Росія регулярно передає Україні тіла загиблих українських військових та цивільних. До середини 2026 року країна-агресорка повернула щонайменше 25 тисяч останків. Частину з них доставляють до спеціалізованого центру в Переяславі для проведення судово-медичної експертизи. Це єдиний в Україні морг, де досліджують виключно тіла, репатрійовані в межах обмінів.
Про роботу Центру ідентифікації в Переяславі, де встановлюють особи загиблих, повернутих з Росії, розповіли угорські журналісти видання “Telex”. Через велику кількість останків цей процес може тривати роками, а родини загиблих не можуть попрощатися з близькими, не маючи офіційного підтвердження їхньої смерті.
Морг розташований за 20 кілометрів від Переяслава. Тіла та рештки досліджують п’ятеро судово-медичних експертів під керівництвом Віталія Левченка. Вони пройшли навчання у фахівців з Австралії, Великої Британії, Іспанії та Колумбії. Разом з експертами працюють поліцейські слідчі, антропологи та криміналісти.
Рештки транспортують за температури близько -20 °C і зберігають у холодильних контейнерах. Щодня фахівці розморожують лише ту кількість, яку можуть опрацювати. Вони фотографують тіла, одяг, особисті речі, описують їх та фіксують індивідуальні ознаки, зокрема переломи, татуювання і шрами.
«Наступний крок залежить від того, в якому стані перебуває тіло та наскільки просунувся процес розкладання. Можливо, залишився лише скелет, можливо, у мішку лежить ціле тіло, а може бути й так, що там змішані останки кількох осіб. Це може бути по-різному», – розповідає судово-медична експертка Наталія Бойко.
Зазначається, що в мішках з тілами, які Росія передає Україні, можуть бути останки кількох людей. Окрім цього, пошуком загиблих військових займаються військові, державні та цивільні пошукові групи. Наприклад, організація “Плацдарм”, за її даними, вивезла з фронту близько 1500–2000 тіл українських і російських військових.
Перед ідентифікацією експерти визначають кількість людей у кожному мішку. Для встановлення особи використовують аналіз ДНК, стоматологічні дослідження та відбитки пальців. За можливості також роблять рентген зубів і частин тіла, а також відновлюють тканини пальців для отримання відбитків.
«Єдина інформація, якою ми володіємо, – це те, що ці мішки надійшли з Росії в рамках обміну. Ми нічого не знаємо про тих людей, чиї останки містяться в цих мішках, тому дуже важливо бути цілком об’єктивними під час роботи», – зазначає Бойко.
У морзі працюють п’ять столів для розтину та КТ-апарат, придатний для посмертних обстежень, який надала Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ). За допомогою цього обладнання виявляють старі переломи, імплантати, поранення, травми, наслідки вибухів і металеві уламки.
Фахівці також спілкуються з родичами загиблих. Після встановлення особи з ними контактують слідчі, а експерти можуть надати додаткову інформацію про стан останків та результати досліджень.
За словами Левченка, понад 90% ідентифікацій в Україні проводять за допомогою ДНК-аналізу, хоча стоматологічне дослідження та дактилоскопія (відбитки пальців) можуть бути швидшими й дешевшими. У середньому процедура триває близько шести місяців. Значні пошкодження останків, зокрема вогнем, можуть унеможливити отримання ДНК-профілю. У таких випадках зразки можуть досліджувати лабораторії МКЗБ за межами України.
Фахівці наголошують, що для надійної ідентифікації важливо поєднувати різні види даних: результати досліджень, документи та інформацію з військових реєстрів. Левченко зазначає, що ставиться до роботи як до професійного завдання – зібрати необхідні дані, встановити особу та передати тіло родині.
«Ми намагаємося не сприймати ці випадки як особисті трагедії, що іноді зовсім нелегко, особливо коли йдеться про дітей», – додає експерт.
Роботу центру ускладнюють загроза обстрілів, нестабільне електропостачання, високе споживання електроенергії холодильними контейнерами, а також нестача обладнання та працівників.
В Україні лише офіційно понад 114 тисяч людей вважають зниклими безвісти за особливих обставин. Повномасштабна війна також гостро поставила питання впізнання загиблих. Наприклад, лише за ДНК встановили особи трьох чоловіків з Київщини, яких росіяни викрали у 2022-му і закатували в полоні. Минулого року родина отримала тіло бійця Павла Богайчука, якого 11 років вважали зниклим під час Іловайської трагедії.