Що таке реманент? / Колаж 24 Каналу, фото Назарія Лазура
Існують слова, які ми чуємо в освітніх закладах, спортивних клубах чи на присадибних ділянках, проте не завжди можемо чітко пояснити їхнє справжнє значення. За ними ж криються багатовікові історії.
Сільськогосподарське, спортивне, пожежне, господарське начиння, але воно може бути й “реманентом”. Та чи відомо вам, що означає це слово та звідки воно потрапило до української лексики? Поділимося з посиланням на “Словопедію”.
Яке значення слова “реманент” і яке його походження?
Слово “реманент” нині використовується не надто часто. Для декого воно асоціюється із землеробством, для інших — зі спортивним спорядженням чи побутовим приладдям. Однак, мало хто замислюється над тим, що означає це слово та яке його коріння.
Слово “реманент” прийшло до української мови через польське “remanent”, яке, у свою чергу, походить від латинського remanēns – “той, що залишається”. Спочатку воно стосувалося майна, яке залишалося після огляду чи підрахунку, а згодом набуло значення обладнання та господарського приладдя. І якщо звернутися до словників, то ми знайдемо декілька тлумачень:
- Сільськогосподарське приладдя – плуги, борони, сівалки тощо.
- Просто – начиння, спорядження, інструментарій.
- Сукупність предметів, необхідних для певної сфери діяльності; інвентар.
- Перелік певного майна.
- І навіть “живий реманент” – робоча, молочна та м’ясна худоба.
Отже, залежно від контексту, слово “реманент” може позначати як окремі предмети, так і повний комплект необхідного обладнання.
Реманент – це сукупність предметів, знарядь, пристроїв або обладнання, потрібних для певної роботи, заняття чи господарства. Саме тому ми використовуємо такі вирази:
- сільськогосподарський реманент;
- спортивний реманент;
- пожежний реманент;
- господарський реманент;
- рибальський реманент.
Цікаво! Раніше ми писали про відмінність між словами “рибалка” та “риболовля” в українській мові – це не тотожні поняття.
В українській мові слово “реманент” відоме вже понад століття і зафіксоване в академічних словниках та літературних творах. Воно є нормативним і широко використовується як у повсякденному мовленні, так і в професійній сфері.
- Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька віялочка. (Григорій Тютюнник).
- В саду стояла присадкувата комора, схожа на печерицю, де переховувались заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути – увесь необхідний садовий реманент. (Олесь Донченко).
З плином часу слово “реманент” витіснило інше – інвентар. Однак і воно – є запозиченням, але вже з німецької мови. Inventár (у XVIII столітті – Inventarium) означало “інвентар, старі меблі, пожитки”. А латиною inventarium – це “те, що служить для знаходження, опис, список”.
Найчастіше, інвентар – це майно або перелік майна (згадайте – інвентарні списки чи інвентаризацію), тоді як реманент частіше позначає саме знаряддя, спорядження та обладнання для роботи чи певної діяльності.
Тож, коли мова йде про інструменти, спорядження чи господарське обладнання, сміливо вживайте слово “реманент”. Воно є невід’ємною частиною української літературної мови і вже багато поколінь позначає все необхідне для праці або певного виду діяльності.