатьох європейських мовах назва місяця зберегла саме цю форму: August (англійська, німецька), août (французька).
В українську воно потрапило через російську традицію, тому “серпень” – це калька, чужа для нашої автентичної системи назв.
Назва “серпень” походить від слова “серп” – знаряддя, яким у давнину жали зернові культури. Саме в цей період припадали найважливіші жнива, тому місяць і отримав таку назву.
Подібний принцип мають і багато інших українських назв місяців:
- січень – від сікти (розчищати ліси);
- березень – пов’язують із березою або заготівлею березового соку;
- квітень – час цвітіння;
- травень – пора буйної трави;
- липень – період цвітіння липи;
- жовтень – час коли жовтіє листя;
- листопад – місяць опадання листя.
Отже, український календар відображає життя природи та працю людини.
Як ще називали серпень?
У різний час та у різних регіонах України існували й народні назви цього місяця. Серед них:
- жнивець – місяць жнив;
- жнивень – час збирання врожаю;
- копень – від копи збіжжя, які складали на полі;
- густоїд / густир – пора достатку, коли достигає багато овочів і фруктів;
- гедзень – час активності комахи;
- ки́вень, ки́вотень – від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою;
- спасівець – на честь великого свята цього місяця;
- хлібочол / хлібосол – місяць нового хліба.
А ще – бари́льник, прибери́ха-припаси́ха, ильовіць, илевий / елевей. Чимало, правда ж? І усі ці назви пов’язані чи то з природою, чи з працею.
Більшість цих назв залишилися лише в народній традиції та етнографічних записах, а літературною нормою став серпень.
Назва серпень – це не просто слово з календаря. Вона зберігає пам’ять про працю наших предків, жнива та українську мовну традицію. Тож, плануючи відпустку чи зустріч, варто казати “на серпень”, а не “на серпень”.