Верховна Рада розглядає законопроєкт, що покликаний привести українське кримінальне законодавство у відповідність до Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Зокрема, пропонується деталізувати перелік воєнних злочинів, посилити покарання за деякі з них, криміналізувати злочини проти культурної спадщини та посилити захист дітей від залучення до війни.
Йдеться про проєкт закону “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою удосконалення законодавства щодо відповідальності за міжнародні злочини шляхом гармонізації з Римським статутом Міжнародного кримінального суду”.
Документ розроблено народними депутатами з Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності спільно з представниками Офісу генерального прокурора, українськими та міжнародними правниками й експертами.
Мета законопроєкту – узгодити положення Кримінального кодексу про найтяжчі міжнародні злочини, зокрема злочин агресії та воєнні злочини, з міжнародним кримінальним правом і Римським статутом. Ці зміни також пов’язані з виконанням Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Чому пропонують змінити Кримінальний кодекс
Україна ратифікувала Римський статут 21 серпня 2024 року. У жовтні того ж року парламент ухвалив закон № 4012-IX, який запровадив окрему відповідальність за злочини проти людяності та командну відповідальність для військових командирів.
Однак, стаття 438 Кримінального кодексу (ККУ) про порушення законів та звичаїв війни була змінена лише мінімально, а стаття 437 про агресивну війну – не змінена взагалі.
Автори нового законопроєкту вважають, що чинна редакція статті 437 не відповідає визначенню злочину агресії в Римському статуті та Статуті Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Це ускладнює правильну кваліфікацію таких дій та співпрацю з іншими державами.
Окремою проблемою є стаття 438 ККУ, яка не містить конкретного переліку воєнних злочинів, а лише відсилає до законів і звичаїв війни та міжнародних договорів. Це призводить до того, що такі злочини, як незаконне позбавлення волі, депортація, сексуальне насильство, напади на цивільне населення, часто не отримують окремої правової кваліфікації, а підпадають під загальне формулювання.
Така модель ускладнює розмежування різних воєнних злочинів і визначення покарання залежно від тяжкості діяння. Це особливо актуально, враховуючи, що українські правоохоронні органи вже облікували понад 200 тисяч воєнних злочинів.
Як хочуть змінити відповідальність за злочин агресії
Законопроєкт пропонує повністю переписати статтю 437 Кримінального кодексу, взявши за основу статтю 8bis Римського статуту.
Злочином агресії пропонується вважати планування, підготовку, ініціювання або вчинення акту агресії, який за характером, тяжкістю та масштабом є грубим порушенням Статуту ООН. За це пропонують карати позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним ув’язненням.
Актом агресії законопроєкт визначає застосування державою збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави, а також ведення агресивної війни чи агресивних воєнних дій.
Українське визначення пропонують зробити ширшим за міжнародне право, щоб кримінальну відповідальність могло нести не лише коло осіб, які фактично контролюють політичні чи військові дії держави, а й ті, хто здатний істотно впливати на політичні, військові, економічні та інші процеси.
Такий підхід, на думку авторів, ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду. Ширше визначення дозволить уникнути виведення з-під відповідальності значної частини посадовців.
Документ також зберігає поняття “ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій”, що важливо, враховуючи тривалість російської агресії проти України.
Воєнні злочини хочуть розділити на п’ять груп
Ключовою зміною стане створення детального каталогу воєнних злочинів. Замість однієї статті 438, законопроєкт пропонує розподілити конкретні злочини між п’ятьма статтями:
- воєнні злочини проти людини;
- воєнні злочини проти власності;
- застосування заборонених методів ведення війни;
- застосування заборонених засобів ведення війни;
- воєнні злочини проти культурних цінностей.
Автори прагнуть охопити максимально широкий спектр діянь, визнаних міжнародним правом воєнними злочинами, а також врахувати порушення міжнародного гуманітарного права, що не прописані в Римському статуті, але мають значення в контексті російської війни.
Незаконне ув’язнення, катування, депортація і сексуальне насильство
Оновлена стаття 438 має стосуватися воєнних злочинів проти людини. До них пропонують зарахувати незаконне позбавлення волі, примушування військовополонених служити ворогу, необґрунтовану затримку репатріації, переселення цивільного населення окупантом, апартеїд та примусове нав’язування громадянства.
За такі злочини пропонують від 8 до 12 років ув’язнення.
Інша група злочинів, що стосується як міжнародних, так і неміжнародних збройних конфліктів, включає катування, нелюдське поводження, біологічні експерименти, колективні покарання, заподіяння тяжких страждань, каліцтва, а також медичні чи наукові експерименти без згоди пацієнта.
Окремо законопроєкт визначає відповідальність за зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусову стерилізацію та інші форми сексуального насильства.
До цього переліку входять захоплення заручників, рабство, незаконна депортація, позбавлення права на справедливий суд та принизливе поводження. За ці злочини пропонують від 8 до 15 років ув’язнення.
Умисне вбивство захищеної особи або інший злочин, що призвів до смерті, каратиметься 10–15 роками ув’язнення або довічним позбавленням волі.
За вербування дітей до 18 років пропонують кримінальну відповідальність
Автори законопроєкту пропонують посилити захист дітей, запровадивши кримінальну відповідальність за набір чи вербування осіб молодше 18 років до збройних сил, військових формувань або груп, що беруть участь у конфлікті.
Також злочином буде використання неповнолітнього для активної участі у війні та пропаганда, яка спонукає дітей вступати на військову службу на боці противника.
Це положення ширше за Римський статут, який встановлює відповідальність за залучення дітей віком до 15 років. Український законопроєкт пропонує підняти межу до 18 років, охопивши також пропаганду та інші способи втягування дітей у війну.
Розграбування та знищення майна
Стаття 438-1 стосуватиметься злочинів проти власності. До них пропонують зарахувати розграбування майна противника для особистого чи приватного використання, а також знищення чи захоплення майна, яке не виправдовує воєнна необхідність.
Окремо передбачають відповідальність за мародерство – заволодіння майном хворих, поранених, загиблих.
Ще тяжчим злочином буде масштабне та незаконне привласнення, знищення чи пошкодження майна, захищеного Женевськими конвенціями.
Основне покарання за такі злочини становитиме від 8 до 12 або від 8 до 15 років ув’язнення. Якщо діяння призвело до загибелі людини, суд зможе призначити від 10 до 15 років або довічне ув’язнення.
Напади на цивільних, лікарні, гуманітарні місії та критичні об’єкти
Стаття 438-2 має окремо визначити заборонені методи ведення війни. До воєнних злочинів пропонують прямо зарахувати умисні напади на цивільне населення, окремих цивільних людей і цивільні об’єкти.
Так само відповідальність настане за непропорційні атаки, коли очікувана шкода цивільним перевищує військову перевагу.
Законопроєкт окремо називає напади на культурні, освітні, мистецькі, наукові та благодійні заклади, історичні пам’ятки, лікарні, якщо вони не є військовими цілями.
Крім того, до переліку входять атаки на медичні установи, транспорт і персонал, що мають спеціальні захисні позначення, а також на гуманітарні та миротворчі місії.
Воєнним злочином буде напад на незахищений населений пункт чи будівлю, які не є військовою ціллю, а також атака, головною метою якої є тероризування цивільного населення.
Окремо законопроєкт криміналізує використання голоду серед цивільного населення як методу війни, зокрема через позбавлення людей необхідних для виживання речей або створення перешкод для гуманітарної допомоги.
До заборонених методів також зарахують поранення противника через віроломство, використання цивільних як “живого щита” та заяви про те, що пощади не буде.
За більшість таких злочинів пропонують від 8 до 15 років ув’язнення. Якщо людина загинула, можливе покарання від 10 до 15 років або довічне ув’язнення.
Хімічна, біологічна та інша заборонена зброя
Стаття 438-3 має встановити окрему відповідальність за застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним гуманітарним правом.
До них законопроєкт зараховує отруту та отруйну зброю, задушливі й отруйні гази, хімічну зброю, кулі, що легко розгортаються або сплющуються в тілі, зброю з невидимими осколками, лазерну зброю для спричинення сліпоти, а також біологічну зброю.
Їхнє застосування або наказ про застосування каратимуть 8–15 роками ув’язнення.
Якщо такий злочин призведе до смерті людини або спричинить шкоду довкіллю, покарання становитиме від 12 до 15 років або довічне ув’язнення.
Окрема відповідальність за злочини проти культурної спадщини
Стаття 438-4 охопить воєнні злочини проти культурних цінностей.
Злочином пропонують вважати незаконне вивезення культурної цінності з окупованої території, інше незаконне переміщення або передачу права власності на неї.
Так само відповідальність передбачатимуть за незаконні археологічні розкопки та зміну культурної цінності, якщо метою є приховування чи знищення її значення.
Під час міжнародних та неміжнародних конфліктів кримінальну відповідальність хочуть установити за напади на культурні цінності, їхнє знищення, пошкодження, привласнення та вандалізм.
Суворіше каратимуть масштабні злочини, зазіхання на об’єкти під спеціальним чи посиленим захистом або пам’ятки зі Списку всесвітньої спадщини.
Також окремим злочином стане використання культурної цінності, яка перебуває під посиленим захистом, або прилеглої до неї території для підтримки воєнних дій.
За напад на культурну цінність, який призвів до загибелі людини, передбачають від 10 до 15 років ув’язнення або довічне позбавлення волі.
Автори пояснюють необхідність окремої статті масштабними порушеннями Росією норм міжнародного гуманітарного права щодо української культурної спадщини.
Покарання за частину воєнних злочинів хочуть посилити
Законопроєкт передбачає підвищення максимальної санкції за низку воєнних злочинів до 15 років ув’язнення.
Автори звертають увагу, що нині навіть за велику кількість епізодів катувань, нелюдського поводження чи зґвалтувань максимальне покарання може обмежуватися 12 роками.
Нова система має дозволити окремо враховувати тяжкість різних видів воєнних злочинів і наслідки, зокрема смерть людини.
Старі справи про воєнні злочини не закриватимуть
Автори прописали, що зміни не мають вплинути на вже відкриті кримінальні провадження.
Справи за статтями 437 і 438, які правоохоронці розпочали за чинною або попередніми редакціями Кримінального кодексу, через ухвалення нового закону закривати не мають.
Так само закон не передбачає автоматичного перегляду правової кваліфікації таких злочинів лише через зміну законодавства.
Людей, яких на момент набрання чинності законом уже засудили за цими статтями, також не звільнятимуть від покарання.
Це особливо важливо через понад 200 тисяч уже зареєстрованих воєнних злочинів.
Щоб уникнути прогалин, у кожній з нових статей 438–438-4 зберігають відповідальність не лише за безпосереднє вчинення злочину, а й за віддання наказу про нього.
Крім того, законопроєкт залишає можливість переслідувати за інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, передбачені міжнародними договорами України, навіть якщо конкретного злочину немає в новому каталозі.
Частину військових статей хочуть прибрати, але не декриміналізувати діяння
Законопроєкт також пропонує вилучити з Кримінального кодексу статті 432 і 433 та змінити статтю 434.
Нова стаття 434 стосуватиметься недбалого виконання обов’язків щодо хворих і поранених людьми, які мають їх лікувати та доглядати за ними. За це передбачатимуть до трьох років позбавлення волі.
Автори пояснюють вилучення інших положень бажанням уникнути дублювання між військовими кримінальними правопорушеннями та воєнними злочинами.
Водночас самі діяння не стануть законними. Залежно від обставин, правоохоронці кваліфікуватимуть їх як воєнні злочини або як загальнокримінальні правопорушення.
Можуть дозволити переслідувати за міжнародні злочини, яких тоді ще не було в ККУ
Окреме положення законопроєкту стосується злочинів, які на момент їхнього скоєння ще не були прямо внесені до Кримінального кодексу України, але вже визнавалися міжнародними злочинами.
Автори пропонують дозволити кримінальне переслідування, якщо на той момент міжнародне право вже визнавало відповідне діяння злочином агресії, воєнним злочином, геноцидом або злочином проти людяності.
На їхню думку, це відповідає статті 7 Європейської конвенції з прав людини та статті 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, які допускають покарання за діяння, що вже становило злочин за міжнародним правом.
Автори також посилаються на практику Європейського суду з прав людини. Вони не вбачають у такому підході суперечності зі статтею 58 Конституції України про незворотність дії закону в часі.
Це матиме значення для переслідування за злочини проти людяності, які російські представники могли вчиняти ще до появи в Кримінальному кодексі окремої статті 442-1.
Пропонують змінити порядок розслідування міжнародних злочинів
Зміни стосуватимуться й Кримінального процесуального кодексу.
Зараз справи за статтею 438 ККУ за загальним правилом розслідують слідчі органів безпеки.
Законопроєкт пропонує поширити правила підслідності на весь новий блок статей 438–438-4.
Крім того, в умовах воєнного стану генеральному прокурору хочуть дозволити передавати розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності іншому органу досудового розслідування без попереднього доведення неефективності попереднього.
Автори вважають цей механізм надто повільним для міжнародних злочинів через їхню кількість, масштаби та складність.
Новий порядок має дозволити одразу враховувати завантаженість різних органів, пріоритетність справ і потребу дотримуватися розумних строків розслідування.
Амністію до міжнародних злочинів застосовувати не пропонують
Законопроєкт також пропонує внести зміни до Закону “Про застосування амністії в Україні”, включивши до переліку злочинів проти миру та безпеки людства оновлені статті про злочин агресії, воєнні злочини, геноцид та злочини проти людяності.
Якщо парламент ухвалить закон, він набуде чинності наступного дня після офіційного опублікування.
Реалізація законопроєкту не потребуватиме додаткових видатків з державного бюджету, оскільки державні органи мають виконувати нові положення в межах уже передбаченого фінансування.
За задумом авторів, зміни мають наблизити українське законодавство до Римського статуту, зробити кваліфікацію міжнародних злочинів чіткішою та підвищити ефективність їхнього розслідування і притягнення винних до відповідальності.