Пропорції людини Homo sapiens та гігантопітека Gigantopithecus blacki © Wikimedia commons Це був найбільший із відомих приматів.
Ще в 2016 році вчені заявили, що гігантопітеки вимерли через нездатність адаптуватися до нового типу харчування на тлі похолодання клімату та значного скорочення доступних фруктів. Цю теорію частково підтверджує нове, більш детальне дослідження, опубліковане в журналі Nature.
Гігантопітек чорний блукав материковою частиною Південно-Східної Азії 2 мільйони років тому. Його зріст становив близько трьох метрів, вага – 200-300 кг.
Попередні дослідження показували, що ареал гіганто значно скоротився приблизно 330 тисяч років тому.
«Припускалося, що причиною його загибелі було погіршення стану лісів, оскільки він не міг жити на відкритих луках, але наше дослідження показує, що цей перехід до саванни стався приблизно 200 тисяч років тому, коли цей вид уже вимер», – цитує співавтора дослідження Кіру Вестеуей з Університету Маккуорі видання The Guardian.
Вчені використали низку методів для датування гігантських зубів із 11 печер Китаю, а також печерних седиментів (відкладень). Вони також датували седименти з 11 печер, де не було виявлено останків гігантів. Результати показали, що гіганто вимерли між 295 та 215 тисячами років тому.
Потім дослідники зібрали докупи інформацію про умови навколишнього середовища, в яких жили гіганти, проаналізувавши пилок, скам’янілості тварин і седименти в печерах, а також стабільні ізотопи вуглецю та кисню.
Результати показують, що приблизно від 700 до 600 тисяч років тому середовище проживання гіганто почало зміщуватися від густих лісів з ділянками луків до більш відкритих лісів – очевидно, в результаті змін клімату: почалися сильні сезони дощів і дуже сильні посушливі сезони. Це означало, що фруктів, які раніше були доступні цілий рік, у більш посушливі періоди ставало мало.
Команда вивчила мінливий раціон гіганто, проаналізувавши характер зношування його зубів, а також внутрішній хімічний склад. Вони порівняли отриману інформацію з даними китайського орангутанга, близького родича, який вимер набагато пізніше.
Ключем до виживання мавп стало те, що саме вони використовували як запасну їжу. Орангутан замість фруктів харчувався листям та квітами. Однак гіганто, який був менш мобільним і здатним добувати їжу, зробив невдалий вибір на користь непоживної кори та гілок дерев.
Раніше вчені з’ясували, що мавпи здатні пам’ятати своїх друзів десятиліттями.
