© Getty Images Це стає очевидним у пізніші роки.
Глобальний консорціум дослідників залучив 404 учасників для вивчення того, як сидіння та положення лежачи впливають на мозок та когнітивні функції людей. Як повідомляє ScienceAlert, після досягнення 50 років малорухливий спосіб життя становить особливі ризики.
Дослідження провели науковці з Університету Вандербільта, Університету Піттсбурга та Сеульського національного університету. Вони виявили зв'язок між тривалим сидінням та погіршенням когнітивних функцій. Гіпокамп, критично важлива ділянка мозку, скорочується прискореними темпами. Крім того, команда зазначила, що чергування тривалих періодів сидіння та фізичної активності не полегшує проблему для людей похилого віку. Малорухливий спосіб життя значно підвищує ризик різних форм деменції, включаючи хворобу Альцгеймера.
Учасники використовували монітори активності протягом одного тижня, після чого проходили когнітивні оцінки та регулярні МРТ-сканування протягом семи років.
Серед учасників 87% дотримувалися рекомендованого рівня фізичної активності — 150 хвилин вправ помірної інтенсивності щотижня, — проте у тих, хто проводив більше часу сидячи або відпочиваючи, спостерігалося зниження когнітивних функцій.
У людей з низьким рівнем активності спостерігалося більше ознак нейродегенерації, таких як швидше стоншення гіпокампу, який відіграє вирішальну роль у збереженні пам'яті. Ця область є однією з перших, що уражається хворобою Альцгеймера.
Результати дослідження не були достатньо переконливими для встановлення прямого причинно-наслідкового зв'язку. Однак кореляція була достатньо суттєвою, щоб дослідники могли зробити висновок, що збільшення часу, проведеного сидячи або лежачи, прискорює старіння мозку. Щоб пом'якшити цей процес, важливо мінімізувати час сидіння. Просте збільшення фізичної активності не протидіє шкідливим наслідкам.
Деменція – це стан, який впливає на функцію мозку. Це захворювання може проявлятися змінами в емоційному стані, сприйнятті та поведінці. На початкових стадіях людина може залишатися повністю незалежною, керувати автомобілем, працювати та брати участь у соціальному житті. На проміжних стадіях людині потрібні часті нагадування та допомога з купанням та одяганням (наприклад, комусь може знадобитися заздалегідь розстелити одяг). На пізніх стадіях людина може не впізнавати членів сім'ї та повністю залежати від зовнішньої підтримки.
