Неандертальці асимілювалися у людську популяцію © Tom Bjorklund Вчені провели масштабне генетичне дослідження.
З того часу, як вчені виявили перші останки неандертальців, люди задавали питання про цих древніх гомінідів. Чим вони відрізнялися від нас? Як наші пращури співіснували з ними? Наразі міжнародна група генетиків та експертів зі штучного інтелекту провела масштабне дослідження, яке проливає світло на ці питання, повідомляє Ancient Origins.
Дослідження було проведено групою під керівництвом Джошуа Ейкі, професора Інституту інтегративної геноміки Льюїса-Сіглера у Прінстоні. Вченим вдалося простежити історію генетичного змішування та обміну, яка вказує на набагато тісніший зв’язок між неандертальцями та людьми сучасного типу.
«Це перший випадок, коли генетики ідентифікували кілька хвиль змішування сучасних людей та неандертальців», — заявив один із авторів дослідження Лімінг Лі, професор кафедри медичної генетики та біології розвитку Південно-Східного університету в Нанкіні.
Ейкі додав, що дослідження показало, що протягом більшої частини історії відбувалося безліч контактів між людьми та неандертальцями. Гомініди, які є нашими найпрямішими предками, відокремилися від генеалогічного древа неандертальців близько 600 тисяч років тому, а потім розвинули наші сучасні фізичні характеристики близько 250 тисяч років тому.
“Відтоді і до зникнення неандертальців – тобто близько 200 тисяч років – сучасні люди взаємодіяли з популяціями неандертальців”, – сказав учений.
Використовуючи геноми 2000 людей, що нині живуть, а також трьох неандертальців і одного денісівця, Ейкі та його команда склали карту потоку генів між групами гомінінів за останні 250 тисяч років. Дослідники використали генетичний інструмент, який вони розробили кілька років тому під назвою IBDmix, який використовує методи машинного навчання для розшифрування геному. Попередні дослідники покладалися на порівняння людських геномів з «еталонною популяцією» сучасних людей, які, як вважають, мало зберегли ДНК неандертальців і денисівців.
Команда Ейкі встановила, що навіть групи, які живуть на відстані тисяч кілометрів від неандертальських печер, мають слідову кількість ДНК неандертальців. Ймовірно, їх було занесено мандрівниками на південь.
За допомогою IBDmix команда Ейкі визначила першу хвилю контактів близько 200–250 тисяч років тому, ще одну хвилю 100–120 тисяч років тому та найбільшу близько 50–60 тисяч років тому. Це відрізняється від попередніх генетичних даних.
«На сьогодні більшість генетичних даних свідчать про те, що сучасні люди з’явилися в Африці 250 тисяч років тому, залишалися там протягом наступних 200 тисяч років, а потім вийшли з Африки 50 тисяч років тому і заселили решту світу. Наші моделі показують, що не було тривалого застою, але незабаром після того, як з’явилися сучасні люди, ми мігрували з Африки і поверталися до Африки. Для мене ця історія про розселення, про те, що сучасні люди переміщалися та стикалися з неандертальцями та денисівцями набагато частіше, ніж ми передбачали раніше», – сказав Ейкі.
І такий рух людей збігається з археологічними та палеоантропологічними дослідженнями, що передбачають культурний та інструментальний обмін між групами гомінідів.
Ключовим відкриттям Лі та Ейкі було шукати ДНК сучасної людини в геномах неандертальців, а не навпаки.
“Переважна більшість генетичних робіт за останнє десятиліття була зосереджена на тому, як спарювання з неандертальцями вплинуло на фенотипи сучасних людей і нашу еволюційну історію, але ці питання актуальні і цікаві і в іншому випадку”, – сказав Ейкі.
Вчені з’ясували, що потомство тих перших хвиль спарювання неандертальців із сучасними людьми мало залишитися з неандертальцями, тому не залишило жодних слідів у людях. “Оскільки тепер ми можемо включити неандертальський компонент до наших генетичних досліджень, ми бачимо ці більш ранні розселення так, як ми не могли бачити раніше”, – сказав Ейкі.
Вчені також з’ясували, що популяція неандертальців була меншою, ніж передбачалося. Дослідники переглянули її розміри з 3400 особин, що розмножуються, до 2400. Разом ці висновки проливають світло на те, як неандертальці зникли близько 30 тисяч років тому.
“Я не люблю говорити “вимирання”, тому що я думаю, що неандертальці були значною мірою поглинені”, – сказав Ейкі. За його словами, популяції неандертальців повільно скорочувалися, поки останні, хто вижив, не були включені до сучасних людських спільнот.
“Неандертальці балансували на межі вимирання, мабуть, дуже довгий час. Якщо ви скоротите їхню чисельність на 10 або 20%, як це роблять наші оцінки, це буде суттєве скорочення для популяції, що вже знаходиться під загрозою. Сучасні люди по суті були подібні до хвиль, що розбиваються об пляж, повільно, але вірно руйнуючи його. Зрештою, ми просто демографічно перевершили неандертальців і включили їх у сучасні людські популяції”, – сказав Ейкі.
Раніше вчені заявили про те, що неандертальці і люди сучасного типу почали ховати своїх померлих родичів приблизно в той самий час і в тому самому місці. На думку дослідників, поховання могли використовуватися для маркування територій на тлі конкуренції, що посилюється, між двома видами.